Американський футбол – це живі шахи

Що ми знаємо про американський футбол? Чудернацькі плечисті гравці в шоломах, м’яч, схожий на регбійний, дивне розграфлене поле, і звісно ж – всі чули про Супербоул. Погодьтеся, небагато. А між тим, в Україні цей вид спорту має численних прихильників та активно розвивається.

Якісні зрушення сталися в січні 2016 року, коли фактично усі команди припинили свою співпрацю з Національною федерацією американського футболу (НФАФУ) і створили альтернативну організацію – Українську лігу американського футболу (ULAF). За доволі короткий термін ліга встигла зробити чимало. Втім, ще більше роботи попереду. Адже плани в ULAF амбітні – це і створення нових команд, і співпраця з великим українськими компаніями, і вихід на міжнародну арену

Про філософію цього виду спорту, проблеми і його перспективи в Україні розповіли президент ULAF Максим Шило та куратор зі створення й розвитку команд ULAF при військових підрозділах Євген Єрьоменко.

- Чому саме американський футбол? Що в цьому виді спорту такого, що привернуло вашу увагу?

Максим Шило: Для мене це стара історія. Пам’ятаю, як наприкінці 80-х я побачив в радянському журналі «Фізкультура і спорт» статтю про те, як в СРСР зіграли показовий матч в американський футбол дві американські команди. Гравці команд тримали в руках брудний і скривавлений після матчу прапор США, і це справило на мене надзвичайне враження. З тих пір я «захворів» цим видом спорту.

Тому американський футбол – це родина. Тут потрібно думати один за одного. Думати – це його філософія. В жодному американському виді спорту від гравців не вимагають тестів на IQ. Фактично, це живі шахи.Згодом, вже в незалежній Україні в американський футбол почав грати мій брат. Потім почав у нього грати і я. Спочатку в Донецьку, потім і в Києві. Чим цей вид спорту так мене захопив? Насамперед, це унікальний вид спорту. Тут важливе усе – відмінна фізпідготовка, ігрова дисципліна, вміння швидко думати у критичній ситуації. Ти повинен дбати про партнера. Адже якщо ти погано готовий, то «отримують» твої партнери. «Отримують» боляче, у прямому сенсі.

Чому він має привернути увагу українців? Тому, що американський футбол формує ідеального чоловіка. Сильного, розумного, відповідального, здатного приймати швидкі та правильні рішення. Саме такі чоловіки сьогодні потрібні Україні.

- У нас є багаті традиції в таких командних видах спорту, як футбол, баскетбол, гандбол, волейбол, хокей. Як американському футболу втиснутись у цей список? Адже в нього в Україні грають уже майже 28 років, але він досі не став по-справжньому популярним в країні.

Максим Шило: - Дійсно, ще в 1989 році в Україні створили першу команду з американського футболу «Харківські Атланти». Але до минулого року як такого розвитку не було. Команди з’являлись, зникали, втім базового розвитку і глобальної популяризації не було. Змагання не могли вийти на новий більш якісний рівень. І лише з появою ULAF почали робити справжні кроки для поступу американського футболу в Україні.

Як нам відвоювати популярність у традиційних командних видів спорту? Та не потрібно нічого відвойовувати. У нас свій шлях і свій глядач, якому потрібне шоу. І ми це шоу намагаємось створити. Ми створюємо сімейне свято, спортивний вік-енд. Ми акумулюємо активну, спортивну і думаючу молодь. Ми влаштовуємо яскраве свято з конкурсами, з призами, з позитивом.

А для того, аби про нас знали якомога більше людей, нам потрібно щільно втиснутись у інформаційний простір. Як тільки про нас знатиме велике коло потенційних глядачів, усе стане на свої місця. Бо нині у суспільстві є запит на щось нове, що пов’язане зі здоровим способом життя, з корисним проведенням вільного часу.

Євген Єрьоменко: - Хочу додати, що американському футболу не варто конкурувати з традиційними для України видами спорту. У нас своя ніша. Займатися американським футболом може як боксер чи каратист, так і звичайний футболіст. Кожен тут знайде своє місце, бо тут потрібні, як силові, так і технічні та швидкісні навички.

- Чого найбільше бракує для популяризації цього виду спорту в Україні? Потужної організації? Піару і уваги ЗМІ? Тренерів? Бажаючих грати в американський футбол?

