Тренер Катандзаро: «Алиев очень приятный и обычный человек»

Головний тренер «Катандзаро» Олександр Сицко розповів про клуб, Олександра Алієва, спонсорів у любительському футболі, а також поділився планами на майбутнє.

 

- Як починався шлях «Катандзаро»?

- Команда «Катандзаро» існує 10 років. Напевно, це гарний строк для любительської команди. Є команди, які існують і більше. Але все ж таки, це серйозний вік для команди, яка грає у великий футбол. Знаю, що багато колективів не доживають до цих років, відходять у міні-футбол, розвалюються, проходить реінкарнація. Не так багато команд тримаються на плаву так довго.

 

Я у команді 8 років. Знаю, що починали з міні-футболу, не у залі, на вулиці, 6 на 6. І потихеньку вийшли на рівень великого футболу. Кожен рік намагались робити крок вперед. Без стрибків, планомірний розвиток. Великий крок вперед був у минулому році– бронза у чемпіонаті КФЛЛ (Київська футбольна любительська Ліга – Авт.). Вже на фоні цього вирішили розмовляти зі спонсором, було бажання закріпити цей успіх. Але і розуміли, що можемо розраховувати на більше. Вийшло налагодити контакт з «Першою Приватною Броварнею». Спасибі Андрію Мацолі і Максиму Васильєву. Ці люди пішли нам на зустріч. Вони допомагають не тільки любительському футболу, але і загалом – українському спорту. Тому ж біатлону.

 

Майже кожен рік переходили у іншу Лігу, шукали варіанти для розвитку.

 

- Щодо ваших виступів у КФЛЛ. Що це за Ліга та який у неї рівень?

- Ліга з історією, приблизно 15 років існує. Ми відіграли 4 роки у ній. Рівень доволі непоганий, але з кожним роком він ставав гіршим. КФЛЛ не намагалась розвиватись. Не хочеться їх критикувати, оглядатись… Коли ми туди прийшли, рівень був дуже високим. Але з часом, вони самі можуть це об'єктивно визнати – він падав. Серед основних причин: відхід топ-команд, гра на не дуже якісних полях, які не дозволяють демонструвати гравцям весь свій технічний потенціал. Не знаходячи ніякого компромісу у цьому плані, без змоги домовитись про більш гарний газон, команди йшли геть. Ми повторили шлях двох команд, які пішли звідти у більш організований чемпіонат. WFL нам повністю підходить.

 

- Перехід у WFL. Як він відбувся? Причина лише у полях і рівні суперників?

- Ми не планували цього. Можна сказати, що це відбулось спонтанно. Ситуація розвивалась в КФЛЛ таким чином, що це нас не влаштовувало: стояння на місці, немає прогресу, реформ. Тим не менш ми не планували переходити у іншу Лігу під час проведення чемпіонату. Але так склались обставини, що у WFL не вистачало однієї команди. Нас поставили у такі рамки, що у нас не було можливості знайти компроміс, якби ми його не шукали. Рішення в інтересах команди, адже багато хто з гравців відмовлявся грати на поганих полях. Та й соромно було б привезти Олександра Алієва на стадіон «Старт».

 

- Одна з найважливіших подій «Катандзаро» у цьому році, напевно, це запрошення Олександра Алієва. Як вдалось його залучити до команди?

- Як ми вже не одноразово говорили: за нашу команду виступає близький товариш Олександра. Виникла можливість, за якої можна було б його залучити у клуб. Одним з головних критеріїв любительських Ліг є те, що гравці не повинні бути професійними гравцями. На той момент Алієв не мав статусу професіонала, не грав у професійному клубі. Йому запропонували побігати. Він дав свою згоду. Відіграв кілька матчів за нас, точніше – 4. Перед його від’їздом у Казахстан. В усіх матчах забивав голи.

 

- Якісь умови висувались?

- Саша дуже приємна та звичайна людина. Тим, що він легко зголосився просто так побігати за наш клуб, без ніяких умов, без нічого – він ще раз довів свою простоту. Хочу сказати ще й те, що рівень суперників, для Алієва, залишає бажати кращого, він не грав у повну силу. Але його відношення до команди було дуже серйозним. Були моменти, коли у нього було багато справ, але він виривався, приїжджав, грав. І одразу після гри їхав далі по своїм справам. Але він приділяв частину свого часу «Катандзаро». Дійсно, це честь для нас, що Саша був у нашому колективі. Так, недовго, і лише через це можна шкодувати. Багато підказував хлопцям, допомагав. Але робив це не звисока, а спокійно, чітко, коректно. Після гри, бувало, залишався, спілкувався з нами. Я дійсно радий, що він отримав пропозицію і поїхав грати на професійному рівні. Слідкуємо за його подальшою кар’єрою. Він вже зіграв 4 поєдинки за свій новий клуб, забив один гол («Тараз» Казахстан – Авт.).

