Владимир ЧЕСНАКОВ: «Верил, что могу стать капитаном»

Новообраний капітан «Ворскли» з радістю погодився на інтерв’ю з приємного для нього приводу, подякувавши одноклубникам за високий рівень довіри… 

- Володю, збагнув уже, ким нині є для команди?
- Мабуть, ще якийсь час потрібен. Я невимовно вдячний хлопцям за таку довіру. 

- До цього ти був віце-капітаном. Скажи чесно, думав, що можеш стати «вожаком» серед гравців? 
- Я думав про це. Кажу відверто. Я вихованець нашого клубу, стільки років уже в команді. В глибині душі, чекав на цю подію. 

- Твоє маленьке свято сьогодні? 
- Авжеж! Це знаменна подія для мене. Капітанами просто так не стають. Для цього потрібно подолати певний етап у футболі. Якщо доріс до цього, значить, чогось таки вартий. 

- Скількох капітанів можеш пригадати від моменту своєї появи в клубі? 
- В принципі, всіх пам’ятаю. Коли тільки прийшов у команду, пов’язка належала Денисові Стояну, це ще за часів Віктора Васильовича Носова було. У колективі Миколи Павлова ми обирали Сергія Долганського. А не так давно, всі ще добре пам’ятають, Арменда Даллку. На матчі Ліги Європи нас колись виводив воротар Сергій Величко. Приміряли пов’язку Олег Краснопьоров і Йован Маркоскі. 

- Яка головна місія у капітана «Ворскли» в побуті? 
- Ніяких особливих функцій поза полем немає, але важливі моменти все ж згадаю. Приміром, на нашій заміській навчально-тренувальній базі, яку можемо назвати другою домівкою, чималий штат тих, хто створює всі умови, аби команда почувалася комфортно. Намагаємось не забувати дякувати й від себе прибиральницям, поварам та іншим. Час від часу можемо зібрати з хлопцями певну суму коштів, яка є певною подякою за їх старання. Великий успіх складається саме з таких маленьких, подекуди зовсім непомітних, речей. А ми про це забувати просто не маємо морального права. 

- Чи має капітан право звернутися, приміром, до президента клубу від імені футболістів? 
- Даллку раніше спілкувався напряму з Олегом Мейдановичем Бабаєвим, якого, на превеликий жаль, сьогодні немає серед нас. Після призначення Романа Євгеновича Черняка на посаду президента, Арменд також мав зв’язок з ним. Головний тренер завжди цікавиться в команди, які є прохання чи побажання, й з цим усім потім звертається до вищого керівництва. 

- Що хотів би сказати одноклубникам, які довірили тобі таке право, носити капітанську пов’язку? 
- Хочу подякувати команді за довіру. Вже відчуваю велику відповідальність. Буду старатися діяти в інтересах нашого дружнього колективу. 

- Йован Маркоскі колись жартував, що спеціально багато спілкується з молодими футболістами, аби потім розраховувати на їх голоси під час голосування за капітана. Ти до таких методів не вдавався? 
- Ні, нічого не вигадував (сміється). Переконую вас, все було чесно й прозоро під час виборів. 

- Що сказала кохана дружина, коли приїхав додому з такою звісткою? 
- Мабуть, зраділа ще більше, ніж я сам. З цього приводу зібрали маленьку святкову вечерю за родинним столом, але нічого міцнішого за чай не передбачено (посміхається). 

- У новому сезоні в команди багато роботи. Змагатися потрібно буде на кількох фронтах. З якими передчуттями готуєтесь до старту? 
- Тренери відзначають, що все заплановане на період літньої підготовки, ми виконали. Витримали всі навантаження. По собі можу сказати, що почуваюся добре й усі в очікуванні початку офіційних матчів. У першому поєдинку важливо здобути перемогу, що надала б нам упевненості в наших силах. Просимо вболівальників приходити на стадіон, а ми намагатимемось радувати їх хорошими результатами. 

- До речі, про вболівальників. Як ти гадаєш, у тебе стосунки з 12-м гравцем налагоджені? 
- Мені здається, що в мене теплі стосунки з уболівальниками. Можу пригадати, приміром, коли наші автофани святкували свій 5-річний ювілей в ресторані «Ворскла», кілька наших футболістів прийшли привітати їх. Ми так приємно поспілкувалися в неформальній обстановці. Час від часу просто в місті підходять люди, запитують про внутрішнє життя команди, бажають успіхів. Цей зв’язок нам необхідний, як повітря.