Максим Шило: - Сьогодні про нас ще мало хто знає. Як тільки люди отримають достатньо інформації, усе налагодиться. Підтягнуться партнери і спонсори.

Ще один важливий фактор – ми платоспроможний ринок, який динамічно розвивається. Ми робили дослідження і виявили, що наш глядач – це активний платоспроможний глядач. Ця аудиторія ідеальна для маркетологів та ринку. І цей ринок зараз не зайнятий. Так от, зараз саме ми формуємо цей ринок. І як тільки великі компанії та бренди звернуть на нас увагу, американський футбол в України перейде з рівня аматорського до професіонального спорту.

Євген Єрьоменко: - Прийде час, і до нас стоятиме черга з партнерів. Сьогодні власнику компанії, який думає про майбутнє, варто вкластися в нас. Бо це перспективно і вигідно. Як приклад, нинішній стан речей у США, де саме команди з американського футболу просувають вперед компанії та бренди, і є потужними гравцями на рекламному ринку США.

- Українську лігу американського футболу (ULAF) створили півтора року тому. Що вже встигла ліга зробити за цей час?

Максим Шило: - В нашому чемпіонаті змагаються 19 команд. Ми проводимо дитячі змагання. Ми вивели на принципово новий якісний рівень матчі чемпіонату. Ми влаштовуємо шоу, робимо професійні телетрансляції. Ми домовляємось з медіапартнерами і займаємося популяризацією. Нас визнала міжнародна організація американського футболу IFAF. Там, виявляється, слідкували за нашою роботою і визнали наші успіхи.

Нині один з основних векторів розвитку – запрошення до нас американських фахівців. Насамперед, тренерів. Переважно це американці, які проживають в Україні. Але є вже тенденція, що команди за свої гроші запрошують американських тренерів безпосередньо зі США. Причому, ці гроші не можна порівнювати з грошима, які отримують в Україні, скажімо, футбольні тренери. Ми лише на початку шляху.

- 19 команд у чемпіонаті – це межа чи є нові охочі вступити до вашої ліги? За рахунок чого і кого існують команди?

Максим Шило: - Команди сьогодні існують за рахунок самозабезпечення. На 90% це самозабезпечення.

- Це як?

Максим Шило: - Це на гроші самих гравців. Розумієте, ми лише починаємо шукати справжніх партнерів і спонсорів. Є вже і перші успіхи. Скажімо, одна з мереж автозаправок проплатила нам телетрансляції і виїзд «Харківських Атлантів» на матчі до Білорусі. Так, у деяких команд певну частину витрат беруть на себе спонсори. Але це лише 10%. Тобто уявіть собі, яких результатів ми досягли лише за рахунок самозабезпечення команд. І чого ми здатні досягти з принципово іншим рівнем фінансування.

- Можливо, крім середнього бізнесу і великих компаній, варто звернутися і до силових структур. Чи зацікавлені створити власні команди з американського футболу Збройні сили України, Національна гвардія, Національна поліція?  

Євген Єрьоменко: - Так, у нас є ідея створити команди ЗСУ, Нацгвардії, поліції. Це і фізпідготовка для бійців. Це й інтелектуальний розвиток, бо ми вже порівнювали американський футбол із шахами. Це і вихід з посттравматичного синдрому. Спорт – найкращі ліки для пораненої душі військового.

Наразі у кабінетах силових відомств мені відповідають – у нас іде війна. Вибачте, але війни і збройні конфлікти не повинні заважати займатися спортом. Історія це підтверджує. Крім цього, американський футбол – це чудова нагода для взаємодії та співпраці з нашими західними партнерами. Матчі між, наприклад, десантниками ЗСУ та десантниками США підуть лише на користь для поліпшення стосунків, для обміну досвідом, для безпосередніх контактів між військовими.

Далі, якщо ми йдемо в НАТО, то рано чи пізно у нас будуть бази НАТО. На базах, ймовірно, будуть і військові зі США, а для них американський футбол – це спортивна релігія, національний вид спорту. Як мінімум, на цих базах вони почнуть будувати стадіони для американського футболу. Грати лише між собою нудно, тому вони захочуть зіграти і з українськими вояками. Ось тут стануть у нагоді і наші команди силовиків. Тим більше, що американці можуть допомогти і в розбудові американського футболу в Україні.

- Американський футбол – це насамперед шоу. Що ліга робить у цьому напрямку? І взагалі, які ваші «фішки» у боротьбі за інтерес глядачів?

