Михаил КОПОЛОВЕЦ: «Игра Олимпика - уровень Первой лиги»

У складі «Карпат» виступали безліч класних і обдарованих футболістів. Кожна епоха мала своїх героїв з окремою сторінкою в історії. Однак можна не сумніватися, що Михайлові Кополовцю в зелено-білому літописі буде відведено окремий розділ. «Міша», як його називали львівські вболівальники – це душа і серце «Карпат». Де б він не був і як би не склалося життя, у відносинах цього футболіста і львів’ян завжди існуватимуть дві константи – Кополовець любить «Карпати», а «Карпати» люблять Кополовця.

– Михайле, як ваші справи, як поживаєте?
– Дякую, у мене все гаразд. Моя команда «Айнхайт» з Рудольштадта йде на п’ятому місці у своєму дивізіоні. В останньому матчі на виїзді зіграли внічию 1:1. Загалом все рівно – жодних проблем. Завдань особливих немає, вилітати також не збираємося. Будь-який тиск відсутній. Мабуть, найбільш зручний варіант. Я є постійним гравцем стартового складу, тому мені гріх скаржитися.

– Змінювати нічого не плануєте?
– А що змінювати? Повертатися в Україну? Там футболісти – всі плачуть, грошей немає. Тиша... На даний момент у мене контракт до літа, тому я ще не спілкувався з представниками свого клубу і не роздумував над цим. Кудись їхати і рватися з місця не варто. Зараз не той час.

– За грою «Карпат» маєте можливість слідкувати?
– Я періодично спілкуюся з колишніми партнерами: Худоб’яком, Даушвілі. Завдяки цим розмовам з хлопцями і взнаю про клуб. Зізнаюся чесно – український чемпіонат мені взагалі не цікавий. При всій повазі, зараз чемпіонату, як такого немає. Буквально місяць тому приїжджав додому і випадково натрапив на гру «Олімпіка». Не пригадую з ким ця команда грала. Не хочу нікого ображати, але те, що я побачив, мене вразило. Це рівень першої ліги... Прошу не ображатися – я просто зрівнюю з тим чемпіонатом, який був три роки тому. Зрозуміло, що у нас зараз війна в державі, багато проблем, а це все впливає. Мені такий футбол не цікаво дивитися, бо рівень впав. Стосовно «Карпат», то хлопці тримають мене в курсі, бо я завжди цікавлюся тим, як справи в нашої команди.

– Коли востаннє були на матчі «Карпат»?
– (Сміється). Так склалося, що я не спостерігав за грою, а брав у ній участь. Було це в Одесі, коли ми грали з «Чорноморцем» в грудні 2014-го. З того часу не відвідав жодного матчу. Осбтавини такі, що не можу потрапити на стадіон через брак часу. При можливості я б з радістю підтримав «Карпати».

– Вже в суботу «зелено-білі» гратимуть з ужгородською «Говерлою». За кого вболіватимете у протистоянні двох ваших колишніх команд?
– Звичайно, що за «Карпати». Це моя рідна команда. Те, що я родом з Ужгорода – нічого не означає. Львівська команда завжди буде для мене рідною. «Говерла» для мене навіть поруч не стояла. Щоб я ще думав за кого вболівати? Скажу чесно, про ужгородський клуб в мене лише найбільш негативні спогади. Ця команда завжди була проблемною. Коли я переходив звідти у «Карпати», коли повертався... В мене там постійно проблеми були. «Говерла» ніколи нікому не була потрібною. Власник клубу ніколи не цікавився футболом. Він розбирається у футболі, напевно, так само, як я у політиці. Коли немає власника, який переживатиме за клуб, який хоча б футболістів по прізвищах знатиме, тоді можна вести мову про щось. Кожного року там змінюється по 20 гравців. Що ще тут додати?

– Ви неодноразово брали участь у західноукраїнських дербі. Чим вони вам запам’яталися?
– Відповім щиро. Коли я грав за «Говерлу», то В’ячеслав Грозний завжди по-особливому налаштовував свою команду на «Карпати». Для нього це принципова гра. Думаю, таке буде цікаво прочитати футболістам. Ми могли програти Полтаві чи «Зорі», але гра у Львові для тренера ужгородців зажди була принциповою. У нас були дуже детальні розбори суперника, багато уваги приділяли цьому матчу. Мені найбільше запам’ятовувалася велика кількість боротьби, підтримка вболівальників. Сподіваюся, до Львова приїдуть вболівальники з Ужгорода. Поєдинки «Карпат» з «Говерлою» чи «Волинню» – це завжди заруба.

– З нового року львівський клуб повернувся на «Арену Львів»...
– Я дуже радий. Ми провели багато гарних матчів на «Україні», не хочу нічого поганого казати, бо люблю цей стадіон, бо він мені близький і рідний, але, друзі, потрібно змінювати щось. Чому не грати на стадіоні такого рівня? Я шкодую, що провів на «Арені Львів» так мало поєдинків. Там краща акустика, інша атмосфера, інші відчуття. Це європейський стадіон і мені шкода, що ми втратили стільки часу і раніше не почали повноцінно виступати там. Грати на «Арені Львів» – справжнє щастя!

– За чим сумуєте в Німеччині?
– Мені не вистачає тієї атмосфери, ігор, вболівальників. Ті відчуття, які були, коли я виходив на поле у зелено-білій футболці проти «Динамо», «Дніпра», «Шахтаря» чи «Говерли» є незабутніми. Останні роки ми грали не найкращим чином і вболівальників було менше. Але я з приємністю згадую ті часи, коли на «Зорю» приходило 20 тисяч, на «Волинь» – 18. Ці шалені вболівальники, фаєри, їхні шоу... Це дуже допомагає футболістам. За цим я завжди сумуватиму.

– Чи часто згадуєте про Україну і Львів?
– Я не забуваю про це, вони завжди в моєму серці. Я спілкуюся з футболістами, приїжджаю до Львова. Це моє життя, я вже не можу про це забути. Де б я не грав, завжди знатиму, що «Карпати» – це моя рідна команда! Я можу поринати в спогади і згадувати ту атмосферу, а Львів і «Карпати» завжди будуть для мене рідними. Якби я зараз повернуся на стадіон чи в роздягальню, у мене були б такі відчуття, ніби я нікуди не йшов. Сподіваюся, що в «Карпатах» я ніколи не буду чужим.

– У вас є нагода сказати кілька слів львівським вболівальникам.
– Я пригадую ті часи, коли наша команда перебувала в зоні вильоту і наші матчі відвідували зовсім мало глядачів. Важко звинувачувати вболівальників. Підтримують «Карпати» на стадіоні завжди найбільш віддані фанати. Такі люди з командою і у спеку, і в холод, і коли сніг чи град. Якщо команда погано грає, то такий футбол нецікаво дивитися. Ініціатива має йти від колективу – футболісти мають взяти себе в руки. Потрібно знайти золоту середину і вийти з цієї кризи. У Львові «Карпати» любить не одна чи п’ять тисяч фанатів. Їх більше 20 тисяч! Пригадай, як ми грали проти ФК «Львів». Повний стадіон вболівальників. Люди хочуть видовища, битви гладіаторів. Команда здолає ці проблеми, тому треба, щоб вболівальники допомогли хлопцям. Бажаю, щоб у Львові ніхто не опускав голови, а всі разом робили свою справу. Переконаний, що виграш у матчі з «Говерлою» розпочне хороший період для «Карпат». Успіхів футболістам і всім вболівальникам. Щиро вірю у майбутні великі перемоги!