ЛОБОДА: «Не поїхала на зустріч з Роналду через проблеми з паспортом»

У четвер, 14 грудня, в гостях у Sport.ua побувала ведуча програми «Профутбол» на телеканалі «2+2» Олександра ЛОБОДА.

 

— Почнемо із запитань наших користувачів, запитань багато. Перше — чи влаштовує Вас формат Вашої участі у «Профутболі»?

— Самий формат мене не влаштовує тим, що я не самостійна ведуча. Мені хотілося би все-таки розвиватися, бути самостійною ведучою. Але є один нюанс — я не хочу прощатися з футболом, хочу бути у футбольній сфері. На даний момент такий хід речей — максимальна альтернатива всьому, що може бути. Тому поки що буду працювати там, де працюю зараз.

 

— Якщо не помиляюся, Ви були номіновані на премію «Телетріумф»?

— Так.

 

— Більш детально розкажіть про це...

— Цього року я вперше була номінована на найважливішу премію у сфері телебачення «Телетріумф». На жаль, ані наша програма, ані наш коментатор Володимир Кобельков, ані я як ведуча не взяли цю премію. Що можу сказати? Будемо боротися далі. Проте найважливіший показник все-таки — те, що нас дивляться, люблять, наші рейтинги, відгуки. Так, вони не завжди хороші, проте нам є, для кого працювати. Ми знаємо, що маємо свою аудиторію — і працюємо для них, для вас.

 

— Запитання від користувача. Які у Вас відносини з Ігорем Цигаником?

— Дружні. Ігор Циганик був одним з перших, кого я побачила, коли прийшла на кастинг в «Профутбол». Пам'ятаю, у нього ще була волохата зачіска, светр теплий, тому що це зима була. Я тоді й подумати не могла, що він ведучий, до того ж високого класу. Ми з ним почали спілкуватися. Коли працювали, у нас були різні моменти. Бувало, що сварилися, не знаходили компромісу. Проте на даний момент я можу сказати, що він мій друг. І він дуже хороший вчитель, завжди може порадити, підказати, ніколи не залишить у незрозумілій ситуації, завжди виручить — це дуже цінна якість.

 

 

— У кожній програмі ми бачимо на Вас нову сукню. Це обов'язок, така редакційна політика?

— Можна сказати, що це політика, тому що я єдина представниця жіночої статі у студії, я маю виділятися, приваблювати, на мене чоловіки мають звертати увагу. Я у «Профутболі» вже п'ять з половиною років, ми постійно працюємо над моїм образом, постійно вдосконалюємося, знаходимо нові варіанти. Дійшли до того, що до нас почали звертатися від різних брендів одягу, пропонують нам свої сукні. Тому я можу обирати, одягатися так, як я хочу, як мені подобається.

 

— У Вас вже є своя колекція футболок, так?

— Так, я спробувала. Поки що в мене є одна жіноча футболочка. Я роблю це для себе, але до мене дівчатка почали звертатися, що вони теж хочуть такі футболочки. Вирішили, що можна піти в маси. Буквально вчора ми надрукували дві чоловічі футболочки, я їх скоро виставлю, покажу.

 

— Що там за малюнок буде, принт чи що?

— Це надписи, пов'язані з футболом. Для футбольних уболівальників.

 

— Вже чотири роки програма «Профутбол» обирає найкращий гол року. Коли обиратимуть найкращий гол 2016 року? Як це проходить? Нагадайте, будь ласка...

— Ще цей тиждень буде тривати голосування за автора найкрасивішого голу 18-го туру. А вже наступного тижня ми запустимо фінальне голосування — автор найкрасивішого голу року, де будуть автори найкрасивіших голів місяців за 2016 рік. Нагороджуємо ми традиційно на початку весни: перед матчем виходимо, вручаємо статуеточку.

 

— Особисто Вам який гол туру запам'ятався найбільше?

— Цього року можу виділити гол позаминулого туру Андрія Бацули, у матчі «Зірка» — «Олександрія» він забив м'яч. Достатньо складне виконання було. Думаю, що цей гол заслуговує на те, щоб бути фіналістом у нашому голосуванні і боротися за гол року.

 

— Коли вийде перша програма «Профутбол» у 2017 році?

— Як почнеться чемпіонат.

