Петр ДЫМИНСКИЙ: «Если честно, то я хотел бы продать Карпаты»

«Якби у вас були гроші, ви б купили сьогодні футбольний клуб?»

- Пане Петро, перед Новим роком ви вели переговори із німецькою компанією German Pellets щодо можливого продажу ФК «Карпати». Чому не вдалося домовитись?
- Слухайте, от якби у вас були гроші, ви б купили сьогодні футбольний клуб? В державі, де квиток коштує 1 євро? Де футболісти звикли отримувати зарплатню, як на Заході, а грати, як в Україні? В умовах, коли мінімальна зарплата в Україні складає близько 2000 гривень, про пенсії і взагалі не говоримо? І де на стадіон люди ходять ну лише на окремі матчі? От в таких умовах ви б купили б клуб?

- А ви б хотіли продати клуб?
- Якщо чесно – хотів би.

- За яку ціну?
- Залежно від того, хто хоче його придбати і з якими намірами. Наприклад, свого часу я був готовий віддати клуб за символічну гривню, але за умови, що «Карпати» набудуть колективну, акціонерну форму власності: по чверті акцій в руках інвесторів, міської та обласної влади та вболівальників. Така модель була б унікальною для України і дала б серйозний поштовх для розвитку футболу в регіоні. Однак далі задекларованих намірів з боку влади справа не пішла.

- І все-таки, певно ж, якщо ми вам зараз дамо мільйон доларів, вас це не влаштує.
- Клуб за впливовістю можна порівняти з телеканалом. Клуби завжди були політичною, іміджевою складовою власника. Вони ніколи не були бізнесом. Це не той рівень футбольних клубів, який є, наприклад, в Англії, Іспанії. От буквально днями була інформація – це я для порівняння: найдорожчий клуб у світі на сьогоднішній день – китайський («Гуанчжоу Евергранд», - «Главком»), як не дивно. Три з половиною мільярди доларів капіталізація. Це клуб з тієї ліги, куди за 50 мільйонів євро перейшов Алекс Тейшера (бразильський півзахисник, який до того грав в «Шахтарі», - «Главком»). Пам’ятаю, років десять тому австралійський медіа-магнат Руперт Мердок хотів купити «Манчестер Юнайтед» за півтора мільярди доларів. Йому не продали. Сьогодні «Манчестер-Юнайтед» коштує 3,1 мільярди. «Барселона», «Реал» – це клуби, які, взагалі, не продаються, бо це бізнес, ці клуби заробляють по 400-500 мільйонів на рік.

- Так в яку ціну ви оцінюєте ФК «Карпати»?
- Повторюю, щоб оцінити, треба зрозуміти, хто купує. Подекуди, наприклад, звертаються посередники…

- Це ви про історію з колишнім продюсером Ростиславом Штинем, який виступив в останніх переговорах посередником? Що між вами відбулось, адже потім він зазначав, що до переговорів ви повертатися не будете ніколи, бо під час переговорів «люди або домовляються, або ні», а ви – «наче з різних планет»?
- Це не були переговори. Це була зустріч саме з посередником, якого я послухав рівно 5 хвилин, і відправив до того, хто його послав. У мене одне питання до нього було. Я спитав: «У тебе гроші є?». Він: «Немає. Але я знаю, у кого є». Я сказав: «Або приведи мені того, хто має гроші і хоче купити, або розмову завершено».

Коли я активно займався бізнесом, на початку 90-х років, познайомився з однією людиною в Словенії. Це був десь 1993-94 рік. Я взяв його з собою, коли робив по Італії турне на машині. Венеція, Рим, потім поїхали Лазурним узбережжям… І от, здається, вже в Каннах в готелі потрапили на виставку картин. І також на неї приїхав принц Монако. Я от виходжу і дивуюся: в холі стоїть оцей мій товариш із принцом Монако. І вони про щось говорять. Я думаю: про що може говорити людина, на якій, якщо так поглянути, доларів десять, із принцом Монако? Потім я взнав, що вони говорили про картину Моне «Соняшники». І оцей мій знайомий розповідає принцу, що в нього є ця картина. А принц каже: якщо так, я даю мій літак, я даю людей, привозиш картину – отримуєш одразу 10 мільйонів. Все, він його гідно поставив на місце. Десь отака історія і за цим Штиньом.

