Богдан БОНДАРЕНКО: «Для мене це не бронзова медаль, а платинова»

Український легкоатлет прокоментував завоювання олімпійської медалі в Ріо

18 августа 2016, 10:12 | Обновлено 18 августа 2016, 10:26

4490

Богдан БОНДАРЕНКО: «Для мене це не бронзова медаль, а платинова» — Getty Images

Український стрибун у висоту Богдан БОНДАРЕНКО прокоментував свій фінальний виступ, у якому здобув бронзову медаль Олімпійських ігор 2016 року в Ріо, і поділився планами на майбутню Олімпіаду.

— Олімпійські вітання! Біля мене бронзовий призер Олімпійських ігор у стрибках в висоту Богдан Бондаренко. Богдане, вітаю, олімпійська медаль — це високе досягнення. Що відчуваєте зараз? Задоволення чи щось інше?

— Сьогодні для цього стану це хороший результат. Є задоволення, але більше за все — втома.

— Безумовно, після такого напруженого змагання, тим більше, що боротися доводилося не тільки із суперниками і висотою, а й із хворобою. Це правда, що у Вас була температура 37,5?

— Так. Десь днів десять тому я почав хворіти, і тиждень тому лікарі сказали, що потрібно приймати антибіотики, і без цього ніяк. Прийнявши першу пігулку, я вже вирішив, що все, можна збиратися додому. Тому що рік тому я прийняв антибіотики і був у дуже поганому стані після цього. По закінченню п'ятиденного курсу була кваліфікація. Я зрозумів, що можна змагатися, боротися далі, не збирався розслаблятися. Оскільки ми готувалися до цього чотири роки, йшли до цього — потрібно було боротися за все що можливо. І сьогодні, вважаю, я зробив усе від мене залежне. Усе, що було, залишилося у цьому секторі. Для мене це не бронзова, а платинова медаль.

— Слабкість сьогодні постійно відчувалась у секторі у Вас?

— На дві спроби — 2.25 і 2.33 — вистачило, був ще більш-менш нормальний стан, а на 2.38 було дуже важко. Коли я встав — паморочилося у голові, ноги були ватні. Уже я розумів, що дуже складно, тим не менш пробував, намагався. Вийшло, як вийшло.

— Останню спробу Ви перенесли на 2.40. Все ж таки був трошки крок відчаю чи Ви в цей момент відчули, що зможете?

— Хотілося. Недоцільно було стрибати ще 2.38. Я боровся за перше місце, хотілося перемогти. Якби стрибав 2.38 — був би програш. Потрібно було переносити, тільки такий хід був правильним.

— Однозначно ми бачимо, що Богдан, попри хворобу, попри те, що приймав антибіотики і був близьким до рішення знятися із змагань, все ж таки переборов це і на морально-вольових зумів здобути цю медаль для України. Вона справді на ціну платини. Ми Вас із цим вітаємо, тому що до чемпіонства світового, європейського, до усіх ваших досягнень додалася ще й олімпійська медаль. Це десь реалізація дитячої мрії, думаю, бо всі у дитинстві хочуть стати олімпійськими призерами, чемпіонами...

— Так, думаю, найголовніше — що ця Олімпіада дасть ще один поштовх. Як мені у Лондоні сьоме місце дало поштовх, аби я тренувався далі, тому що медаль тоді була дуже близько. Бронзова медаль, думаю, так само дасть хороший заряд до Олімпійських ігор в Токіо. Залишилася недомовленість, недореалізованість.

— Отож Токіо зараз в об'єктиві?

— Так, звісно.

— Що ж, традиційно кілька слів уболівальникам, країні, яка не спить, хвилюється за Вас і радіє Вашим успіхам...

— Велике дякую! Без вашої допомоги та підтримки усього цього не було б.

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ, спеціально для Sport.ua