 

— Запитання від користувача. Хто обирає формат програми?

— Формат програми був започаткований давно. Коли я йшла на телеканал, формат програми вже був обраний, затверджений. У нас є режисери, продюсери, які працюють над форматом. Вже п'ять з половиною років формат особливо не змінюється. Так, у нас змінювався дизайн студії, ми переїждали, змінювалася розстановка в студії, експерти. Якщо ви помітили, в цьому сезоні ми у «Профутболі» почали більше заглиблюватися і говорити про тактику, робити більш глибокий аналіз кожної гри. Це роблять наші журналісти, експерти. Не можна сказати, що це зміна формату, але це якесь наше удосконалення.

 

— Наскільки Вам цікаві тактичні схеми футбольні? Чи це не дуже Вас приваблює?

— Тактичні схеми, чесно кажучи... Я можу написати розстановку футболістів на полі, але в тактику я не заглиблююсь.

 

— А що приваблює?

— Емоції, навколофутбольні моменти. А тактика, думаю, більш чоловіча справа.

 

— Запитання від читача. Чи були пропозиції знятися у відвертих фотосесіях, у чоловічих журналах?

— Так, були. Я два рази знімалася у журналі «Maxim», в «XXL». Була пропозиція від «Playboy» десь рік тому, влітку, але я не готова, навряд чи погоджуся.

 

— Вони зараз, напевно, трохи змінили формат...

— Я знаю, що змінилося керівництво журналу, але щодо зміни формату — не знаю, здається, так і залишилось. «Playboy» — це бренд, він асоціюється із оголеними дівчатами. Я би не хотіла так асоціюватися.

 

— Довго вагалися? Кажуть, що кожна дівчина хоче знятися у «Playboy». Чи довго зважували «за» та «проти»?

— Ні, не довго, одразу.

 

— Консультувалися у майбутнього чоловіка?

— Ні, це був суто мій вибір. Мені було достатньо фотосесій у чоловічих глянцевих журналах «Maxim» та «XXL». «Playboy» — більш відвертий журнал.

 

— Запитання від користувача. Вам не здається, що для підняття свого ж іміджу і інтересу до програми Вам необхідно одягатися більш відверто і сексуально?

— Я маю виглядати стильно, жіночно, сексуально, але не відверто. Тому що в дівчині має бути родзинка. Вважаю, що я одягаюсь достатньо стримано, але водночас і сексуально.

 

— Ще один користувач робить таку пропозицію: пообіцяйте, якщо «Динамо» навесні виграє два матчі у «Шахтаря» в чемпіонаті і візьме Кубок України, Ви вийдете в ефір у бікіні. Як Вам ідея?

— Вже була така обіцянка, це вже не цікаво.

 

— «Профутбол» і Ви особисто продовжуєте благодійну діяльність, виставляючи лоти відомих футболістів. Який лот у 2016 році зібрав найбільшу суму?

— Найбільшу суму зібрав перший лот — футболка Євгена Коноплянки з підписами усіх гравців «Севільї». Вона зібрала 70 000 гривен. У нас ще триває аукціон, фінальний лот — футболка Фернандо Торреса. За два дні аукціону вона зібрала вже близько 20 000 гривень. Сподіваюся, що цей лот все-таки збере найбільшу суму. Хоча не знаю.

 

— Хто допоміг дістати футболку Фернандо Торреса?

— Футболку Фернандо Торреса привіз Володимир Кузьменко — агент Романа Зозулі, який допоміг влаштуватися йому в «Бетіс». Він живе в Іспанії. Він в принципі нам дуже допомогає, і допомагав із нашою цією благодійною ініціативою.

 

— Як взагалі наші футболісти ставляться до пропозицій надати якусь свою річ для того, щоб вона була виставлена на аукціон?