Колись я за 10 тисяч доларів найняв одного американця. Влада дуже не хотіла, щоб канал ZIK належав мені. А там треба було вирішити питання через рішення обласної ради. Я взяв американця типу Штиня і зробив з нього власника каналу. Він ходив на обласну раду, зустрічався з адміністрацією, губернатором, головою облради, з депутатами, виступав на сесії, йому аплодували, він видавав себе за серйозного інвестора. Коли, вони ухвалили всі необхідні рішення, то взнали, що це канал Димінського. Переполох був серйозний. Тому і Штинь – це не покупець, це людина від чийогось імені.

- Хтось ще вів з вами переговори з приводу купівлі клубу?
- Була одна розмова, але це було ще до того, як ця структура заробила гроші. Я маю на увазі одну з політичних сил Західної України. Це було до того, як вони прийшли у Верховну Раду.

- Ви зараз про «Свободу» і Кривецького говорите?
- Не важливо. Про одного зі спонсорів цієї політичної сили, скажімо так.

- А яку ціну ви йому назвали?
- Мінімальну.

Також була серйозна пропозиція від іноземного інвестора, якому я продав 50% акцій футбольного клубу в 2010 році. Ці кошти були спрямовані на розвиток інфраструктури клубу, дитячо-юнацького футболу. Ось такі інвестиції я готовий залучати і надалі.

«Футбол не цікавий владі, вона зайнята іншими питаннями»

- До цієї угоди ми ще повернемось. Кілька років тому ви говорили, що бюджет клубу складає 12-14 мільйонів доларів на рік. Скільки зараз витрачаєте на клуб?
- Сума змінилась. Але сьогодні не важливо, скільки ти в клуб вкладаєш. Сьогодні футболом стає займатися не просто не вигідно, а й не престижно. За 15 років «Карпати» пройшли великий шлях – від клубу, який взагалі нічого не мав, до сучасного клубу, який сьогодні в Україні може бути одним з прибуткових, а, можливо, і єдиним прибутковим. Тому що у нього мінімальний бюджет, а менеджмент навчився заробляти гроші. Але футбол не цікавий владі, бо вона сьогодні зайнята іншими питаннями – як зберегти все, що «нажите непосильним трудом».

Я за 15 років, наприклад, жодного разу не чув від влади подяки за те, що у нас щороку навчається тисяча дітей, не кажу вже за фінансування першої команди. Завжди нав’язувалась думка, що власник поганий. Бо в державі роками створювався негатив щодо багатих людей. Політики все зумисно зробили так, щоб люди не відрізняли заможніх від «злодіїв в законі». От, уявімо, що я контрабандист, а ви міліціонер із зарплатою в 3 тисячі гривень. І мені треба, щоб ви мене супроводили два кілометри, я плачу вам за це гроші. Оці гроші, які я вам дав, впливають на державний бюджет? Ні. Але є інші гроші – гроші з державного бюджету, коли ви, я і кожний громадянин сплатили податки. І от знаходяться люди, які нахабно розкрадають гроші з бюджету, наші гроші. Оце і є «злодії в законі». Як сказав колись з трибуни покійний Іван Степанович Плющ, коли я прийшов у Верховну Раду - здається, тоді Юлія Тимошенко щось мудрувала: зараз запросити сюди правоохоронні органи, на кожного одягти кайдани, і ні в кому не помилишся. Це було у 2002 році, коли у Піскуна Тимошенко знайшла годинник за 15 тисяч доларів, на якому хотіла пропіаритися. Хоча у самої в англійських банках лежить 11 мільярдів, за інформацією у ЗМІ щодо «справи Лазаренка».

