Ольга ЗЕМЛЯК: «Дамо бій у фіналі!»

Оля Земляк, скинувши кросівки і тримаючи їх в руках, босоніж стояла у мікc-зоні, схвильовано спостерігаючи за третім півфіналом, в якому бігла чотириразова олімпійська чемпіонка Елісон Фелікс. «Можна, я потримаюся за Вас, - сказала схвильовано Оля, - стиснувши моє передпліччя. У цей момент усе хвилювання спортсменки передалося й вашому кореспонденту. 

 

Хоча після другого півфіналу я  вирушив до «мікс-зони» із чітким переконанням, що час, показаний Земляк, точно гарантуватиме їй місце у фіналі. Моя переконаність у тому, що все вже є добре, лише зросла після того, як я побачив, як захоплено  Оля розповідала англомовному журналісту про своє хобі вишивати бісером, тому що  власне саме про «позаспортивні» захоплення легкоатлетки запитав іноземець. Оля Земляк відкрита й щира дівчина, тому такі розповіді дещо відволікають  її від переживання. Але ненадовго. Щойно згадане інтерв’ю закінчилося, як я зрозумів, що поспішати з привітанням не варто: українка спрямувала напружений погляд  на екран плазми, розміщеної у «мікс-зоні».  Старт і фініш третього півфіналу ми дивилися  разом. Як на зло, результати довго не з’являлися на екрані. «Скажете мені, який третій і четвертий, добре? -схвильовано просила Оля, -  Божечки, дай проповзти до фіналу». Попри хвилювання, атлетку не полишало притаманне їй почуття гумору. Побачивши результати в інформаційній системі системі і розуміючи що її результат кращий, ніж четвертий  у третьому і третій у першому, повідомив це Олі, однак вона продовжувала чекати інформацію на моніторі. 

 

І от вони нарешті з’явилися – ці довгоочікувані  результати! Оля Земляк здійняла руки догори: «Пройшла!»  Радісні обійми з авторкою цього високого досягнення подарували незабутнє   відчуття причетності до цього безсумнівного успіху. Що ж, інколи  треба опинитися у правильному місці у відповідний час :).

 

Ольга Земляк увійшла до вісімки найкращих бігунок планети на дистанції 400 метрів, встановивши особистий рекорд. 

 

- Вітаю, Олю! Фінал ти заслужила, як ніхто! Для того, щоби здобути місце у фіналі, ти зробила все, показавши свій найкращий результат – 50,75! Наполеглива й складна підготовка дала результат…
- Так, я дуже-дуже рада!  Відверто кажучи,  перед півфіналом почувала себе спокійно: не була знервована. Навпаки, відчувала  впевненість у тому, що я покажу хороший час: на розминці було все добре, тренер мене підтримував. Поглянувши  на трибуни, першого, кого побачила -  нашого стрілка з Рівного  Олега Омельчука, який за мене вболівав. Ну що ж, ура! Все склалося Слава Богу!  

- Чи можна сказати що вихід до фіналу – межа твоїх  мрій на даний момент?

- Звичайно,  вирушаючи сюди,  я казала, що їду за особистим результатом . Коли побачила, що уже можна бігти, показую хороший результат, звісно, я дуже хотіла потрапити до фіналу. Ну що, у фіналі поборемося! Звичайно, всі дуже сильні, але я теж сильна! Дамо бій! 
 

- Як ти переборювала хвилювання перед стартом у півфіналі? 

- Перед виходом до мене, певно, разів сто подзвонив мій майбутній чоловік: він мене дуже підтримав. Я знаю, що його мама зараз вдома. Вона дуже хвора, але вони зараз дивляться на мене і дуже підтримують. А зараз я хочу якомога швидше знайти свого тренера, обійняти і його поцілувати за нашу спільну підготовку, а потім  подзвонити додому! 

 

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ, Ріо-де-Жанейро