— В принципі ця наша благодійна ініціатива почалася із ініціативи самих футболістів. Ми з Ігорем Цигаником бігли благодійний забіг Київського напівмарафону, допомагали зібрати кошти на компресор для апарату штучного дихання для лікарні «ОХМАТДИТ». Тоді вже мені особисто зателефонував Андрій Ярмоленко і сказав: «Скільки не вистачає коштів? Я готовий повністю оплатити цей компресор». А Ігорю Циганику зателефонував Денис Гармаш — і теж проявив ініціативу, хотів перерахувати нам певну суму коштів на цей апарат. Завдяки цим двом футболістам та іншим благодійникам, які так само перерахували кошти, нам вдалося купити не лише компресор, а повністю апарат штучного дихання. Потім до нас звернувся Євген Коноплянка і сказав: «У мене є футболка, давайте я дам вам свою футболку із підписали усіх гравців — можливо, вона допоможе зібрати якісь суму». Ми вирішили, а чому ж ні? Можна зробити такий аукціон, можна зробити це циклічно, кожного тижня, адже футболістів багато, їхні футболки цінні — і вони комусь можуть допомогти. Так ми почали проводити благодійний аукціон. Ми приєдналися до благодійної ініціативи «Здійсни мрію», яка проходить на «1+1». Мета цієї ініціативи — здійснювати мрії хворих діток. Тоді в лікарні «ОХМАТДИТ» лежав хлопчик Юрко з лейкозом, прогнози лікарів були абсолютно невтішні. Він — уболівальник «Динамо», дуже хотів потрапити на матч за участі Кріштіану Роналду, на матч мадридського «Реалу». Ми вирішили, що можемо здійснювати футбольні мрії, можемо таким діткам допомагати в лікуванні. До деяких футболістів я особисто підходила, просила футболки. Але наприкінці аукціону футболісти самі почали телефонувати, писати і привозити свої футболки.

 

— А на початку Ви просили, Вам не відмовляли, але футболку не передавали зазвичай, так?

— Різні моменти бували. Не можу сказати, що були футболісти, які остаточно сказали: «Ні, не дам, не хочу». Просто було, наприклад, коли я підходила після програного матчу, коли у футболіста немає настрою — звичайно, він не може думати про якийсь благодійний аукціон, про футболку і т.д. Але переважно футболісти поставилися до цього дуже відкрито.

 

— Які плани на 2017 рік? Чи будуть продовжуватися благодійні аукціони?

— Поки що ми завершили, у нас зараз фінальна футболка Фернандо Торреса. У нас вдало склався цей благодійний аукціон. Ми планували забезпечити нашого підопічного хлопчика Юрка на рік лікування необхідними препаратами. Наш благодійник, який купив найбільшу кількість футболок, забудовник Михайло Булигін написав: «Скільки не вистачає на рік лікування?». Нам потрібна була сума 360 000 гривень. Написала, що не вистачає, здається, 70 000. Він перерахував нам ці кошти — ми повністю забезпечили Юрка препаратами на рік лікування. Зараз на ці кошти, які збере футболка Фернандо Торреса, ми просто поїдемо в лікарню «ОХМАТДИТ» і зробимо новорічні подаруночки для діток. Тобто це продовження. Ми здійснили велику мрію — зустріч Юрка із Кріштіану Роналду. А тепер зробимо новорічні подаруночки — теж чиїсь маленькі мрії.

 

— Запитання від користувача. У Вас є впевненість, що всі зібрані кошти йдуть за призначенням?

— Звичайно. Ми працюємо із благодійним фондом, вони постійно надають нам звіт. Я знаю, куди йдуть всі кошти і яким чином вони розподіляються.

 

— Ми вже говорили про те, що Ви були номінантом на премію «Телетріумф». Але як оцінюєте 2016 рік для програми «Профутбол» в цілому і для себе особисто?

— Скажу від усієї редакції «Профутболу», що ми зробили максимум того, що в наших силах. До речі, після премії «Телетріумф», ось я не можу відучитися читати коментарі, постійно їх читаю, багато людей пишуть: «У нас же немає нормальної футбольної програми, немає навіть альтернативи». Люди, запитайте: а який футбол в Україні? Я можу сказати, що ми з футболу для глядачів робимо цукерку, ми робимо максимум. Наші журналісти живуть на роботі, живуть футболом, аби зробити яскравий сюжет, аби красиво його подати, аби знайти цікавого персонажа, аби знайти у матчі якусь цікавинку, щоб її показати, донести, зробити хороший аналіз гри, щоб зацікавити глядача. Тому я вважаю, що ми робимо якісний продукт. Ми не Іспанія, не Англія. У нас навіть глядачів на стадіоні збирається мінімум. Ось коли люди будуть ходити на стадіон, коли ми вийдемо з цієї кризи і в нас дійсно будуть яскраві матчі, як «Динамо» — «Шахтар», наприклад — тоді і рівень програми буде набагато вищий. Цей сезон ми провели дуже добре, особисто наша програма. Так, були певні негаразди, але ми працюємо.

