Ярослав КІНАШ: «З Кварцяним сварилися, але він навчив багато»

Півзахисник винниківчан безболісно вписався у новий для себе колектив та став одним з ключових гравців команди у центрі поля. Що цікаво, Ярослав Кінаш є одним з найдосвідченіших гравців теперішнього «Руху», оскільки більшу частини своєї ігрової кар’єри провів у луцькій «Волині». Про своє футбольне життя у «Волині», а також плани з винниківським «Рухом» Ярослав розповів в інтерв’ю.

 

- Футболом почав займатися з шести років в Ігоря Польного на СКА. Якщо відверто, то вибір у мене був обмежений: або бокс, або футбол. В синяках ходити не хотів, тому вибрав футбол. В Ігоря Польного тренувався до восьмого класу, після чого вступив до ЛУФК. Там був лише два місяці, оскільки повернувся до Ігоря Польного. З 16 років вчився у Дрогобичі і грав за «Галичину». Що цікаво, знову повернувся до Ігоря Польного, оскільки на той час він тренував команду «Кам’янопіль». У Городку зіграв за цю команду на турнірі, після чого мене повідомили, що їду на перегляд у «Волинь». Мене помітив футбольний агент Олександр Кулішевич. Була також можливість їхати на перегляд до івано-франківського «Прикарпаття», але я вибрав Луцьк. Там я був з 2007 по 2014 рік.

 

- Два роки до того, як приїхав у «Волинь» дивився кілька інтерв’ю Віталія Квацяного на телебаченні. Тоді сам собі подумав, що у цій команді я грати не хочу. Втім, прийшло два роки, і я опинився в тому кабінеті, у якому давав інтерв’ю Віталій Володимирович. Зайшов туди і одразу усміхнувся. Кварцяний лише за чутками знав як я граю, але одразу запропонував полетіти з командою на збори за кордон. У мене тоді не було закордонного паспорта, тому я залишився у Луцьку. Перші збори з командою я провів в Євпаторії.

 

- Звісно. Це був матч проти «Оболоні», у якому ми перемогли з рахунком 2:1. Після матчу до мене підходив Шандор Варга і сказав, що якщо я продовжуватиму грати у такому темпі, то мене чекатимуть топові команди. Сказав, що при певному збігу обставин відправить мене на перегляд навіть до лондонського «Арсенала». Знаю, що Варга добре знає Венгера, тому це виглядало реально.

 

- Травмувався в Олександрії, у Києві робили операцію. 2010 рік через травму випав повністю з футбольної кар’єри.

 

- Ні. Був впевнений у тому, що місяць-два після травми зможу набрати форму. Якщо відверто, то з коліном були певні проблеми, але Кварцяний казав за це забути. Пригадую, у вищій лізі дебютував  у виїзному матчі з «Кривбасом», у якому ми поступилися з рахунком 0:1. Після цього справи у «Волині» пішли вгору.

 

- Хороші складалися з ним відносини. Хлопці інколи жартували, щоб я, а не капітан запитав у нього щось серйозне: наприклад, коли буде зарплата, чи щось інше. Говорив з ним на будь-які теми, жодних нюансів не було.

 

- Не без того, сварилися не раз і не два. Мова йде не тільки про мене, а й про інших гравців. З Кварцяним сварився якраз через заміни у першому таймі. Я питав тренера чому мене замінили у першому таймі, на що він відповідав, що я не обігрую суперників. Він казав, щоб я йшов обігрувати усю команду, а я пояснював, що на чужій частині поля не стоять нерухомі фішки. Кварцяний казав мені, якщо я не зрозумію чого він хоче від мене, то буде мене замінювати завжди.

 

- Ні. Бачив його раніше у Львові, коли «Волинь» на «Україні» обіграла «Карпати». Привіталися, трішки поспілкувалися, і все.

 

- Думаю, сім років мені вистачило.

 

- Найбільше запам’ятав як він у роздягальні показував нам як робити підкати, а воротарю – як правильно стрибати. Це запам’яталося. Загалом, Віталій Володимирович багато мене навчив у футболі. Він – розумний тренер, але, як на мене, дуже вибуховий.

 

- Це пам’ятний гол. Зрештою, як і гол  у ворота запорізького «Металурга» у Кубку України. У цьому  матчі також заробив пенальті, тому ця гра, як і матч з «Динамо», запам’яталася по-особливому.

 

- Все добре. До знайомства з командою чув про багатьох футболістів. Зокрема, навіть грав проти братів Баранців, чув про Бідловського, Шептицького, Кікотя та інших людей.

 

- Зараз ще більше зіграємося і справи мають бути ще кращими. Думаю, що з цієї командою ми повинні виходити до Першої ліги з першого місця.

 

- Цікаво, оскільки на професійному рівні я не грав два роки. Можна сказати, що потрібно починати усе з нуля.

 

- Команди багато бігають. Якщо відверто, то у Прем’єр-лізі грати легше, оскільки там люди грають за позиціями. Там немає такого, що 3-4 людей біжать на одного гравця суперника. Можливо, така думка пов’язана з тим, що у Прем’єр-лізі у мене була постійна ігрова практика, а зараз була певна перерва у професійній кар’єрі.

 

- Настільний теніс та баскетбол. Хочу навчитися грати у великий теніс.

 

- Зіграю з ним обов’язково, оціню його рівень. Але щоб його обіграти, мабуть, потрібно трішки потренуватися (сміється…).