 

- Зарплату він отримував?

- Ні, у нас ніхто не отримує заробітну плату. Любительський футбол. Спонсор є, але він виділяє гроші на спортивне екіпірування, фінансує нас. Усі гроші йдуть на підтримку команди. У нас навіть і розмови не було щодо зарплати, гонорарів. Напевно, він цим ще раз підкреслив, що це було йому у задоволення. Тільки слова вдячності можемо сказати. Якщо попитати суперників, вони бачили його доброзичливість. Кілька разів виникали якість конфліктні ситуації, де Алієв виступав миротворцем.

 

- У «Динамо» він таким не був…

- Навколо нього, можливо, склався не найкращий ореол. Але я не можу сказати про нього нічого поганого. Було дуже приємно з ним спілкуватись, дуже сильно нам допоміг.

 

- Під час його виступів за «Катандзаро» у Алієва був конфлікт з дружиною. Як він на нього вплинув?

- У команді він завжди себе гідно поводив. Якщо і були проблеми у сім’ї, то це ніяк не відображувалось ні у його поведінці, ні у спілкуванні.

 

- Лише 2 місяці Алієв був у команді. Підказував, допомагав… Рівень гравців, тренерів зріс?

- Я думаю, що так. Його один матч давав колосальний прилив футбольних знань. Людина у такому віці, у якому ще можна грати і грати. І тут у нас виходить залучити його до себе, побути з ним в одному колективі, в одній стихії. Нехай він був мало часу у команді, але це безцінний досвід для усіх нас.

 

- Тренерський авторитет не перебивав?

- Ні, спокійно себе поводив. Ми розуміли яка це людина, який рівень. Він грав у Лізі чемпіонів, за збірну України. Напевно, це найзірковіший гравець, який у такому віці, у розквіті сил опинився у цих футбольних Лігах. Ми кажемо про Лігу у якій ми раніше грали, зараз виступаємо. Та й моментів особливих не виникало. Навпаки, ми дивились, вчились. Він не нав’язував свій авторитет. Так, Алієв гарно бачить гру. Можна порівняти з шахами: Саша «читає» на 15 кроків вперед, все розписано для нього. Якщо хтось десь грає не так як би йому хотілось, моментами не встигають – він не виказував ніяких претензій. З розумінням відносився до ситуації.
 

- Ви перейшли у WFL через стан газонів у КФЛЛ. Алієв нічого з приводу стану газонів не виказував?

- Ні, абсолютно. Можливо, це інтерв’ю, мої слова про Алієва виглядають «солодкими», але він дуже сильно здивував тим, що не виказував ніяких претензій, ні зауважень. Я трохи комплексував серед те, що людина була у таких умовах, грала за топ-клуби. До прикладу, «Анжі». Багатомільйонні вливання у команду, шикарні умови. А ми – любительська команда. Проте, я від нього нічого не чув, не бачив його незадоволений вираз обличчя. Він з розумінням відносився до рівня суддівства, команд, до всього, що відбувається навкруги. Весь антураж, який був навколо нього ніяк його не бентежив. Повне розуміння ситуації.

 

- Перший етап у WFL завершився. Є якісь плани на майбутнє? Можливо, перехід до рівня професійної команди?

- Важко про це казати. Ми хотіли б поборотись за медалі. Не хотів би казати про «вагу» нагород, наші суперники не стоять на місці. Подивимось, що вийде з цього. Що далі? Є думки щодо майбутнього «Катандзаро», ми рухаємось крок за кроком. Можливо, варто ще й далі йти. У нас є підтримка зі сторони спонсору. Може так статись, що і їм це буде цікаво, і нам. Зараз про це важко говорити, нічого конкретного. Поки ми у WFL, є конкретні завдання. А потім… А потім будемо щось думати.

 

- Інші відомі гравці, які завершують кар’єру чи знаходяться без клубу. Чи є зацікавленість, контактуєте?

- Це все не так легко, запросити відомого гравця. У ситуації з Алієвом так склались обставини, що є його товариш близький. Так, він зголосився, приходив, грав, допомагав нам, абсолютно нічого не просячи. Важко знайти гравців, які зголосилися б отак грати. Напевно, є відомі футболісти, які могли б за нас грати, але я не впевнений, що ми зможемо задовольнити їх умови. Важко розраховувати, що всі будуть просто так приїжджати на ігри, дружньо відноситись.

 

- Ви сказали, що: «Алієв приходив і грав». Він не приймав участь у тренувальному процесі?

- Ні, Саша не тренувався з командою. Він приїжджав лише на ігри.