Так от – «злодії в законі» і корупція – це дві великі різниці. Але наш народ не відрізняє цього. Він вже звик, що бюджетні гроші – це гроші влади, а не народу. І в той же час спробуйте зайти до когось у хату і взяти там шматок сала – то він вам горло переріже.

Такий менталітет наших людей. А футбол, як вони, взагалі, вважають, в нинішній ситуації має бути безкоштовним. Тому і займатись футболом не престижно. Тим більше, що футбольна система сьогодні теж не уникла корупції, що не дає футбольним клубам нормально розвиватися.

- Що саме ви маєте на увазі?
- Федерація футболу і Прем’єр-ліга перед початком чемпіонату атестують усі клуби. В тому числі, дивляться на контракти, в яких чітко прописані відносини між клубом-роботодавцем та футболістом-працівником: граєш – отримуєш одну суму, не граєш – отримуєш іншу. Так само як на виробництві: якщо виконуватимеш план і перевиконуватимеш, то отримуватимеш все. А якщо приходитимеш на роботу і просто сидітимеш – то отримуватимеш ставку в кращому випадку. В Україні ж футбольними органами створені умови, за якими працівник, який нічого не робить, все одно гарантовано отримує усю суму. Хоча це відбувається всупереч українському законодавству! І недоторканість футбольного правосуддя не дозволяє клубам звертатися судів загальних інстанцій, щоб згідно чинного українського законодавства довести свою правоту.

- Скільком футболістам ви зараз виплачуєте бонуси за те, що вони не робили?
- Ми повністю розрахувалися з тими футболістами, хто дійсно мав право на виплати. Раніше не могли цього зробити через фінансовий стан клубу. Тож сьогодні важливо не те, скільком футболістам ми виплатили кошти, а те, скільком ще винні. Тут розраховуємо на розтермінування платежів, як це, наприклад, було у випадку з ФК «Дніпро». Настав час, коли очільники ФФУ та ПЛ мають докласти усіх зусиль для прийняття відповідного закону про футбол чи спорт. Бо нинішній стан футболу нагадує стан економіки, яка перебуває у кризовій ситуації. Потрібно зважати на форс-мажор. Бо якщо вже навіть такі гранди як «Динамо», «Шахтар» та «Дніпро» фактично демонструють нульову активність на трансферному ринку у питаннях придбання гравців, то що говорити про інші клуби, яких стає все менше…

 - Та й з чемпіонатом України проблеми – команди знімаються через відсутність фінансування.
- Так, сьогодні стоїть першочергове завдання не так розвивати футбол, як зберегти те, що було напрацьоване за роки незалежності України. Бо буде біда, і я маю на увазі не лише професійний футбол великих досягнень. Скільки молоді пройшло через наші школи? Їх вчать не лише грати у футбол. Їх вчать шанувати свою країну, поважати традиції, бути патріотами свого краю. І нехай лише десятки з них стали футболістами, інші ж стали свідомими громадянами.

- Як можете оцінити нового президента Української Прем’єр-ліги Володимира Генінсона?
- Оцінюватимемо по справах, а не за кількістю голосів. Тож покаже лише час. А роботи чимало, адже та Прем’єр-ліга, яку по великому рахунку створювали я, Ахметов, Суркіс, так, на жаль, і не стала такою, як ми її бачили.

- Назвіть, у скільки вам обходиться зараз найдешевший футболіст «Карпат» і найдорожчий.
- Ціни на трансфери футболістів формуються не мною, а ринком. Футболіст коштує стільки, скільки за нього дають.

