Володимир МАРЧУК: «Підківка може стати гравцем збірної»

У новому сезоні в тренерському штабі «Карпат» за останній рубіж відповідає Володимир Марчук. Цей етап можна назвати другим розділом у «зелено-білій» біографії наставника. У першому незалежному чемпіонаті України йому було лише 24 і він став другим воротарем в історії львівського клубу. На рахунку Марчука – перший «сухий» матч у карпатівському літописі, а також перший відбитий пенальті. 

 

На початку 90-их кіпер «Карпат» був одним з кращих спеціалістів з відбивання пенальті, а його вісім парируваних ударів з позначки є і нині одним з кращих показників в історії чемпіонатів України. Зараз він передає свої знання і вміння Роману Підківці та Роману Мисаку. 

 

– Володимире Володимировичу, як виник варіант з поверненням у «Карпати»?

– Я отримав запрошення від Сергія Ларіоновича Зайцева. Ми давно знаємося, працюємо разом не один рік, тому без роздумів погодився ввійти у його новий тренерський штаб. Тільки-но він прийняв команду, відразу запропонував мені спробувати попрацювати з воротарями. 

 

– Той факт, що ви їдете до Львова мав певне значення для вас?

– Звичайно, я зрадів, що є така можливість. Однак можу сказати, що я зіграв за «Карпати» не так вже й багато матчів. Та й коли це було – у 1992-му! Минуло 24 роки, але приємні спогади залишилися: про клуб, про колектив і про вболівальників. Тому я знав, куди їду (сміється). 

 

– Що вам запам’яталося найбільше?

– Мабуть, колектив. З великим задоволенням згадую гру з Чижевським, Шараном, Толочком, Леськівим та іншими футболістами. 

 

– Протягом останніх двох десятків років ви не так часто бували у Львові, тому можете з легкістю сказати, наскільки сильно змінилося місто.

– Знаєш, Львів має свою неповторну ауру, незважаючи на плин часу. Чи сто років тому, чи у наші дні – місто вражає. За той час, що минув, без сумнівів скажу – Львів розвивається і кожного дня стає кращим. 

 

– Якщо вести мову про роботу у тренерському штабі, то хотілося б почути вашу думку про підопічних. Як оціните гру Романа Підківки?

– У нього дуже великий потенціал. Я навіть не знаю, з ким порівняти його вміння і навички. Серед воротарів свого віку він виглядає дуже серйозно. Роман потребує трішки ігрової практики і душевної рівноваги. Якщо ці два компоненти будуть у наявності, то все буде гаразд. Підківка має дуже багато плюсів, але у цьому віці мінусів також вистачає. Якщо він з часом позбудеться цих мінусів, то на довгі роки стане гравцем національної збірної. Дай Боже, щоб він залишався у «Карпатах» якомога довше. 

 

– Яку характеристику дасте Роману Мисаку?

– Він тільки відновлюється від травми. Мисак є ветераном команди і його присутність на полі чи в роздягальні додає впевненості партнерам. Сподіваюся, що за два-три тижні, період паузи в чемпіонаті, він зможе повернути собі найкращі кондиції. Адже і я, і команда, і головний тренер на нього розраховуємо. 

 

– При виборі першого номера, очевидно, вам не обійтися без головного болю?

– Я радий, що ми маємо такий вибір. Тренерський штаб має нагоду обирати воротарську ланку на кожну гру і це однозначний позитив. Коли Мисак набере остаточно свою найкращу форму, для всіх нас це буде величезний плюс. В такій ситуації і головному тренеру, і мені спокійніше. 

 

– У молодіжній команді є перспективні Олег Мозіль та Іван Сілецький. Що скажете про найближчий резерв?

– З дублем працює Олег Венчак і ми перебуваємо з ним на зв’язку. На основі тих тренувань, які я бачив за участю хлопців, можу сказати, що у них непогані навички. Вони добре грають на лінії. Помітно карпатівську школу. Я давно не працював з такими воротарями, які пройшли серйозну підготовку школи «Карпат». Відразу видно, що всі наші воротарі дуже добре грають на лінії. Можливо, Сілецькому і Мозілю зовсім трохи не вистачає зросту, але у своїх матчах вони повністю компенсують це за рахунок своїх позитивних якостей. Дивлюся кожну їхню гру і можу сказати, що вони виглядають доволі впевнено. 

 

– За «Волинь» ви провели більше ста матчів. Вже в неділю «Карпати» зіграють у західноукраїнському дербі. Чого очікуєте від цього протистояння? 

– Ми їдемо тільки за перемогою. Всі знають, на якому місці «Карпати» знаходяться у турнірній таблиці, тому наш психологічний стан не найкращий. Нам треба перемагати. Ніхто не пробачить і не зрозуміє нас, якщо ми з таким складом не переможемо. Якщо не виграємо, то можемо в Луцьку залишатися.