ДЫМИНСКИЙ: «В Карпатах игроки получают зарплату ежемесячно»

Почесний президент львівських «Карпат» Петро Димінський відповів на запитання офіційного сайту.

– Ви на власні очі бачили усі матчі «Карпат» на турецьких зборах. На вашу думку – команда може поборотися за вихід в Лігу Європу вже цього сезону, чи зараз створювався плацдарм для нового чемпіонату?
– Товариські матчі на зборах ніколи не були і, напевно, ніколи не стануть індикатором готовності команди до сезону. У спарингах тренери всього лише перевіряють здатності і можливості різних гравців, їхню взаємодію та засвоєння того, над чим команда працює під час тренувань. Утім, є і речі, які так чи інакше перенесуться в офіційний сезон. Це і фізична підготовка, над якою команда ретельно попрацювала, деякі тактичні моменти, а також і характер. У кількох матчах команда його проявила, хоч і не було в цьому нагальної турнірної потреби. Такий характер, що є брендом клубу, і я, і наші уболівальники, хочемо бачити в матчах проти усіх команд в нашому чемпіонаті. Фанати можуть пробачити поразку, але вони ніколи і ні за що не пробачать команді опущені руки і погаслі очі. Коли команда грає без характеру, це помітно вже з перших хвилин. Така гра одразу втрачає свою головну складову і не може переконати уболівальника щиро уболівати. У футболі необхідна взаємовіддача – фанати мотивують команду, команда віддає всю себе, щоб заслужити оплески трибун. Якщо чогось немає, то сам футбол вже стає банальною обгорткою від цукерки. Утім, думаю, що наші новачки додали командній грі свіжості. Тепер у нас є хороші форварди, які зможуть завершувати старання всієї команди, є і потужні фланги. Маю сподівання, що кадрового підсилення вистачить для максимально яскравої атакувальної гри. 

Чи зможе команда пробитися в єврокубки вже в цьому сезоні? Ніхто не забороняє нам постаратися це зробити. Є і всі потужності для досягнення такої мети – боєздатна команда, найсучасніша тренувальна база з усім необхідним для відновлення та підготовки, якісні поля, де можна займатися в будь-який час і за будь-якої погоди. Окрім цього, команда вчасно і в повному розмірі отримує заробітну плату. Тож усе залежить від їхньої роботи та бажання.  

– Власне, новий чемпіонат пройде за незвичною для українського футболу системою, що викликана пожвавити інтерес уболівальників. На вашу думку, чи ця система є оптимальною в даній ситуації і чи може вона щось змінити?
– Достеменно не відомо, що чекає на український футбол у новому чемпіонаті. Дай Бог цей закінчити. Напевно, кількість команд в чемпіонаті має визначатися не регламентом, а можливостями власників клубів. 12 чи 14 – не має принципового значення. Фінансові гарантії – ось головний фактор участі у змаганнях на рівні Прем’єр-Ліги. Адже зняття команд посеред чемпіонату – це катастрофа не локального, містечкового, масштабу, а загальноукраїнського. Хто захоче, а головне зможе тягнути чемодан без ручки, а саме так з фінансової точки зору можна зараз назвати будь-який український клуб, той і переживе кризу. 

– Ще однією причиною, окрім власне спортивної складової, що змусила вдатися до змін, є критичне фінансове становище українських клубів. Яка ситуація в «Карпатах»? Чи дозволить вона повноцінно виступати на високому рівні?
–  Як я вже казав раніше, наші гравці і тренери щомісяця отримують зароблені гроші. Притримуюся думки про те, що футболісти в «Карпатах» можуть добре заробляти, але для цього потрібно грати на вищому рівні. Якщо команда виступатиме в Лізі Європи, відповідно, зросте розмір винагород. 

