ГОВОРОВА: «Лікарі фотографувалися з Саладухою, як побачили її знімок»

Член Виконкому НОК, голова Комісії атлетів і призерка Олімпійських ігор 2000 року Олена ГОВОРОВА прокоментувала виступи українських спортсменів на Олімпіаді в Ріо і розповіла про атмосферу в українській команді.

 

— Палкий привіт вам із Ріо! Ми продовжуємо спілкуватися із нашими олімпійцями. Біля мене наша бронзова призерка Олімпіади у Сіднеї, учасниця трьох Олімпіад як атлетка і п'яти Олімпіад як журналістка Олена Говорова. Оленочко, вітаємо тебе...

— Вітаю.

 

— У Сіднеї твій результат був 14 метрів 96 сантиметрів. Якби це було у Ріо, то це знову принесло би бронзову нагороду...

— Таке враження, що мені дуже не вистачає цих стрибків. Зараз знаходитися в Олімпійському селищі як член Виконкому НОК України, голова Комісії атлетів дивно. Ностальгія за стрибками, за сектором. Тобто не відпустили мене ще Олімпіада, стрибки. Тут все нагадує мені про це.

 

— І ми так само нагадаємо, тому що запитаємо про виступ Ольги Саладухи. Як ти вважаєш, чому їй не вдалося? Хоча вона ніби підходила саме до Олімпійських ігор...

— Дуже важкий для неї був цей сезон, тому що дуже серйозна травма. Навіть після стрибків на цій Олімпіаді вона прийшла до медичного центру, і всі лікарі після того, як побачили її знімок, збіглися, щоб сфотографуватися з нею. Уявляєш собі, що це може бути. Але вона тільки в січні почала тренуватися, більш-менш бігати. І на цій Олімпіаді ми все одно її побачили. По враженням — вона була готова, але щось сталося на секторі, що не вдався стрибок. Для мене вона — героїня. Розумію, як важко стрибати з такою спиною, як важко з такими травмами виходити на сектор. Я вважаю, що це великий успіх — що вона на Олімпіаді. Є час ще до Токіо. Тому що вона тут не дуже вдало виступила, вона сказала: «Ні, я ще не готова закінчувати. буду стрибати далі».

 

— Що, чесно?

— Так.

 

— До Токіо?

— А чому ні?

 

— Я тільки за!

— І я. Людина думає, а Бог все робить по-своєму. Може, вона ще чотири роки буде радувати нас своїми стрибками.

 

— Богдан Бондаренко так само через біль, хворобу здобув бронзу. Наших лідерів чомусь не залишають хвороби. Що за прикрість така? Хтось поробив чи що?

— Може, й так. Але цей момент повинен був настати колись. Ми весь час на вдачі переїжджали від Олімпіади до Олімпіади, нічого не роблячи для того, щоб спортсмени показувати результати. Я не кажу про гроші, стадіони. Я кажу хоча б про увагу. Запитай у людей, які зараз пишуть щось про Олімпійські ігри і про спортсменів, особливо у Facebook, особливо деякі наші керманичі, вони хоча б людей по прізвищах знають? Щоб казати, що, як куди й навіщо. Вони взагалі не розбираються в системі, але можуть собі дозволити давати оцінку роботі тренерів, спортсменів, фахівців. Тому увага в першу чергу повинна бути до нашої сфери. Я пам'ятаю той зал, коли у Верховній Раді зачитували слухання з приводу спорту. Усі займалися чим завгодно, але ніхто не слухав і не звертав уваги. А сьогодні розповідають, як спортсмени повинні виступати, які вони повинні показувати результати, що повинні робити. А коли запитаєш, кого вони з них знають, хтось відповість? Думаю, що ні. Навіть не знають, скільки людей зараз знаходяться у селищі і на яких змаганнях виступають. Тому це колись повинно було статися. Я вважаю, що це переломний момент для нашого спорту. Сподіваюся, що на краще.

 

— Правда, всі хочуть медалей, олімпійське «золото». А що для цього зробила держава? Ми, на жаль, котимося до того, що з кожної Олімпіади у нас все менше медалей. І це не провина атлетів, тому що вони перемагають не завдяки, а всупереч, здобувають свої медалі. У нас держава дійшла до того, що спорт на межі зникнення, це велика проблема. Думаю, що ця Олімпіада повинна цю думку загострити. Кожного разу ми говоримо про це. Яка зараз атмосфера в команді? Радіють кожній медалі чи є засмучення, що лише сім медалей?

— Ми всі радіємо кожній медалі, підтримуємо одне одного. І не тільки медалям радіємо. Вчора виступала наша дівчинка у стрибках з жердиною, 4,55. Вона ще юна, в неї Олімпіади ще попереду, це перші Олімпійські ігри для неї, перші такого рівня змагання — і відразу вона настрибала майже по особистому рекорду. Вона плакала від того, що не пройшла в основні, по спробах вона програла. Як можна цю дитину не привітати? Це її перші Олімпійські ігри — і такий результат! Я теж за неї радію. Сьогодні дівчата на 800 метрів пробилися до наступного кола — радіємо. Ми вітаємо всіх, хто показує результати. Дівчата четверті у синхронному плаванні — теж. Це все перемоги! Ти правильно сказав, що вони досягають таких результатів всупереч. Скільки роботи за цими результатами — всі ми знаємо. Спортсмени одне одного завжди підтримують, і це приємно. Коли йдемо по селищу — вітаємося. Коли є медаль — всі одне одному кажуть: «Вітаємо! З нагородою!». Я пишаюся такою збірною. Мені приємно знаходитися зараз в селищі серед спортсменів.

 

— Як ми розуміємо зі слів Олени Говорової, згуртованість, олімпійський дух, налаштованість, взаємопідтримка — усе це існує, тому що це справді олімпійська команда, вони справжні. Що потрібно Україні — просто підтримати це. І дуже важливо підтримувати не словом, а ділом — тоді щось і буде...

— У олімпійців такий керманич Сергій Назарович Бубка, що з нього треба брати приклад. Він весь час знаходиться з командою, і його енергетика передається. Він завжди підтримує всіх спортсменів. Не знаю, як йому це вдається, але від нього аж сила йде до нас. Це дуже важливо для спортсменів. З приводу того, як потрібно робити свою справу, після виступу Олега Верняєва Бубка досяг домовленості з Міжнародною федерацією гімнастики, що нам дарують снаряди, на яких тут виступали наші спортсмени, окрім килима, який вже у нас є. Ось така робота! Постійно якісь домовленості, все робиться для спортсменів і спорту. Ось з кого треба брати приклад.

 

 

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ, спеціально для Sport.ua