Сергей РУДЫКА: «С Карпатами мне повезло»

З того часу, як Сергій Рудика підписав контракт з львівськими «Карпатами», у його житті відбулося чимало подій. Через кілька днів після представлення публіці напередодні відкритого тренування на «Україні» Сергій дебютував у зелено-білій футболці у драматичному матчі з «Шахтарем». Новачок з’явився на полі у другому таймі і мав можливість вирішити долю гри, однак не влучив у ворота Андрія Пятова.

Після напруженої роботи Рудика разом з партнерами взяв участь у пейнтбольному турнірі. І ось, знову, на нашого героя найближчим часом очікує черговий епізод з його насиченого карпатівського життя – мандрівка у рідне Запоріжжя, де «Карпати» проведуть матч п’ятого туру із «Зорею».

– Сергію, нереалізований гольовий момент у матчі з «Шахтарем» тобі не снився?
– Так, я дуже багато думав про той епізод. Після гри постійно прокручував у голові ситуацію, в якій опинився. Я й сам не міг зрозуміти, чому саме не забив. Втім можу сказати, що загалом робив все правильно. Інша справа, що технічно не виконав, тому не влучив у ворота.

– Дуже важко було ввійти в таку напружену гру після виходу на заміну?
– Безумовно, складно було. В другому таймі «Шахтар» дуже додав і нам всім було непросто. Тим більше, після виступів у чемпіонаті Білорусі я трохи відвик від таких суперників, як донеччани, тому було важко. Прикро, що ми поступилися.

– Як відбувається процес твого звикання до колективу?
– Все відбувається поступово. Зі всіма познайомився, тепер спілкуюся в процесі тренувань. Можу сказати, що мені пощастило. У Львові зібрався хороший колектив і проблем із адаптацією не було. За це вдячний тренерам і гравцям. Мені потрібен час для того, щоб повністю притертися до партнерів. Вимоги тренерів знаю, адже свого часу працював під керівництвом Сергія Зайцева, але невеликий проміжок часу на звикання все ж потрібен.

– Твоїй адаптації в команді сприяють такі події, як поїздки на пейнтбол, що була організована тренерським штабом у понеділок. Як сприйняв такий захід?
– Безперечно, такі події необхідні. Адже за такої обстановки колектив стає тільки міцнішим. Мабуть, поїздка на пейнтбол була доречною саме після гри з «гірниками». Ми віддали багато емоцій, а спілкування в неформальній атмосфері сприяло тому, що ми відпочили в психологічному плані і набралися сил.

– Фактично відбулося певне змагання – в пейнтбол грали «старші» проти «молодих»...
– Так, розподіл відбувався за такими ознаками. Я потрапив у команду до старших. Хто переміг? Звичайно, що досвідченіші (посміхається).

– Трохи раніше тебе було представлено на відкритому тренуванні, що відбулося минулого тижня. Якими були твої відчуття, коли отримував зелено-білу футболку?
– Для мене це хвилюючий момент. Щодо відкритого тренування, то дуже позитивне явище. Іншими словами – це спосіб зближення футболістів і вболівальників. Думаю, людям цікаво подивитися за нашим тренувальним процесом і дізнатися про певні тонкощі. Завдяки таким заходам можна поглянути на команду під іншим кутом, а це доволі пізнавально. Нам також приємно займатися за таких умов.

– Чи була вже у тебе нагода погуляти вулицями Львова?
– Так, трохи часу мав, тому оглянув центр міста. Місто дуже подобається, тут все дуже красиво.

– Повертаючись до футболу, не можу не поцікавитися твоєю позицією на полі. Свого часу ти проявив себе, як універсал, виступаючи і в обороні, і на вістрі атаки. Яку роль у побудові «Карпат» тобі відвели тренери?
– Відповідатиму за центр поля, гратиму на позиції опорного півзахисника. За потреби можу зіграти там, де скаже тренерський штаб. Для мене це не вперше.

– Наступний тур для тебе є певною мірою особливим. «Карпати» гратимуть виїзний матч із «Зорею», а це означає, що ти вирушаєш у рідне Запоріжжя...
– Звичайно, для мене дуже важливим є той факт, що гра відбудеться у рідному місті на рідній «Славутич-Арені». Сподіваюся, що ми зможемо перемогти і потішити львівських вболівальників.

– Чи будуть присутніми на матчі твої родичі, зокрема, твій батько Олександр Рудика, відомий у минулому футболіст?
– На жаль, батька не буде, оскільки він перебуватиме разом зі своїми вихованцями за межами Запоріжжя. Зате друзі і родичі обов’язково прийдуть на стадіон, щоб підтримати мене і «Карпати».