Николай ПАВЛОВ: «В некоторых вещах я превзошел Лобановского и Луческу»

Екс-наставник збірної України Микола Павлов ухвалив рішення зав’язати з тренерською діяльністю. Фахівець ще півтора року тому пішов з посади наставника маріупольського «Іллічівця», мотивуваши своє рішення тим, що хоче побути у творчій відпустці. Нині ж Павлов заявляє, що вже ніколи не працюватиме на тренерському містку. Про своє рішення легендарний тренер, який встиг попрацювати у збірній України, розповів в інтерв»ю.

- Ви завершили футбольну кар»єру у 30 років, а тренерську - у 62. Чи не заскоро прощаєтеся з улюбленою справою?
- Річ у тім, що я зав’язав з тренерською діяльністю у шістдесят з половиною років. Це нині мені 62, а на момент моєї відставки з посади головного тренера «Іллічівця» мені було шістдесят з лишком. І вже тоді я знав, що більше не працюватиму тренером. Більшість українців іде на пенсію у 60 - я також (Сміється).

- Ви півтора року тому знали, що завершуєте кар’єру. Невже так довго тримали у собі цю таємницю?
- Ні, моя сім’я, друзі та все найближче оточення чудово відали про те, що я зав’язав з футболом. Але я не робив публічних заяв про закінчення кар’єри, хоч вже давно визначився. Більш того, під час мого переходу з полтавської «Ворскли» до «Іллічівця» я знав, що маріупольський клуб буде останнім у моїй кар’єрі.

- Чому лише тепер ви повідомили про завершення кар’єри?
- Мені набридло відмовлятися від пропозицій очолити клуби. Тепер, сподіваюсь, уже ніхто не телефонуватиме мені і не проситиме стати тренером.

- Чи цілком задоволені ви своїм футбольним життям?
- Так, я задоволений.

- Чи є щось у футболі, чого вам не вдалося досягнути і ви про це шкодуєте?
-  Ні, я досягнув усього, що хотів. Я став єдиним тренером в чемпіонаті України, який завоював золоті, срібні та бронзові медалі. І це з різними командами! Був одним із небагатьох уродженців Києва, який став чемпіоном СРСР як футболіст з командою іншого міста (із «Дніпром» у 1983-у році - Авт.).

- Якими своїми вихованцями найбільше пишаєтеся?
- Якщо говорити про моїх вихованців, то я став автором унікального досягнення. Аж 19 гравців, перебуваючи під моєю орудою у своїх клубах, дебютували в національній збірній України. Це рекорд. За цим показником я перевершив навіть Валерія Лобановського, Мірчу Луческу та інших. Моїми вихованцями були Роман Безус, Сергій Закарлюка, Олександр Рикун, Євген Селін... Не буду продовжувати цього списку, бо можу про когось забути і таким чином образити достойних футболістів.

Олег ЗУБАРУК