- В чому постала проблема продовження контракту із тепер вже колишнім головним тренером Ігорем Йовічевічем? Писали, що він хотів продовжити співпрацю на два роки, а ви – лише до кінця сезону. Він чимось вас не влаштовував?
- В Ігора Йовічевіча був контракт, термін дії якого завершився взимку. За тих умов, в яких на той момент перебували «Карпати», йому було запропоновано продовжити контракт, що існував, на півроку на умовах, які клуб міг гарантовано забезпечити. А влітку, якщо будуть зміни в кращу сторону – підписати повноцінний контракт. Він на це не погодився. Можливо, у нього є кращі пропозиції. Він непоганий тренер, щоправда, молодий, і ще йому треба багато чому вчитися. Але я йому подякував, і вважаю, у нього є перспектива.

Я йому вдячний, що він допоміг нам разом зі своїм помічником, вони виписали хорошу програму розвитку дитячо-юнацького клубу.

- Олега Лужного в довгостроковій перспективі ви розглядаєте?
- З Лужним інша ситуація. Я йому запропонував контракт на півроку з правом продовження під виконання конкретного завдання – вихід вже цього сезону «Карпат» у Лігу Європи. Він, людина, яка має ім’я, серйозну історію як футболіст, щоправда, як тренеру йому поки немає чим похизуватися, він патріот нашого краю, живе у Львові. Я б з задоволенням віддав йому «Карпати», але він попросив час, сказавши, що відповідати за результат, не попрацювавши з командою, він наразі не готовий. Тому ми домовилися: він півроку подивиться за всією інфраструктурою, детально ознайомиться з командою, побачить сильні і слабкі сторони, після чого ми повернемось до обговорення питання формату нашої співпраці.

- Як оціните зараз наповнення стадіонів?
- Відвідуваність напряму залежить від комфорту, ціни на квитки, статусу матчу.

Наприклад, 10 березня на матчі «Шахтаря» у Лізі Європи було, кажуть, десь 22 чи 23 тисячі глядачів. Повірте, якби це грали «Карпати» в Лізі Європи, аншлаг був би точно, і навколо стадіону стояли б ще тисяч двадцять.

- До речі, із переїздом «Шахтаря» до Львова ситуація із відвідуванням вболівальниками матчів, де грають «Карпати», змінилася?
- Звісно, на «Арену Львів» на статусні єврокубкові матчі ходять більше. На «Карпати» ходили менше, бо ми виступали на стадіоні «Україна», це перше. Друге – у зв’язку з реорганізацією клубу ми переформатовували клуб, а люди насамперед люблять статусні матчі.

Зараз ми змінили ситуацію, і враховуючи численні побажання вболівальників, повертаємось грати на «Арену Львів». От напередодні нашої розмови, на нашу гру з «Динамо» (11 березня, - «Главком»), я питав у менеджерів, було продано 10 чи 12 тисяч квитків (загалом матч відвідало 14,656 вболівальників, - «Главком»).

- Назвіть найбільшу проблему «Карпат» на сьогодні.
- Найбільша проблема «Карпат» з перших днів – це стосунки з місцевою владою.

- Тобто ваші стосунки із мером Львова Андрієм Садовим?
- Завжди складно знаходити спільну мову з людьми, які не тримають свого слова.

- В чому конкретно полягає суть вашого конфлікту?
- За великим рахунком, у нас конфлікту як такого немає. У мене ніколи не було до нього ніяких питань. Це все тільки розмови, які розповсюджували його медіа, що Димінський з «Карпатами» хоче все місто забрати. Абсурд. Мова йшла про єдиний об’єкт – стадіон «Україна» і прилеглу територію у 17 гектарів землі.

Між нами була досягнута домовленість, що якщо футбольний клуб «Карпати» упродовж року за рахунок своїх інвестицій приведе стадіон «Україна» до вимог Федерації футболу, то міська рада автоматично віддає нам стадіон «Україна» і 17 гектарів землі за 1 гривню на 10 років. Навіщо нам та земля? Там побудовані тепер футбольні поля для дітей. Ми не збиралися там нічого будувати, окрім спортивної інфраструктури для наших дітей. При підписанні того договору (вказує на фото за спиною, - «Главком») були присутні, окрім Садового, вже покійний губернатор Львівщини Петро Олійник, Микола Томенко, який тоді був віце-спікером парламенту, Юрій Павленко, який був міністром молоді і спорту. Але оці 17 гектарів землі по сьогодні нам так і не віддали.

