Артем БЕСЕДИН: «Надеюсь, это не последний мой вызов в сборную»

Форвард «Динамо» Артем Бесєдін розповів про свій дебют за національну збірну України:

-  Які емоції Ви відчули, коли з’явилися на полі в товариській зустрічі з командою Сербії?
-  Завжди приємно виходити на поле, а тим більше – в Харкові при рідних трибунах. Дуже чекав цього дебюту. Хочеться подякувати уболівальникам, що прийшли нас підтримати. Хочу привітати і команду з перемогою, і всю Україну.
 
-  Хто з близьких людей підтримував Вас на трибунах?
-  І моя родина була на стадіоні, і близькі друзі. Всі, хто зміг, приїхали мене підтримати.
 
-  Це був Ваш перший виклик до національної збірної. Які залишилися відчуття від перебування в команді і спілкування з тренерським штабом?
-  Я все побачив і зрозумів ще в перший день, тільки приїхавши до розташування збірної. Дуже хороша атмосфера команді, присутнє повне взаєморозуміння між тренерами і гравцями. Тренерський штаб добре мене прийняв, команда теж допомогла. Сподіваюся, це перший і не останній мій виклик до збірної.
 
- Що Вам сказав Андрій Шевченко, коли випускав на поле?
-  Перед грою ми розбирали збірну Сербії: нам пояснювали структуру гри, яку потрібно займати зону при обороні, при пресингу. Під час виходу на поле він мені все нагадав і сказав, щоб я робив те, що вмію. Сказав, щоб грав розкуто, і побажав удачі.
 
-  Чи вважаєте, що виконали установку, яку дав тренер? Як оцінюєте Ваш дебютний виступ в складі «синьо-жовтих»?
-  Завжди можна зіграти краще. Дуже добре, що здобули впевнену перемогу, забивши наприкінці ще один м'яч. Я вважаю, що гру не зіпсував.
 
-  Пам'ятаєте епізод з другим забитим м'ячем? Чи не думали самостійно вирішити його долю і спробувати забити гол?
-  У Ярмоленка була краща позиція, і він просив передачу. Я віддав пас, ми забили м'яч, так що, мабуть, я зробив все правильно.
 
-  Чи задоволені Ви підтримкою харківських уболівальників, враховуючи, що збірна не грала тут тривалий час?
-  У Харкові дуже хороші вболівальники. Вони скучили за великим футболом. Хочеться їм подякувати, оскільки на полі дуже відчувалася їхня підтримка.