Под микроскопом: Гран При Австрии

Етап у Шпільбергу напевно перевершив якщо не всі сподівання, то як мінімум зумів дещо посоромити скептиків, які не чекали нічого особливого від подій на Ред Булл Рингу. Тим паче, що цікаві й водночас не найбільш очікувані речі почали відбуватися вже у п’ятницю під час практик – мова звісно йде і про рекорд траси, встановлений Росбергом, перевершений Феттелем зранку в суботу, а потім ще неодноразово переписаний у протягом перших двох частин кваліфікації, не можна не згадати і про новий асфальт, що було замінено по всій довжині траси, який забезпечив просто таки чудове зчеплення, але й примусив усіх пілотів, які мали попередній досвід виступів на Ред Булл Рингу, переглядати власний пілотаж (насамперед точки гальмування в поворотах). І звісно як не згадати про головний біль багатьох пілотів та інженерів, пов’язаний із встановленням нових жовтих поребриків обабіч траси, через які не одну підвіску механікам різних команд довелося ремонтувати. А коли розв’язка у боротьбі за перемогу в гонці відбувається на останньому її колі, а головними героями вкотре стають пілоти Мерседес – то такий Гран Прі вже автоматично претендує на те, щоб за підсумками сезону стати одним з найкращих!

 

 

Безумовно головною темою обговорень по завершенню гонки вкотре стала аварія, яку організували Хемілтон з Росбергом. Причому якщо уважно проаналізувати історію їх взаємин цього сезону, то ми побачимо вкрай цікаву картину: зіткнення напарників з Мерседес (які почалися в Барселоні) відбуваються в акурат через одне Гран Прі – Іспанія так, в Монако ні, а в Канаді на старті знову так, в Баку минулося, але повторилося в Австрії. Чи значить це, що після кожного з цих інцидентів Вольфф і Лауда проводять виховну роботу і наступного етапу гонщики зберігають спокій? Навряд чи, адже в Монако Ніко на початку гонки ще на мокрій трасі спокійно пропустив Льюіса вперед, в той час як сам провів гонку невдало, а в Баку вже британець стартував з п’ятого ряду та й проблеми з режимом роботи силової установки йому швидкості не додали, тож схоже на те, що спокійними для керівництва «срібних стріл» перегони будуть тоді, коли Росберг з Хемілтоном стартуватимуть поодаль один від одного, і на трасі не опиняться поруч.

 

Щоправда Вольфф уже озвучив думку, що така поведінка його пілотів може закінчитися введенням жорсткої командної тактики, яку команді вдавалося уникати протягом двох попередніх сезонів. Льюіс уже встиг негативно відреагувати на таку можливість, згадуючи командну тактику Феррарі часів Шумахера та Баррікелло. От тільки Хемілтон забуває, що Скудерія таким чином убезпечувала себе від зіткнень напарників, завдяки чому гарантувала не один переможний дубль, за що «червоних» нещадно критикували вболівальники. Проте в такій ситуації будь-яке рішення буде одночасно правильним і ні, адже поєднати інтереси команди та фанів просто неможливо.

 

Що ж до самої аварії, то вона стала наслідком поєднання багатьох факторів, через що, мабуть, Тото Вольфф і не став усю провину покладати на Росберга, як це зробили Лауда, стюарди та вболівальники. Від самого початку команда планувала, що Льюіс проведе лише один піт-стоп, а Ніко два, та коли в боксах зрозуміли, що це практично гарантуватиме перемогу німцеві, вирішили зрівняти шанси своїх пілотів. Зрівняли… на свою голову. Ще одним не менш важливим фактором стала проблема з brake-by-wire на машині №6 саме на останньому колі. Через некоректну роботу задніх гальм Росберг різко втратив темп у першому віражі, що й дозволило Хемілтону піти в атаку перед другим поворотом:

 

 

Безумовно в самому інциденті винен Ніко, який просто виштовхував напарника за межі траси, а потім навіть блокував його спробу повернутися. І це при тому, що місця в повороті було достатньо для обох машин – Льюіс чимало простору залишив Росбергу всередині віража, але німець вирішив діяти інакше. І знову саме Ніко програє набагато більше, коли справа доходить до контактної боротьби. Йому залишається лише подякувати стюардам за те, що покарання стало суто формальним, адже 10 секунд штрафу не вплинули на його фінішну позицію.

