БРИНЗАК: «Чи виступлять Семеренки і Підгрушна на ОІ-2022? Все можливо»

Гостем редакції Sport.ua став президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак. Вашій увазі пропонуємо продовження бесіди, перша частина інтерв'ю — тут.

 

— Як справи в юніорської команди?

— Ми ніколи не забуваємо про молодих, тому що розуміємо, що це наше майбутнє, і не можна обривати процес тільки на основній національній команді, тому що потім залишимось без біатлону. Тому ми завжди про це думаємо, і якщо Ви пам’ятаєте, минулого року молоді біатлоністи тренувалися з національною збірною у Санітри. Просто цей рік олімпійський, щоб його не перевантажувати, треба було виконати більше індивідуальної роботи. Ми звузили команду, зробили тільки основних кандидатів, які поїдуть на Олімпіаду. А решту передали якраз до Прими (Роман, старший тренер команди Б і старший брат Артема Прими – прим. Sport.ua) і Біланенка, щоб вони цей сезон, такий, проміжний, потренувалися. Санітра вникає туди, у них контакт з тренерами є, і вони пару зборів разом проводили. А після цього сезону ці кращі молоді спортсмени, які перераховані, будуть тренуватися в основній команді з Санітрою, і все поправиться. У них ще час є до Олімпіади, 4 роки. А те, що виступають нестабільно, то такий вік, перехід з юніорської в чоловічу команду – це непростий період. І результати, звичайно, будуть стрибати. Десь краще, десь гірше. Та ж Журавок вже давно в жіночій старшій групі, але вона добавляє, ми це знали, що вона буде добавляти, ми її не форсуємо, а знаємо, що її Олімпіада – це наступна, китайська Олімпіада 2022 року. І Кривонос там, і Дмитренки є, вони всі не поспішаючи додають кожен рік. 

 

В цьому сезоні Журавок ще буде виступати десь краще, десь гірше – нестабільно. Вже набагато краще вона себе почуває, але ще стабільності не буде. Але досвід приходить, вона під контролем, ми її не форсуємо. З наступного року буде в основній команді, тоді вже буде інша планомірна підготовка до Олімпійських ігор, вона вже буде виходити на інший рівень. Німці раніше завжди, навіть зараз на юнацьких чемпіонатах майже ніколи не приймають участь, вони не форсують, не виводять дітей одразу на результат. А потім з’являються вже в серйозній жіночій групі. Наприклад, з хорошими результатами в юнацьких їх не видно майже було. А в нас, в Росії, завжди було, що треба вже в будь-якому віці завойовувати медалі, показувати найкращі результати, а потім переходити вже до жіночого. Вже немає ресурсу, немає на чому тренуватися, на чому бігати. Тому ми не спішимо, в нас є основна команда, є резерв. В цьому році ми створили спеціальну наукову групу, яка займається кожним окремим спортсменом. Спортсмен з будь-якою травмою або хворобою знаходиться під контролем фахівців - такого раніше не було. Знаходимо кращих лікарів для спортсменів. Тому вчасно були виявленв проблеми зі здоров'ям і у Варвинець, і у Підгрушної. Ми взялися за цю справу серйозно. Зараз враховуються і наукові показники. Влітку спортсмени проходять багато обстежень - і функціональних, і медичних. Ми створили свою групу на базі двох інститутів - НДІ в Конча-Заспі і НДІ при університеті фізкультури. Хоча вони завжди були конкурентами, але ми їх на грунті біатлону помирили і використовуємо можливості і того, і іншого інституту, беремо і там, і там аналізи, зіставляємо різні показники - і це дуже допомагає. Наші іноземні тренери раніше робили всі обстеження в Любляні чи в Естонії, чи в Австріїї. А зараз вже бачать, що і на наші дані можна опиратися, це також їм допомагає, особливо в медичних проблемах допомагає в дівчат, хлопців знаходити болючі місця, і на довше зберегти їх спортивний потенціал.

 

 

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ і Володимир БРИНЗАК

 

— Медицина дуже важлива і приємно, що вона зараз на високому рівні в біатлонній команді.

— Медицини спортивної мало в нашому Міністерстві охорони здоров’я. Їм до спорту не цікаво, а своєї немає спортивної, тому нам доводиться знаходити таким шляхом. Скажем, виходити з ситуації майже приватним способом, щоб це все зібрати, зберегти наукову команду, щоб ми могли користуватися цим всім. Але це треба робити, тому що без цього сьогодні в великому спорті дуже складно. Ви ж бачили проблему Бондаренка в легкій атлетиці, і в інших спортсменів, коли десь у найважливіший момент то хвороба, то болячка, то травма… Той же Верняєв, і так далі. Цим треба займатись комусь, якійсь організації.

 

— Безумовно, це мають бути професіонали, тому що в іншому разі проблема вилазить, коли її взагалі не можна виправити.

— Спортсмени швидко завершують кар’єру, тому що це запущено, і немає профілактики, упереджень оцих всіх питань.

