«Давно мріяв повернутися в рідне місто»

Одним із тих хто гарантував упевнену перемогу львівської «Політехніки-Галичини» над «Черкаськими мавпами», був Ярослав Зубрицький. Вихованець львівського баскетболу після одинадцятирічної перерви цього року повернувся в рідне місто і відразу став одним із лідерів команди. Ярослав у протистоянні з черкаським клубом набрав 11 очок: виконав п’ять підборів і два блок-шоти, віддав п’ять передач. Ці цифри свідчать: гравець відмінно заявив про себе і в нападі, і в захисті.

– Упевнена перемога львівського клубу над «Черкаськими мавпами» – це сенсація, закономірність чи збіг обставин?
– Така велика різниця в рахунку стала сюрпризом і для нас. Хоча, в принципі, ми були налаштовані на перемогу, і результат можна назвати закономірним. Звісно, ніхто не очікував такої переваги, проте, відверто кажучи, вона приємна.

– Чи можна стверджувати, що «політехи» вже вийшли в півфінал Кубка України, чи все ж таки є побоювання стосовно підсумкового результату?
– Загадувати важко. Бували випадки, коли команди нівелювали таку різницю. Шанси пробитися в півфінал у нас великі. Проте слід дочекатися матчу в Черкасах, де ми і розставимо всі крапки над «і».

– Як узагалі оцінюєте потенціал нинішньої команди, чи був колись у Львові такий потужний баскетбольний колектив?
– Не слід порівнювати нинішню команду навіть із тією, в якій я виступав одинадцять років тому. Загалом рівень Суперліги помітно зріс, тому однозначно нинішній колектив найпотужніший.

– Які завдання ставлять перед гравцями в нинішній першості? І чи не виникає думка після вдалих двобоїв проти лідерів, що львів’янам до снаги боротися за нагороди?
– Перед нами стоїть завдання потрапити до шістірки. Щодо іншого, то гадаю, що становлення команди має відбуватися поступово. І на цьому етапі входження до шестірки буде дуже непоганим результатом. Якщо вдасться зачепитися за нагороди, то це, звісно, буде краще.

– Що стало причиною повернення до Львова, адже в останній команді (южненський «Хімік») вас поважали?
– Так склалися обставини. У принципі, «Хімік» розпочав шлях на омолодження складу, тому мені сказали, що, можливо, в наступній першості я проводитиму менше часу на майданчику. А у Львові з’явилися гроші та належні умови, тим паче я давно вже мріяв повернутися в рідне місто. Так збіглося в часі, і я з задоволенням прийняв пропозицію «Політехніки-Галичини».

– Кого саме з нинішнього складу «політехів» ви могли б виокремити?
– Мені важко когось виокремити. Нині у львівській команді зібрався цікавий колектив, у якому чимало досвідчених гравців. Найбільше мені подобається те, що працюємо як команда. Граємо на результат, а не на особисту статистику. І цей результат є і, гадаю, що буде надалі.

– Якщо не зважати на двобій із Черкасами на старті сезону, «Політехніка-Галичина», наприклад, у матчах проти «Дніпра» чи «Азовмашу», потужно проводила перші чверті, проте згодом втрачала концентрацію, що призвело до певних проблем. Чим можна це пояснити?
– Мабуть, головним чинником є не зіграність команди. Це все ж таки старт сезону, а команда нова. Можливо, вплинуло й те, що на початку зустрічі вдавалося все, а згодом розслабилися. Проте робимо висновки і виправляємо ситуацію, про що й засвідчив чвертьфінал проти «Мавп». Тому вважаю, це було тимчасове явище, і що більше команда проводитиме зустрічей, то менше буде помилок.

– Чи підвищення рівня української Суперліги посприяє національній збірній України?
– У принципі, повинно посприяти, але було б дуже добре, якби все ж таки в нашій першості на майданчику грало більше українців. Можливо, з часом у командному складі переважатимуть наші гравці, а не лише легіонери. Хоча з іншого боку, коли загальний рівень Суперліги вищий, суперечка проти іноземних гравців сприяє підвищенню класу і вітчизняних баскетболістів.

Андрій Левківський

Львівська Газета