 

Покидаючи Австрію невдахами себе мають почувати у Вільямс і Феррарі. Британська команда, яка обов’язково привозила кубок з подіуму з двох попередніх гонок у Шпільбергу, просто провалилася, не знайшовши ключів до роботи з шинами на новому асфальті. Ну а Скудерія вкотре примудрилася переграти саму себе. Так, тактика одного піт-стопу мала право на життя – зрештою її успішно втілили Ферстаппен, Ряйкконен і Грожан (які фінішували у першій десятці, а перші двоє навіть на подіумі), менш успішно Наср (13-й на фініші), проте Кімі поступився Максу через підрізку, грамотно виконану Ред Булл, ну а Себастіану вже вкотре не пощастило:

 

 

Чи правильніше буде сказати, що команда вкотре перемудрувала, перетримавши Себа на трасі більше, ніж могла витримати ґума. Однозначно про це сказати не можна, але результат знову негативний і в Італії тільки дуже ледачий не критикує Скудерію за її тактичні рішення протягом сезону, через які команда втратила багато.

 

Звертає увагу і наступна ситуація, яка відверто попахує лицемірством та подвійними стандартами збоку FIA – мова йде заборону інженерам Форс Індії та Мерседес повідомити Пересу з Росбергом про проблеми із гальмами. Тобто з одного боку Федерація активно тестує систему захисту голови Halo, яку збирається зробити обов’язковою, мотивуючи це безпекою пілотів, а з іншого забороняє говорити пілотам про гальма, що не тільки може призвести до негативних наслідків, а й призвело на практиці – коли на машині Серхіо гальм не стало, то він у третьому повороті останнього кола просто проїхав через гравій та розбив передню частину, в’їхавши у бар’єр. Хоча, не зовсім так – попросити пілота звернути в бокси для сходу через ті самі причини, як у випадку з Хюлькенбергом, FIA не забороняє. Дуже дивна боротьба за безпеку перегонів. Чи може «завдяки» таким аваріям Федерація і хоче довести необхідність використання захисту голови?

 

Попри те, що на офіційному сайті Формули 1 вболівальники назвали гонщиком дня Макса Ферстаппена, категорично не варто із цим погоджуватися. Зрештою, багато з них голосують за того, за кого вболівають. Голландець безумовно провів гонку прекрасно, вкотре втерши носа Феррарі і Ряйкконену, яких переграли за допомогою тактики і просто ідеального пілотажу Макса, проте це вже стає доброю звичкою для гонщика Ред Булл і перестає дивувати. Так само не є дивним і те, що досить добре виступили Баттон з Грожаном. Так, вони давно не фінішували так високо, як в Австрії, проте їх можливості всім чудово відомі. Так уже сталося, що на тлі боротьби та гарячих розбірок між лідерами майже непоміченим стало величезне досягнення Паскаля Верляйна за кермом скромної Мейнор.

 

Ось хто справжній герой австрійського етапу – пілот, що на машині-аутсайдері досяг неймовірного! Для початку німець не просто пробився до другої частини кваліфікації, а й зумів навіть там вистрелити, показавши у підсумку 12-й час. Цей результат став повторенням найкращого досягнення команди, здобутого ще Жюлем Б’янкі у Сільверстоуні два роки тому. В гонці ж Паскаль зберігав голову холодною і просто чудово проїхав усю дистанцію без жодної помилки на трасі, що й допомогло йому відкрити власний рахунок набраних очок у чемпіонаті, а Мейнор випередити Заубер і вийти на 10-те місце в Кубку конструкторів.

 

З огляду на фінансові труднощі швейцарського колективу і необхідність перерозподіляти чималі ресурси на машину зразка 2017-го року, зовсім не факт, що команді з Хінвіля вдасться опинитися попереду на фініші чемпіонату. Тож хто б що не казав, проте результат Верляйна говорить сам за себе – саме Паскаль вартий звання героя Гран Прі Австрії. Якщо він і надалі так яскраво буде проводити етапи (навіть якщо при цьому буде фінішувати «поза касою» в районі 11-12-го місця), в Мерседес можуть всерйоз замислитися над тим, аби одного німця поміняти на іншого та зберегти при цьому атмосферу в команді, яка вже давно зіпсована, гроші – зарплата Верляйна буде набагато меншою та й ремонтів дорогої техніки варто очікувати менше.

 

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