Артем ГРОМОВ: «Звали в Динамо Москва, но я не рискнул»

Артем Громов вважається одним із провідних гравців футбольного клубу «Ворскла». За час своєї кар’єри футболіст вже встиг зіграти у складі за національну збірну України.

Уже майже рік говорять про те, що Артем Громов може покинути лави «біло-зелених». Серед останніх новин – футболіст може виступати за київське «Динамо». Ми вирішили поспілкуватися із Артемом Громовим, який прокоментував можливість переходу в столичний футбольний клуб, а також назвав кращих друзів та розповів про дівчину, яку хоче бачити поряд.

- Сьогодні активно обговорюється твій можливий перехід у київське «Динамо». Та й у своїх попередніх інтерв’ю ти говорив, що хочеш покинути «Ворсклу». Зараз у тебе є пропозиція від футбольного клубу «Динамо». Ти все ж таки залишаєш лави «біло-зелених»?
- Важко щось говорити із цього приводу, оскільки все знаходиться в процесі переговорів. Тому коментувати поки немає чого. Коли буде конкретика, то я всім повідомлю про це.

- Ну ти б хотів виступати за «Динамо»?
- Звісно. Хто б не хотів грати в «Динамо»? Хіба, що хтось із «Шахтаря» не хотів би грати (посміхається). У них там свій конфлікт.

- Я впевнена, що у тебе є чимало пропозицій від інших клубів. Розглядаючи такі пропозиції, що для тебе важливіше: гроші, які пропонують, чи можливість саморозвитку у клубі?
- Гроші - це добре, але я скажу, що у «Ворсклі» я вже 9 років (із 2007 року) граю: зарплату весь час підвищували, але були такі періоди, коли я не грав. Зарплату отримав, а задоволення - ні. У будь-якому разі хочеться грати й прогресувати, бути задоволеним собою. І мені здається, якщо ставити за ціль гроші, то нічого не доб’єшся. Необхідно ставити інші цілі, а гроші - другорядно. 

- Футбол для тебе це просто робота, чи щось більше?
- Звісно, футбол для мене - це все. Більше того, на даний момент не хочу серйозних відносин, оскільки я думаю, що «первым делом самолеты, а девушки потом». Тому зараз футбол для мене №1.

- У своїх інтерв’ю ти говорив, що вболіваєш за футбольний клуб «Реал Мадрид». Це тому, що там грає Роналду? Бо я читала твої інтерв’ю, які ти давав кілька років тому, де казав, що вболіваєш за «Барселону»?
- Я вболіваю за Реал, а за Барселону я, можливо, вболівав у конкретній якійсь грі. А Роналду - це насправді дуже хороший футболіст.

- Ти розведений. І твоє серце наразі вільне. Якби тобі запропонували взяти участь у проекті «Холостяк», який знімають на СТБ, ти б погодився на цю роль?
- Звісно ж ні!

- Чому так?
- Я ж не клоун, а футболіст. Нехай у цьому беруть участь інші хлопці, яким робити немає чого, а я в цьому брати участі не хочу.

- Які взагалі тобі дівчата подобаються?
- Дивлячись для яких цілей. Зараз дівчата досить дивні. Вони думають, якщо вони красиві, то їм все дозволено. Звісно, картинка - це все добре, але потрібно ще й інше для створення сім’ї - тепло, турбота. Тут повинні бути якісь інші моменти, а не тільки оболонка. Ну, подивився на неї - красива. Але ж вона сьогодні красива, завтра красива, а післязавтра - така ж як і всі інші. А якщо в неї нічого не буде всередині, то відразу буде виставлена на трансфер. Вона повинна бути ще й господинею, але в першу чергу жінкою.

- Хто у статусі друзів Артема Громова із футболістів?
- Найбільше я товаришую із Олегом Міщенко.

- Це твій кращий друг?
- Так. А в команді у нас дуже гарні дружні відносини з усіма. Ми часто збираємося перед тренуванням пити каву. Якщо когось брати в куми, то я взяв би Міщенко. А так гарно спілкуюся із всіма.

- До речі, є інформація про те, що ти хотів переїхати в Росію?
- У мене були пропозиції. На мою думку, Чемпіонат там трохи сильніший. Був такий клуб «Динамо Москва». Дуже гарний і клуб, і база, і фінансування на порядок вище. Але я не ризикнув, оскільки зараз конфлікт між країнами, а в мене тут сім’я і не хочеться ризикувати, щоб коса на камінь найшла. Добре, що я тоді я не ризикнув перейти, бо вони вилетіли у Першу Лігу.

- За твою кар’єру змінилося чимало наставників у футбольному плані. Як ти вважаєш, хто тобі найбільше допоміг розкритися як футболісту?
- Мені здається, це відбувалося у декілька етапів. Першочергово - це Павлов, який підтягнув у першу команду, але потім був у мене дуже великий спад. Своєрідний поштовх однозначно дав Свистун. Тоді я став хоч забивати та стабільно грати. Потім Сачко, звісно ж. При ньому, мені здається, я зміцнів та змужнів, ставши стабільно грати в основному складі. Наче б то не завжди погано, періодично й непогано граю (сміється). При ньому був, мабуть, пік моєї кар’єри.

- Думав над тим, чим будеш займатися після завершення кар’єри футболіста?
- Та не знаю… Тренером - дуже складно, мені здається. По-перше, треба знати дуже добре психологію людей, бо пояснити футболісту «чому ти на даний момент не граєш», або у випадку, коли не продовжують контракт із людиною - дуже непросто. Я мабуть би не зміг людині пояснити і відмовити. Тим більше, що зараз дуже багато тренерів. У керівників не хочеться щось випрошувати. Тим більше, що фінансування дуже погане в Україні на сьогодні у зв’язку із ситуацією. Тому непросто якось намагатися хлопців налаштувати. Мені б щось спокійніше. Діток, наприклад, тренував би, фінти показував...

- Любиш дітей?
- Певний вік. Коли звісно кричить, то не дуже (посміхається). А так взагалі люблю.

- І наостанок, що б ти порекомендував всім тим юним талановитим хлопцям, які хочуть займатися футболом?
- Працювати треба. Працювати і працювати… Звісно, це дуже непроста справа. Коли я на стадіоні посидів, то послухав як і бабусі і дідусі краще грають: всі з носка із центра поля в «дев’ятку» б’ють. Насправді, все дуже непросто. В багато чому необхідно «закусити вуздечку» і працювати. Тому необхідно в першу чергу любити. І якщо це твоє, то воно обов’язково прийде. І, звісно, ніколи не здаватися попри різні ситуації в житті. Я теж до речі багато разів через те, що щось не виходило хотів здатися…

- Знаєш, є така мудрість «Чим ближче перемога, тим більше хочеться здатись». Вона завжди мені допомагає переосмислити ситуацію...
- Саме тому ніколи не треба здаватися і йти до кінця. Бути наполегливим та цілеспрямованим.

Вікторія КОЗУБ