 

— Дуже важливою є і консультація атлетів з приводу препаратів, тому що ми ж бачимо, зараз знову допінгові скандали, дискваліфікували чимало російських біатлоністів…

— На грані. Не можна не користуватись фармакологією, тому шо такі навантаження, що це як хворому, скажем, не давати ліки, так само і в спорті. В спорті спортсмен повинен мати відновлюючі засоби. Настільки межа ця, щоб не перейти, дуже така тонка, що треба дуже-дуже слідкувати, щоб приймати ті препарати, які дозволені, щоб відновлювати організм, відновлювати втрату мікроелементів і все, щоб люди були здорові. Але ж, щоб цю межу не перетнути, лікарі повинні дуже уважно слідкувати. Особливо з цими біодобавками, в яких можуть бути різні суміші, якісь там виробники. Може бути таке, що десь навіть не написали інгредієнт, який використовується, і потім на цьому проблема буває. Тому це питання дуже важливе, але і без цього не можна, тому що великі навантаження, треба їх відновлювати.

 

— Чимало лідерів світового біатлону – Коукалова, і Фуркад, раніше висловлювались стосовно дискваліфікації російських біатлоністів. На Вашу думку, у зв’язку з цим докладом Макларена можна сказати, що біатлон стане «чистішим»? Наскільки багато допінгу в біатлоні за Вашими спостереженнями?

— Ситуація така, що є не тільки у Росії проблеми. Навіть у норвежців астма була, в інших спортсменів ще щось, якісь довідки, які дозволяють приймати офіційно. Тобто є занички, які всі використовують. І в Австрії були проблеми, і в Фінляндії. То не тільки в Росії чи в Україні така проблема. Всі пристосовуються до цих шляхів. Це треба, щоб було об’єктивно, однаково для всіх. Якщо астма, то спортсмен тренується і бігає з паралімпійцями – якщо він хворий. Якщо довідку має, яка надає дозвіл, то треба всім дозволяти приймати. Хвостенко приймала сироп від кашлю – її покарали. А хтось має довідку і його не покарали, хоча приймає набагато міцніші препарати, які надають приріст результатів. Воно все від когось залежить, багато несправедливості є. Звичайно, хотілося б, щоб всі були в рівних умовах: або дозволити всім, або всім забороняти. А поки що воно якось неправильно.

 

 

А що стосується Росії: якщо ти вважаєш, що не порушував, то є Лозанський суд, який ми пройшли з Абрамовою. Ми переконували Міжнародну федерацію, що вона не винна, нічого не порушила, така ситуація з цим мельдонієм. Вони нас не слухали, хотіли просто покарати. Ми найняли адвокатів і добилися, показали, що вони (Міжнародний союз біатлоністів – прим. Sport.ua) також бувають неправі, що треба вникати в цю справу більш глибше і спортсменам також довіряти, тому що бувають нюанси. Якщо Росія вважає, що правда за ними – нехай борються. Якщо вони не борються, то значить нехай відповідають, тут другого не буває.

 

Стосовно молодих тренерів: у нас є Ященко, який вчиться, працює в Уроша (Велепця, старшого тренера жіночої збірної, - прим. Sport.ua). Також пройшов школу Уроша Біланенко (Олександр Біланенко, старший тренер команди Б – прим. Spor.ua). У нас Кравченко, який ще минулого року бігав, зараз допомагає Санітрі, займається аналітикою, статистикою і також переймає всі методики Санітри. Наші молоді тренери вже другий рік поспіль поїхали на міжнародні тренерські курси. Ященко їздив в цьому році, а також Лейбюк, який колись був лижним гонщиком, а зараз в біатлоні працює. Ми відправляли їх в Австрію на міжнародні тренерські курси, де вони пройшли навчання і зараз працюють з молодіжною національною командою. Весною проводимо семінари, на які запрошуємо всіх тренерів. Тобто ми цим дуже серйозно займаємося. Вже у нас слава Богу є молоді тренери. Можливо сьогодні вони десь помиляються, так, можливо, сьогодні вони не зовсім досвідчені, але вони ростуть, вони добавляють, хочуть цього. Головне, що вони цим живуть, люблять це, і вони навчаться – ми у цьому не сумніваємося. Так як і спортсмен росте, так і виростуть наші молоді тренери. Вони навчаються на практиці, а не теоретично. Тому що наші старші тренери, вони вже так: тренування пройшло, прийшов додому, пожарив сала, подивився кіно – і до другого тренування. Зарубіжні тренери так не роблять. Вони приходять з тренування і працюють зі спортсменами, індивідуально розмовляють, психологічно впливають, розбірки роблять, пояснюють, чому саме так проходить тренувальний процес. А наші тренери цього, на жаль, ще не робили і не хочуть вчитися, не хочуть розвиватися. Для них важливіше тренування, але поза тренуванням також треба ще проводити велику роботу.

 

— Ви в цьому плані Юраєм і Урошем задоволені, що вони додатково працюють зі спортсменами у вільний час? Чи це в них вимоги по контракту?