- А футбольні поля?
- А футбольні поля ми там все одно побудували.

- Незважаючи на те, що ці 17 гектарів навіть у вас не в оренді?
- Так. І завдяки побудові полів ми фактично не даємо міській владі розбазарювати ці землі під будівництво багатоповерхівок. Хоча одну таку вони все одно спромоглися збудувати прямо над дитячими полями. Та сподіваюся, рано чи пізно це питання буде вирішено.

Для мене незрозуміла поведінка Садового. У свій час ми не використали своїх важелів впливу на нього, хоч вони і були. Тоді я думав, що в умовах, коли людина обіймає таку посаду, коли договір підписується за присутності таких людей, питання неодмінно вирішиться позитивно! Я сподівався, що він зрозуміє, що футбол – це не лише спорт, а й соціально-патріотична складова, розвивати яку є і його завданням. Через нашу школу пройшли десятки тисяч дітей. Ясна річ, що футболістами з них виросли одиниці, але вони виросли патріотами нашого краю і держави.

У нас дві школи, академія. У них харчування, одяг, навчання безкоштовні, фактично за мій кошт. І на клуб я трачу лише особисті гроші. Тому мені прикро, що «Карпати» донині не отримали жодної підтримки від влади. Тож дії Садового нехай оцінюють медіа і громадськість.

- Восени 2015 року в ефірі вашого телеканалу ZIK вийшов майже 80-хвилинний фільм з різкою критикою його діяльності на посаді мера, де його звинуватили в корупції, співпраці з російськими спецслужбами та інших зловживаннях. При цьому щодо підтвердження цих звинувачень є немалі питання. І Садовий пообіцяв звернутись із позовом до суду. Які наслідки?
- Є проект «Таємниці Ратуші» - в його рамках був показаний фільм про Садового. Він правдивий. Але якщо Садовий каже, що показане – неправда, то нехай іде в суд. Він обіцяв, але ж не пішов. Значить, факти є правдивими, там фігурують конкретні кримінальні справи, тож ним повинні займатися правоохоронні органи, тільки значно ефективніше.

- З Дмитром Добродомовим (депутат-мажоритарник, пройшов до Ради по округу на Львівщині, - «Главком») у вас які стосунки?
- Це колишній керівник телеканалу ZIK. Був талановитим журналістом. Наскільки він талановитий політик – покаже час. Поки що важко оцінити людину по участі в різних шоу. Потрібні реальні справи. Якщо доведе щось до кінця – то можна буде його оцінити. Тим паче він має чимало досвіду та напрацювань у кримінальних справах щодо, в тому числі, чинних народних депутатів, з якими сьогодні разом опинився у стінах Верховної Ради. Тільки от зараз чомусь - мовчок…

- Він змагався із Садовим за посаду мера у Львові. Не звертався до вас за підтримкою?
- Як керівник каналу він отримував як медійну, так і фінансову підтримку під час виборів до Верховної Ради.

- Щодо вашого партнера по ФК «Карпати». Це правда, що 50% акцій належить олігарху Ігорю Коломойському, з яким група компаній «Континіум» на іншому полі має конфлікт?
- Я можу казати одне: дійсно, у «Карпат» сьогодні два власника – дві юридичні особи, не фізичні, це дві іноземні компанії.

Але, якщо ви поставили так питання, також скажу, що з Коломойським суперниками ми не були ніколи. У нас ніколи не було спільного бізнесу… Хоча, вибачаюсь, був спільний бізнес на Дрогобицькому НПЗ, і конфліктів між нами, акціонерами, на цьому підприємстві не було.