Ольга ДУБРОВИНА: «После победы над Сербией с нами будут считаться»

Гравець збірної України Ольга Дубровіна, яка увійшла до трійки лідерів команди за кількістю відданих передач (у середньому 4,5 за матч) аналізує абсолютний показник набраних очок у кваліфікаційному турнірі ЄвроБаскету. Жирну крапку дівчата поставили у Сербії, обігравши чинних чемпіонок Європи на їхньому майданчику 88:82.

- Ми спілкувалися з вами перед від’їздом до Ніша (місто проведення матчу Сербія – Україна) і усе те, про що я говорила тоді, відбулося. Ми дали бій, проявили характер, показали, як діє на практиці стара спортивна істина «порядок б’є клас». Тобто ми своїм бажанням досягли результату. Ми більше цього хотіли, хто бажає, той досягає. Додамо до бажання працелюбність і неймовірну самовіддачу і тих, хто грав на паркеті, і тих, хто був на лавочці. І все вдалося!

- Було важче виграти у них київський матч у лютому (у третьому турі кваліфікації підопічні Володимира Холопова обіграли Сербію у Києві 78:75) чи у заключному турі на виїзді?
- Як на мене, важче було з ними грати вдома. Публіка, рідні, зал, усвідомлення того, що граємо проти чемпіонок Європи – усе це разом тиснуло і додавало зайвого хвилювання, з яким треба було боротися. А зараз – ми вже їх знали, ми вже розуміли, що до фінальної стадії ЄвроБаскету пробилися. Ніщо ні до чого нас не зобов’язувало. І ми зіграли на емоціях, на бажанні. Отримували задоволення від улюбленої справи.

- 9 грудня відбуватиметься жеребкування ЄвроБаскету. Свого часу, коли чоловіча збірна пробилася на чемпіонат світу, хлопці висловлювали бажання зустрітися зі збірною США. Так і сталося. Чи є у тебе бажання на ЄвроБаскеті зустрітися з якоюсь конкретною збірною?
- Мені хочеться зустрітися з тим суперником, з ким збірній України ще не доводилося грати. А далі? Чи то буде Америка, чи то Австралія... Дай Боже, щоб усе склалося на Європі, потім вже будемо думати, з ким хочемо грати. Хочеться перевірити свої сили не лише у суперництві з європейськими командами а й представниками Азії, Океанії, Америки. Це буде цікаво.

- По ходу матчу з Сербією кидалася у вічі ваша мотивація, налаштованість на боротьбу, на переможний результат. Що для тебе вихід на ЄвроБаскет?
- Хотілося довести самим собі, що наша присутність у компанії фіналістів чемпіонату Європи – не випадковість. Що, ось, мовляв, ви обіграли, коли ті були на спаді. Ми не були фаворитами, але зараз вже можна засвідчити, що тепер про нас говорять і говоритимуть, з нами рахуватимуться. І дивитимуться ростер команди – що ми не якість прості дівчата звідкись. Був повний зал, глядачі відтягнулися, підтримували своїх несамовито, ми їм показали, що здатні перемогати непереможених, і самі собі це довели. Хочу висловити величезну подяку Федерації Баскетболу України і особисто її Президенту Михайлу Бродському за створення гідних умов для команди. Ваш внесок у наші перемоги - неоціненний!

- Ти згадала про ростер команди. Можливо тепер, після таких матчів і серії перемог (шість поспіль у кваліфікації ЄвроБаскету), перед гравцями збірної відкриваються нові кар’єрні перспективи?
- Це взаємопов’язане. Транслюють матчі, твоє прізвищє повторюють неодноразово, потім виявляється, тебе вже знають, підвищується зарплата, збільшується кількість пропозицій. Тренер нам про це неодноразово говорив. І ми це розуміємо – це шанс показати себе, засвітитися, капіталізувати ім’я, підняти свою кар’єру на 3-5 сходинок.

- Головний тренер збірної Володимир Холопов зазначав, що на п’єдесталі Чемпіонату Європи може бути тільки одне місце – перше. Можна помріяти про це?
- Мріяти можна про усе Якщо ти не мрієш ти не рухаєшся вперед. Треба обирати мету і йти до неї. Мені, як гравцю важливо кожна гра. Ось завтра гра – це гра за золото. Нехай це відбірний матч за вихід з групи, чи фінальних. Кожну гру ти маєш грати так, щоб отримати золото. Отже, кожна гра важлива. Якщо ти програєш першу, в останній ти не дістанешся мети. Отже, мріяти можна і треба. Мало хто сподівався, що чемпіонок Європи, бронзових призерок Олімпіади обіграє України. Ми це зробили.

- Якщо вже вони третє місце на Олімпіаді здобули, а ми їх обігруємо, то...
- То ми, як мінімум другі. Це про щось свідчить (посміхається)!