Олег ДУЛУБ: «З ким було важко у Карпатах? Хай це залишиться між нами»

Экс-головний тренер «Карпат» Олег Дулуб підсумував свою роботу у львівському клубі.

 

— Ви задоволені своєю роботою в «Карпатах»?

— Важке запитання. Те, що зберегли місце команди у Прем’єр-лізі за спортивним принципом – це плюс. Але з такою ситуацією, як у Львові, я ніколи не мав справ. Для мене це новий досвід. У Білорусі я працював з командами, які ставили завдання підніматись вгору. А тут… коли мусиш виходити з мінусів, коли в тебе велике відставання від найближчого суперника – це зовсім інша ситуація.

 

От ми видали восьмиматчеву безпрограшну серію. От ніби добре, але ж гри майже не було. Бо ми поставили завдання – набір очок. А набір очок і красивий футбол – це різні речі. Читаю інтерв’ю головного тренера «Дніпра» Дмитра Михайленка, в якому йдеться, що клуб поставив собі на мету обійти «Карпати». І вони під цим тягарем «обійти суперника» провалили кінцівку чемпіонату. Це дві різні історії – грати у футбол і грати на виживання. Однак досвід був цікавий. Незабутній.

 

— Чи відбулись за цей час матчі, якими ви пишаєтесь?

— Перший тайм проти «Шахтаря» до видалення Павла Ксьонза – було очевидно, що «гірники» такого не очікували. Вони й потім не могли розібратись, що це було. Якщо ж за емоціями – то це матч з «Дніпром». З 0:2 розвернутись на 3:2 – це достойно.

 

— А є матч, за який соромно?

—Перші матчі. Поєдинок зі «Сталлю». От було не те, що соромно, просто я розумів – це не те. От дивлюсь – стадіон хороший, вболівальники хороші, а ми не граємо. Я ненавиджу поразки.

 

— Як ви комунікували з різними гравцями? Є досвідчені футболісти – Худоб’як, Голодюк, Ксьонз, Гладкий. Є зовсім молоді – Матвієнко, Гуцуляк, Грисьо, Кльоц. Як вдавалось я їх об’єднувати на полі? Мотивувати?

— Я пробував різні варіанти. Спочатку говорив з усією командою. Потім зрозумів, що це не дуже працює, адже у футболістів є велика різниця у віці. Почав ділити їх на групи. Ну а до кого не вдавалось достукатись – говорив вже індивідуально. Ніколи не говорю з футболістами в кабінеті. Стіни, офіціоз – це дуже сковує. Мені легше з будь-яким футболістом поговорити на полі. Після кожного тренування говорив з кількома гравцями, а за тиждень – з кожним. І спостерігав, в кого був прогрес, а з ким ще варто було налагоджувати контакт.

 

— А чи були футболісти, з яким важко спілкуватись?

— Звичайно. Чим кращий футболіст, тим більше він особистість, тим більш індивідуального підходу потребує.

 

— Хто таким був в «Карпатах»?

— Не скажу (усміхається). Потім хлопці беруть все близько до серця, ображаються. Краще хай це залишиться між нами.