 

 

— Хто з журналістів програми «Профутбол» Вам подобається найбільше, чиї сюжети дивитеся всі, не можете пропустити жодного?

— Я всі сюжети дивлюся. Всі матчі дивимося, всі сюжети. У нас процес підготовки до програми триває тиждень. Кожного понеділка ми збираємося на летівку, обговорюємо теми, сюжети, матеріали. Кожен журналіст займається своєю справою. Ми не можемо з Ігорем, з експертами вийти в студію і не розуміти, що відбувалося в тому чи іншому матчі або які матеріали будуть у нас в програмі. Ми виходимо, знаємо всі матеріали, заздалегідь їх продивилися. Кожну п'ятницю, суботу, неділю ми дивимося на роботі всі матчі. Олег Венглинський може два рази продивитися один і той самий матч. Він не вийде в ефір, жодного разу не продивившись.

 

— Хто затверджує експертів на наступну програму? Чи берете Ви участь у цьому?

— Ні, я не беру в цьому участі. Затверджує Ігор Циганик. Він веде з ними діалоги, складає їхні графіки і затверджує експертів.

 

— А яка роль Степана Щербачова у програмі «Профутбол»?

— Він наш головний продюсер, за ним завжди останнє слово.

 

— Але у творчих моментах він теж бере участь? Чи це віддано на відкуп Ігорю?

— Тут іде розподіл обов'язків. Є те, чим безпосередньо займається Ігор. У Степана Щербачова є дуже багато своїх обов'язків, в принципі завдяки йому і виходить «Профутбол». Якщо потрібно із кимось домовитися — це його парафія.

 

— Запитання від користувача. Чи не хотіли б Ви спробувати себе у ролі коментатора футбольного матчу? Пам'ятаю, колись по «СТБ» Серію А разом із Денисом Босянком коментувала Анна Берті — було дуже цікаво...

— Я це запитання чула багато разів, тож у мене вже підготована відповідь на це запитання. Я не проти спробувати, але до цього потрібно дуже довго йти, готуватися, тому що в принципі жінку у футболі сприймають дуже скептично. Якщо жінка коментуватиме матч — багато глядачів можуть або вимкнути телевізор, або увімкнути, аби просто посміятися. Потрібно бути авторитетом, в першу чергу, для футбольних уболівальників. Футбольні вболівальники непрості люди, вони дуже вибагливі, тому потрібно багато готуватися, наростити собі певний авторитет у цьому колі, аби коментувати матчі, аби слухали, прислухалися і поважали.

 

— Ваші топ-5 цікавих історій особистих взаємин із футболістами. Як-от, коли приходили минулого разу, Ви нам розповідали про довготривале очікування інтерв'ю з Ленсом...

— Я не знімаю кожного тижня матеріали, тож не можу сказати, що часто спілкуюся із футболістами. Так, Ленса чекала п'ять чи шість годин на базі. А так... Цікаві історії саме у «Профутболі» були, коли у нас під час ефіру вимикалося світло. Коли вимикалося світло на «Дніпро-Арені», нам потрібно було виходити на півгодини раніше. Ми сидимо у гримерці, Ігор Циганик ще догримовується, я одягаюся, тексти якісь пишу — і тут нам кажуть, що дві хвилини до ефіру. І ми швиденько в студію. В принципі це прямий ефір, тож багато неочікуваних ситуацій. Ігор Коломойський в ефірі видав номер телефону Суркіса.

 

— У редакції програми був шок?

— Так. (Сміється). Це ж прямий ефір. Ми сидимо — і тут на включенні Ігор Валерійович Коломойський дає номер телефону Суркіса. Ми не розуміли, як далі себе поводити.

 

— До речі, я через декілька днів робив інтерв'ю з Ігорем Суркісом, ми згадали цю тему. Він зізнався, що більше ста повідомлень надійшло. Коли ми завершили інтерв'ю, зайшли до секретаря, він дістав телефон і показував повідомлення, дуже цікаві. Ігор Суркіс сказав, що дізнався багато нового про життя простих людей...

