БЕЗСОНОВА: «Надія на «золото» була завжди»

Найпомітнішою, на думку 514-ти журналістів України, що брали участь у голосуванні, стала перемога у багатоборстві чемпіонату світу з художньої гімнастики Анни Безсонової. Перша перемога киянки за десятирічну кар’єру на великому помості, перша для вітчизняної школи художньої гімнастики за роки перебування у тіні російських візаві.

Перемога дитячих мрій
У дитинстві Аню Безсонову захоплювали дві речі: заняття у балетному гуртку, де вона, не шкодуючи сил, до запаморочення в голові віддавалась танцю, і щоденний, майже сакральний, перегляд маминого фотоальбому. На чорно-білих світлинах перед дівчинкою поставала дещо інша, ніж зазвичай, мама – чемпіонка світу у групових вправах Вікторія Сєрих. Грація, що на мить завмерла у невимушеному па, стала для доньки музою на все життя.

На заняттях хореографією Аня уявляла себе не балериною, а озброєною булавами чи обручем гімнасткою, кожен балетний рух та позицію вона у думках пристосовувала до щойно вигаданих гімнастичних програм. А ввечері із запалом розповідала мамі про своє таємне життя на гімнастичному помості. Вікторія Безсонова хоч і не дуже хотіла, щоб донька була гімнасткою (радше бачила її у світлі юпітерів на балетній сцені), все ж не встояла перед благаннями дитини: відібравши у школах дівчаток, вона організувала секцію художньої гімнастики, щоб самій тренувати Аню.

«Донька завжди хотіла бути гімнасткою, навіть коли наполегливо займалась балетом. Її дитячими іграшками були мої гімнастичні предмети – м’ячик, булави, - розповіла мама Ані Вікторія Сєрих. – Чому мені не хотілось, щоб Аня пішла моїми стопами? Просто я знаю, наскільки це важко. Мені було складно уявити, що моя дитина зможе витримати все це напруження. Ви не уявляєте, яка це величезна праця! Вченими доведено, що гімнастки працюють на порядок більше, ніж представники інших видів спорту: дівчата тренуються по 8-10 годин на добу. Половину свого життя вони перебувають у замкненому просторі, обмеженому лініями килима, озброєні предметами…».

Перемога у спадок
Спортивні гени Вікторії Сєрих і знаменитого футболіста Володимира Безсонова передались доньці у спадок. Тож, щоб зривати овації трибун, потрібно було трішечки підрости, подорослішати і багато працювати. Щодо останнього, то тут Анні і досі рівних немає: на тренуваннях вона не дає собі перепочинку. За невтомність її називають чарівною трудівницею. «Недостатньо багато працювати – це потрібно робити з душею, – такий секрет успіху від Анни Безсонової. – Кожен вихід на килим – це для когось, для всіх глядачів. Тому бездушність та автоматизм – це наче образа для людей, які прийшли за тебе повболівати».

«Аня ніколи не казала: «Мамо, я більше не можу», - пишається силою характеру доньки Вікторія Сєрих. - Її характер схожий на татів: насамперед, це працелюбність. І впертість - вміння лягти кістьми заради досягнення мети. Аню називають зіркою, але у побуті вона зовсім не зіркова. Загалом вважаю, що зірка повинна бути вихованою, вміти поважати старших, а особливо тих людей, котрі весь час твого сходження на вершину допомагали тобі. Повага до тренерів та батьків у Ані була завжди».

Кожен з виступів «королеви стрибків» – це вистава-мініатюра у виконанні одного актора. «Болеро», «Матриця», «Гладіатор» чи образ Аврори, дівчинки, яка мріяла про балет, – тут Анні навіть не потрібна акторська гра. Просто пригадати почуття свого дитинства. Після композицій Безсонової погляд у глядачів стає іншим – як після перегляду хорошого фільму.

Перемога всупереч
«На чемпіонаті світу мене не залишало відчуття, що все буде гаразд, - згадує найбільшу перемогу свого життя Анна. – Причиною цих відчуттів була моя готовність до боротьби, готовність з найкращим настроєм показати те, що я тисячі разів повторювала на тренуваннях. Навіть коли судді відкидали мене за спини суперниць, надія, що я колись зможу вибратись нагору, була завжди. Завданням й установкою тренерів на цей чемпіонат, як, до речі, і завжди, було вийти королівською ходою і без огріхів показати свою гімнастику».

Перемога Анни Безсонової над росіянкою Вірою Сесіною, котрій пророкували першість, вартувала лише 0,05 бала. Сесіна завершувала виступ перед киянкою і сама здивувалась щедрості суддів, котрі поставили їй просто фантастичні бали. Здавалось би, випередити росіянку неможливо. Однак бездоганне виконання Анною своєї програми змусило арбітрів переглянути свої симпатії.

«Своїми виступами я намагаюсь донести до глядачів усе світле та добре, що в мені є, - запевняє Анна Безсонова. – Однак без спортивної злості перемагати неможливо. Ірина Дерюгіна мені завжди каже: «Ти повинна на помості бути злою». Доброю на спортивній арені бути неправильно: тоді судді зневажатимуть тебе і занижуватимуть бали. Щоб налаштуватись на боротьбу, потрібно просто заглибитись у внутрішній світ, віднайти той стан, коли ти є невразливою до зовнішніх подразників. Потрібно забути про всі проблеми і вийти на килим «чистою». Того дня мені все вдалось. Я щаслива, що нарешті виконала всі забаганки суддів. У багатоборстві я не випустила з програми жодного елемента, показала все, на що тільки була здатна».

Хороший настрій українці намагались зіпсувати російські тренери та арбітри, котрі, тільки-но стало відомо про перемогу Безсонової, почали писати протести та коментувати поразку Сесіної як найбільшу несправедливість. Якщо ці закиди й ображали Анну, вона цього не показувала. Йшла, як і зазвичай, до маленької зали школи Дерюгіних тренуватись, свято вірячи в те, що праця та величезне бажання перетворяться на ще одну перемогу – олімпійську.

Хто у десятці найкращих?
Героями спортивного року-2007 також стали боксер-професіонал Володимир Кличко, легкоатлетка Людмила Блонська, боксер Василь Ломаченко, борець Ібрагім Алдатов, боксер В’ячеслав Глазков, шахіст Василь Іванчук, батутист Юрій Нікітін, важкоатлетка Ольга Коробка та біатлоніст Андрій Дериземля.

Олена САДОВНИК

Високий Замок