— Для мене номер один – це підбір кадрів. У нас в команді повинен бути і добрий тренер, і добрий лікар, і добрий мастильник. Чому ми зробили, щоб чоловік Віти Семеренко і дитина були з командою? Тому що це дуже важливо для неї зараз, і для Валі, і для команди психологічно. З травня місяці дитина і чоловік Віти не пропустили жодного збору. Чому треба було Меркушиної батька залучити? Тому що вони були тандемом весь час і їх неможливо розірвати. Ми спробували і побачили, що результат падає, вона не сприймає. Це все механізм, як машина: якщо кожен гвинтик на місці, є повна взаємодія – виходить результат. А без цього не можна. Сьогодні працює творчий процес і зі сторони спортсмена, і тренера, і адміністрації, нашої федерації. Ми повинні всі бути як єдиний механізм – тоді це може давати результат. Тому що в нас 10-12 дівчат всього. У нас немає такого, як у норвежців, де 1000 спортсменів стартує на чемпіонаті Норвегії. Чи там в Росії їх сотні. А у нас всього їх 10-15, і з них треба зробити медалістів Олімпійських ігор, чемпіонів… Ми повинні це робити. В біатлоні дуже важливим є психологічний стан. Є багато нюансів, які потрібно враховувати: індивідуальні особливості кожного спортсмена, індивідуальний характер, індивідуальні відчуття до гонки, після гонки. У всіх спортсменів різний характер, різне відношення, сприйняття гонки, і це дуже треба знати, щоб не порушити процес.

 

 

— Психологічний момент дуже важливий. Тим більше, вони повернуться аж після Олімпіади, так?

— Вони один день будуть – 23-го січня. Приїдуть з Антхольца через Київ на Казахстан. 23-го ми зробимо проводи. Вони буквально один день переночують і поїдуть ввечері на Казахстан.

 

— Розкажіть, будь ласка, про майбутнє на Олімпійські Ігри 2022 року, які відбудуться в Пекіні.

— На початку сезону я збирав тренерську раду і сказав, що у нас три завдання в цьому сезоні: перше – Олімпійські Ігри, друге – сформувати олімпійську команду на наступну Олімпіаду за цей сезон, з весни у нас вже має бути модель. Третє завдання – за цей сезон потрібно сформувати команду на наступні Зимові юнацькі Олімпійські ігри, які відбудуться в 2020 році. Над цими трьома завданнями ми працюємо. Ми повинні підготувати дітей 2002-2003 року народження, сформувати команду на Китай, і виступити на Олімпійських іграх-2018, тому що від цього залежить наше майбутнє.

 

— Підгрушна і сестри Семеренко на Олімпіаду 2022 року не зможуть готуватися?

— Все може бути. Тура Бергер бігала. 36 років — це ще нормально, якщо буде бажання, мотивація.

 

— Якось Ви сказали, що Сємаков і Жирний до Олімпійських Ігор в Пекіні вже не будуть готуватися…

— В них вже є сім’ї, діти. Звичайно, це в них єдиний зараз шанс виступити на Олімпійських іграх, реалізувати себе. Потім їм треба буде займатися сім’ями, і вік в них вже такий. Це ж не Бйорндален. Якщо вони захочуть бігати, ми не заборонимо. Хай бігають, будуть потрапляти – нема питань. Але все-таки ми робитимемо ставку і будемо думати про нашу молодь. Там є перспективні, хороші хлопці, яким треба дати можливість на 4 роки пройти цей шлях і підготуватися добре до Олімпійських ігор.

 

— Яка ситуація з біатлонною базою в Тернополі?

— Складнощі всюди: і в Тернополі, і в Чернігові, і в Сумах. Тому що люди на місцях все-таки працюють по-старому. Дехто не хоче змін, дехто звик: «Дайте зарплату, більше нам нічого не треба». Бачите, знайшлись 50 мільйонів. Але ж можна було знайти кошти і на чернігівську для розвитку, для Тернополя. Але там десь настроїли людей, тренерів, що нічого не треба міняти. Там губернатори недопрацьовують, там ще щось. Всюди своя ситуація, але дуже важко, логіки мало в їх діях.

 

— Є ще побажання стосовно офтальмологічного захворювання Насті Меркушиної. Читач пропонує провідного лікаря клініки в Ризі В’ячеслава Кузнецова, учня доктора Федорова.

— В неї все нормально, зробили операцію. Тут у нас теж спеціалісти не гірші. Якщо там у клініці є учень Федорова, то може у нас тут робить професор, який є вчителем когось відомого. У нас є свої хороші спеціалісти, які зробили їй все нормально. В неї все в порядку, вона все бачить. Стріляє, все виходить. Ми все розуміємо. Треба буде там, то задіємо там, треба буде в Німеччині – задіємо у Німеччині, Швейцарії, де завгодно. Питання сьогодні так не стоїть.

 

Спілкувався Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ, текстова версія — Денис ШАХОВЕЦЬ.