Евгений ЧУМАК: «Во Львов поехал без раздумий»

Новачок «зелено-білих» Євген Чумак розповів чому без роздумів погодився переїхати до Львова, як його прийняла команда та поділився першими враженнями від роботи з новим тренером.

«Фанати «Карпат» класні, їхня підтримка для нас багато значить. Хочу сказати велике спасибі їм за підтримку, в той час, коли в команди такий складний період. Не дивлячись ні на що, вони ходять і підтримують нас, навіть на виїздах. До Луцька приїхало дуже багато людей, це мене вразило» – так новачок «зелено-білих» Євген Чумак розпочав бесіду із Інформаційним центром...

«ШВИДКО ЗІБРАВ РЕЧІ І ПОЇХАВ ДО ЛЬВОВА»

– Коли отримав пропозицію з «Карпат» – вагався чи розмірковував над іншими варіантами?
– Інших варіантів не було. Коли я пішов із «Зірки», то «Карпати» першими дали зрозуміти, що хочуть бачити мене в себе, тож я без роздумів зібрав речі і поїхав до Львова. Якщо і були б якісь інші варіанти, то навіть не розглядав би їх. Я зрадів, тому що «Карпати» – це бренд, дуже хороший та відомий клуб як в Україні, так і в Європі.

– Але ж, очевидно, радився із кимось?
– Звичайно, розмовляв з батьками, з агентом, хоча, рішення на той час я вже прийняв. Почувши про зацікавлення зі сторони «Карпат», то відразу захотів поїхати.

– Адаптаційних проблем не виникало?
– Та ні, зі всіма нормально спілкуємось. Хороша команда, хлопці гарно мене прийняли, багатьох я знав раніше, адже разом виступали за молодіжні збірні України U-20 та U-21.

– Кілька днів тому команду очолив Олег Дулуб. Чи пересікався ти з ним в білоруському чемпіонаті?
– До цього особисто тренера не знав, але багато знав про його колишній клуб, котрий він, вперше в їх історії, вивів у Вищу лігу Білорусії. Можу сказати, що команда на чолі з ним грала в хороший та гарний футбол. Коли я грав за білоруське «Торпедо», то «Крумкачі» знаходились у першій п’ятірці турнірної таблиці, а це досить хороший результат як для команди-новачка.

– Що у тебе не склалося в «Зірці»? Чому так швидко покинув Кропивницький?
– Враження двоякі. Перш за все, там надзвичайно хороший колектив всередині клубу, хлопці всі прості, тепло мене прийняли, зі всіма добре спілкувався. Але, на жаль, є й інша сторона футболу, про яку хочеться скоріше забути...

«ДИНАМО» ЗАЛИШИЛОСЯ В МИНУЛОМУ»

– Ти колись сказав, що мрія твого життя – грати в основі київського «Динамо»...
– Сьогодні, це вже пройдений етап. Я підписав повноцінну угоду з «Карпатами», тому тепер буду битись тільки за зелено-білі кольори. Не можна викинути з життя те, що я з шести років грав за киян. Коли розірвав контракт з «Динамо» було трохи сумно, адже віддав цьому клубу 15 років життя. І все ж розумів, що потрібно рухатись далі.

– У футболці київського «Динамо» ти грав не лише в чемпіонаті. Три матчі в єврокубках напевно залишили по собі яскраві спогади...
– Перш за все, атмосферні спогади. Коли на стадіон приходить 50-60 тисяч людей – це незабутньо, вболівальники своєю енергією закликають тебе грати, битись до кінця. Хочеться і за «Карпати» зіграти в Лізі Європи та Лізі чемпіонів. Вірю, що найближчим часом ми спробуємо цього досягти.

– Із колишніми партнерами по «Динамо» зв'язок тримаєш?
– Є декілька хлопців з якими я спілкуюсь й по цей час, деякі вже не грають за «Динамо». Постійно контактуємо, розпитуємо один в одного, що нового відбувається у наших теперішніх клубах.

– Через два тури матч проти твоєї колишньої команди у Києві. Матимеш особливі налаштування і пріоритети?
– Звичайно, буду щасливий, якщо тренер довірить мені місце в основному складі. Намагатимусь на тренуваннях всіляко доводити, що я дійсно гідний грати з перших хвилин.


«ВЧУСЬ НА ЖУРНАЛІСТА»

– Молоді футболісти, зазвичай, розвиваються не лише у футбольній сфері. Як у тебе з навчанням?
– Справді, зараз паралельно з футболом продовжую навчання, залишився останній курс на факультеті журналістики. Чим займатись далі вирішу вже тоді, коли закінчу кар’єру. Не виключено, що працюватиму саме в сфері журналістиці, а, можливо, піду на тренерські курси. Поки що зарано про це говорити.

– Колись у тебе було бажання спробувати себе в якості коментатора...
– Я вже пробував, але мені не дуже сподобалось, це як ніби ти розмовляєш сам з собою. Набагато легше працювати у парі з кимось, одному занадто складно. Зрештою, як і на полі.