Максим Шило: - Яскравий приклад шоу – це матч, який ми нещодавно провели в Києві на стадіоні «Динамо». В гості до нас приїхала збірна Об’єднаних Арабських Еміратів. Там вперше в історії вітчизняного американського футболу був чіткий сценарій спортивного свята, була насичена програма, окрім самого матчу. Щось подібне ми влаштовували у Борисполі й Одесі. Там ми збирали майже дві тисячі глядачів. А в Києві ми зібрали більше двох тисяч.

Так, ми в дечому копіюємо американців. Розгортаємо великий прапор України, співаємо гімн, запрошуємо військовий оркестр. Усе це сприяє урочистості, запам’ятовується надовго. Ми намагаємось навчити команди створювати яскраве шоу і маємо вже чудові приклади того, як проходять матчі в Харкові, Львові, Вінниці, Миколаєві, Маріуполі. Роботу з глядачами «Азовських Дельфінів» з Маріуполя особливо хочу відзначити, зважаючи на те, що це прифронтове місто. 

Євген Єрьоменко: Особливо хочу подякувати нашим військовим за оркестр ЗСУ на матчі в Києві. Коли військовий оркестр грає на стадіоні наживо – це особливі емоції.

- Американський футбол – це також і ефектна телевізійна картинка. В Україні плануються свої телевізійні трансляції цього виду спорту?

Максим Шило: Наразі ми навчаємо наших телевізійників правильно показувати американський футбол. Аби якісно показувати матчі – потрібно розуміти гру, розуміти, коли команди намагаються перехитрувати одна одну, і правильно це відобразити на телевізійній картинці. З нашою знімальною бригадою ми більше місяця розбирали матчі, вчилися правильно титрувати.

Зрозуміло, що матчі в NFL (Національна футбольна ліга США) знімають 70-ма камерами, а у нас наразі лише 7. Але навіть за таких умов рівень наших трансляцій високо оцінили фахівці. І ще раз наголошую, це фактично на рівні самозабезпечення. Уявіть, який буде продукт, коли ми домовимось зі спонсорами.

- Багато вболівальників вважає, що у американського футболу заскладні правила, тому навіть не починають стежити за цим видом спорту. Можете спростувати це?

Максим Шило: - Насправді ж правила американського футболу простими словами можна пояснити так: команда, яка володіє м’ячем, повинна за 4 спроби пройти 10 ярдів (метрів) або за допомогою пасів, або бігом. А команда, що захищається, заважає їм пройти цю відстань. Вона може або відібрати м’яч, або зупинити гравця з м’ячем. Коли м’яч потрапляє в залікову зону, команда отримує 6 очок (тачдаун). Все. Все просто, як у законодавстві США. Кілька основних законів, все решта поправки. 

Ми ставили перед собою мету просто і зрозуміло за 3-4 хвилини пояснити основні правила американського футболу. Крім цього, під час матчу в нас є ведучий, який пояснює глядачам правила і те, що відбувається на полі. Насправді, ми чули від багатьох людей про складність правил. Повірте, це відмовки. Американський футбол можна швидко зрозуміти і полюбити. Недаремно ж у багатьох містах вже є осередки вболівальників, які навіть мандрують за улюбленою командою на виїзди.

- Які у ліги міжнародні плани? Хто планує приїхати до України?

Максим Шило: - До нового року наша збірна планує зіграти мінімум три міжнародних матчі. Серед потенційних суперників – Білорусь, Туреччина, Польща. Маємо також запит із Єгипту. Серед більш глобальних планів – Кубок Східної Європи.

- Матч команди NFL в Україні – це фантастика?

Максим Шило: - Найсильніша та найзнаменитіша ліга світу NFL проводить політику світової експансії й у рамках цього вона активно завойовує ринок Європи. Матчі команди NFL вже грали в Англії, тепер вони планують приїхати до Німеччини. Сподіваємось, що з часом черга дійде і до нас.

Зі свого боку, ми поглиблюємо контакти з нашими американськими партнерами. Працюємо, розвиваємось і віримо, що українські вболівальники американського футболу дочекаються того дня, коли до нас приїде може і не ціла команда NFL, а хоча б кілька зірок ліги. Цілком ймовірно, що вони можуть стати гостями нашого чемпіонату. Повірте, це буде величезна подія для фанатів не лише в Україні, а в усій Європі. 

Святослав ВАСИЛИК