— Так, думаю, і про ставлення народу до цієї ситуації багато дізнався.

Приходив колись до нас в гості Олександр Шовковський, дуже цікава програма з ним була. У нас достатньо проста атмосфера, всі дружні, класні, всі свої. Після програми ми зайшли в гримерку, всі хочуть додому. Я заходжу разом з Олександром у гримерку, там наші експерти стоять, переодягаються. Для мене це нормальна ситуація — коли всі в кіпіші, переодягаються експерти. Олександр зайшов, каже: «Саша, да ты работаешь в раю». (Сміється) Тоді я помітила, що дійсно, у нас така маленька гримерочка, там всі переодягаються. А для Олександра Шовковського, мабуть, це був шок — що всі в такому кіпіші збираються.

Що ще було? Не поїхала на зустріч до Кріштіану Роналду — це історія?

 

— Чому не поїхали?

— У мене виникли проблеми із закордонним паспортом. В рамках нашої ініціативи «Здійсни мрію«» я мала з онкохворим хлопчиком Юрком і з його мамою їхати в Мадрид на зустріч із Кріштіану Роналду. На місці мені було би легше керувати, домовлятися і т.д. Тому що багато невирішених питань було. У мене на руках були квитки. Я приїхала в аеропорт, зачекінилася, здала багаж — і на паспортному контролі все повернули назад. (Сміється) Це була четверта ранку. Я сіла і ледве не розплакалася.

 

— У чому була проблема?

— Проблеми з паспортом виникли. Коли мені готували відрядження, мене запевнили, що я можу їхати зі своїм паспортом на старе прізвище. Я вийшла заміж, змінила український паспорт, з новим прізвищем. Але не змінила закордонний. Мені повідомили, що я можу не змінювати закордонний паспорт, просто взяти із собою копію свідоцтва про шлюб. Я так і зробила. В результаті виявилося, що з 1 січня зміни в законодавстві, існує єдина база: якщо ти змінюєш український паспорт — автоматично анулюється паспорт закордонний. У мене був анульований паспорт — і я не змогла полетіти. Потім я приїхала в редакцію, а мені хлопці кажуть: «Саша, ты переплюнула Ирину Шейк, ты продинамила Криштиану Роналду, даже не поехав на встречу с ним».

 

— Запитання від користувача. Якими мовами володієте досконало? Де вчили і для чого?

— Досконало, мабуть, жодною мовою не володію, тому що є чого вчитися надалі. Українська, російська, англійська — це мови, якими я в принципі володію, але сказати, що ідеально... Навіть в українській мові завжди є якісь помилки.

 

— Ви займаєтеся спортом?

— Так, я займаюся спортом. Ходжу в тренажерний зал. І почала займатися таким видом спорту, назву його так, пул-денс. Це танець на жердині. Але у чоловіків, мабуть, бурхлива фантазія, асоціюють це із сприптиз клубом. Проте насправді це зараз просунутий вид спорту, багато дівчат цим займаються. Це один із небагатьох видів спорту, який тренує всі м'язи тіла, тому, справді, це більше спорт.

 

— Коли Ви відкрили для себе цей прекрасний вид спорту?

— Цей прекрасний вид спорту я відкрила для себе влітку.

 

— Ви якось мені зізнавалися у тому, що не дуже любите бігати...

— Бігати я, чесно кажучи, не люблю. Якщо потрібно бігати, біжу тільки благодійні забіги, з ціллю комусь допомогти. В мене чоловік кожного разу бігає 21 км. Я готова кожного разу його проводжати на старті, чекати на фініші, але я, мабуть, ніколи не пробіжу 21 км.

 

— Яку останню книжку прочитали? Чи читаєте футбольні книжки?

— Так, я дуже люблю читати футбольні книжки. Останню прочитала «Я — Златан», про Ібрагімовича. І зараз читаю цікаву книжку «Футболономіка». Вона більше про англійський футбол, але насправді там є багато чого взяти і для українського футболу в плані маркетингу, розвитку клубів, роботи з уболівальниками і т.д.

 

— Запитання від користувача Sport.ua. Скільки футболістів робили Вам непристойні пропозиції?

— Мабуть, я не виглядаю як дівчина, якій можна зробити непристойну пропозицію. Тому непристойних не було. Артем Мілевський інтерв'ю не хотів давати...