– Чи вбачаєте ви загальну перспективу і прогрес в цілому українському футболі? Що, на вашу думку, необхідно змінити чи додати, аби це сталося?
– Про прогрес і перспективу не варто зараз говорити. Головна мета – зберегти те, що є, з мінімальними втратами. У понеділок клуби обрали нового президента Прем’єр-ліги, але всі прекрасно розуміють, що на Володимира Генінсона покладена роль кризового менеджера. Як це не парадоксально, але збереження українського клубного футболу зараз знаходиться в руках нефутбольної людини. Наразі він ніяк себе не проявив у футболі – ні з доброї сторони, ні з поганої. Йому видали кредит довіри і якщо він зробить те, що має, а саме - надасть клубам можливість заробляти гроші, то зможе увійти в історію. Якщо ж ні – про нього так само дуже швидко забудуть. Єдине, мене бентежить те, що у нас знову відбулися вибори без вибору...

– Наприкінці минулого року ледь не усі ЗМІ активно обговорювали відставку Ігоря Йовічевіча. Думки були різні, діаметрально протилежні. Чи можете ви пролити світло на цю ситуацію і розповісти про неї детальніше?  
– Кожен тренер має талант, амбіції і відповідну самооцінку. Відштовхуючись від цього, кожен тренер самотужки ставить перед собою завдання. Наскільки швидко він готовий досягнути результату – показує лише час. Можливо, Ігор Йовічевіч з часом проявить себе як тренер і на найвищому рівні. Але станом на фініш першої частини чемпіонату ми не знайшли спільної мови та спільних точок дотику щодо пролонгації контракту.

Разом з тим мені приємно відзначити чимало корисного, що Йовічевіч привніс у розвиток дитячо-юнацького футболу «Карпат», побудувавши струнку систему підготовки, підготувавши кількох талантів для першої команди, і заклавши міцний фундамент для підготовки нашого резерву в майбутньому.

– Ви першим в українському футболі змогли передбачити фінансовий крах за два роки до його початку і вольовим рішенням відмовилися від засилля легіонерів в «Карпатах», зробивши ставку на виховання місцевої молоді. Чи можна вже дати оцінку роботі в плані підготовки власних кадрів, зокрема на прикладі того ж Шведа, а також інших талановитих хлопців – Кравця чи Гуцуляка?
– «Карпати» продовжать рухатися у напрямку підготовки власних талантів, але мені хотілось би бачити більшу динаміку. Ми ніколи не шкодували грошей для розвитку дитячого футболу, продовжуємо опікуватися двома школами, продовжуємо будувати штучні і натуральні поля. Наразі мусимо визнати, що в Україні є відвертий дефіцит висококласних форвардів, саме тому ми були змушені запросити до команди легіонера, щоправда, у Густаво Бланко-Лещука українське коріння – його дід народився на Західній Україні. 

– Новий сезон «Карпати» розпочнуть на «Арені Львів». Що стало головним поштовхом до необхідності змінити стадіон?
– Насамперед це турбота про комфорт вболівальників. Час диктує свої вимоги. Клуб провів різного роду маркетингові дослідження, також ми отримували численні звернення від уболівальників. Не будемо кривити душею, «Арена Львів» сучасніший і комфортніший стадіон для фанатів, до того ж він дозволить залучити більше реклами, а це теж треба брати до уваги в непростий час. Натомість стадіон «Україна» був і залишається колискою «Карпат». Зараз там гратимуть наші молодіжні і юнацькі команди. 

– Свого часу ви говорили, що поразки «Карпат» роблять вас найнещасливішою людиною. Чи є у вас віра і сподівання, що наша команда буде частіше вас радувати?  
– Якби не продовжував у це вірити, то вже давно б залишив цю справу. Я пройшов з «Карпатами» шлях з першої ліги до групового раунду Ліги Європи. Але окрім видимого футболу, є ще й невидимий. Скільки молоді пройшло через наші школи? Там їх вчать не лише грати в футбол. Їх вчать любити свою країну, поважати свої традиції, бути патріотами свого краю. Лише дещиця з них стали футболістами, інші ж стали свідомими громадянами.

– Не можемо обійти питання війни на сході України. Не секрет, що «Карпати» регулярно допомагали солдатам, відвідували їх у госпіталях тощо. Чи буде продовжуватися ця допомога? 
– Таке питання перед нами навіть не стоїть, адже «Карпати» допомагають еліті нашої нації. Нехай ми робимо маленький внесок у велику справу, але я вважатиму значним досягненням, якщо ми подаруємо їм бодай трохи позитивних емоцій та усмішок.