 

— Ставив додаткові умови?

— Можна сказати і так. Я на нього тоді образилась. Але нещодавно ми бачилися на відкритті першого тренажерного залу для реабілітації футболістів. Олександр Панков — менеджер Артема Мілевського — відкрив. Ми з Артемом бачилися, дуже хороше спілкування було. Він хороша людина, правда.

 

— Якщо я не помиляюсь, «Профутбол» започаткував пенальті з гравцями збірної. Кому належить ця ідея і наскільки ви втілюєте її?

— В мене зародилася така ідея ще навесні, здається, Гарет Бейл бив «п'яні пенальті». Я тоді підійшла до нашого головного редактора Володимира Звєрова, кажу: «Слухай, нехай і наші футболісти таке зроблять». «П'яні пенальті» — перше було, що ми запровадили. Поїхали на базу збірної і запропонували хлопцям. Вони трішки з насторогою поставились до цього. Але потім ми почали вигадувати щось нове: і в біноклях, і з зав'язаними очима, і великим м'ячем. Футболісти зацікавилися і не відмовлялися. Їм самим було цікаво.

 

— Можливо, є думки втілити ще щось цікаве у форматі програми?

— Можливо. В мене є ціла зимова пауза для того, щоб подумати. Наприклад, в мене вже вичерпалися ідеї з приводу того, як можна бити пенальті.

 

 

— Влітку напередодні Євро ви організовували фотосесію дружин футболістів збірної України на НСК «Олімпійський» в підтримку чоловіків. Хто був автором ідеї? Для чого це робили? Коли очікувати наступну фотосесію?

— Ми організовували. Коли очікувати? Не знаю, подумаємо.

 

— Як дружини поставилися до цього?

— Звичайно, добре поставилися, це ж підтримка їхніх чоловіків до Євро, тому всі відгукнулися. Дружини футболістів «Динамо» навіть сукні собі спеціально замовили. Була умова, щоб сукня була або жовта, або блакитна — в кольорах українського прапора. Вони навіть спеціально пошили сукні у Ольги Альонової. Всі приїхали, все злагоджено було. Думаю, що задоволені залишилися.

 

— Існує думка, що дружини чоловіків, тим паче збірної — примхливі дівчата. Наскільки ця думка вірна? Можна не по персоналіям, а взагалі...

— Кожна жінка, яка себе цінує, десь вибаглива. Тому я абсолютно розумію жінок футболістів, які теж десь вибагливі. Можливо, завдяки цій фотосесії я потоваришувала з багатьма дружинами. З деякими, кого не знала, познайомилася, і з деякими потоваришувала. Наприклад, зараз добре спілкуюся з Юлією Федецькою. Вона зараз почала реалізовувати себе як дизайнерка, у неї дуже гарні сукні, вона мені давала сукню на «Телетріумф». Ми й надалі будемо із нею співпрацювати в цьому плані. Нещодавно Маргарита Рибалка запрошувала на показ дитячої колекції, вона теж реалізовує себе як дизайнер. Насправді я дуже поважаю жінок футболістів, які знаходять себе у чомусь, реалізовують і дійсно у чомусь показують свій талант. Анна Хлистунова-Шарпар... Я колись записувала з нею інтерв'ю, вона чемпіонка з плавання, вона надихала мене своїми досягненнями. Є дружини футболістів, які відомі не лише прізвищем свого чоловіка, а й самі по собі.

 

— Хто ще приємно здивував своїми вчинками серед дружин футболістів, окрім тих, кого Ви вже назвали?

— Аня Кравець. Вони зараз з Артемом започаткували свій благодійний аукціон. Наш аукціон тривав, Аня особисто привозила мені на роботу футболку Артема для того, щоб виставити її на аукціон. В цьому плані вони з Артемом молодці, зробили аукціон, допомагають пологовому будинку.

Хто ще? В принципі у мене з усіма гарні стосунки, але щоб сказати, що хтось у чомусь виділяється... Кожна виділяється, просто, можливо, я не про всіх знаю.

 

— Як Вам заміжнє життя? Очікування збіглися з реальністю?

— Багато людей запитують, як подружнє життя. Ми до цього жили разом близько трьох років, тому нічого не змінилося.
 

Спілкувався Максим РОЗЕНКО, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО