Александр ТКАЧЕНКО: Голова понимает, но физически не можешь

2015-й рік для молодого голкіпера Олександра Ткаченка став новою відправною точкою. Нарешті здійснилася його мала мрія – він дебютував за основний склад «Ворскли». Дебют припав на гру, відповідальність в якій навіть для досвідченого стража воріт була б величезною. Можна тільки здогадуватися, що відчував Олександр, виходячи на бій проти донецького «Шахтаря». Та гра склалася назагал вдало для команди. «Ворскла» зрівняла рахунок на останніх хвилинах (2:2), а воротар-дебютант удостоївся гучних оплесків трибун та високої оцінки футбольних фахівців. З урахуванням чемпіонату України та національного кубка Олександр провів 9 ігор за основний склад «біло-зелених». І лише прикра травма, отримана в кінці домашньої гри з київським «Динамо», змусила хлопця зробити паузу й лікуватися. На щастя, негаразди вже позаду. Він, як завжди, привітний та усміхнений до сьомого поту працює на тренуваннях, бажаючи довести, перш за все, собі, а потім і тренерам, що все було не дарма…

 

«Дякувати Богу, день видався вдалим. Увечері з тренером Олегом Остапенком приділили більше уваги техніці, тому, як мені здалося, було дещо простіше, ніж вранці. Між тренуваннями з Женею Ткачуком граємо в різні настільні ігри. Щодо навантажень, то, зізнаюся, відчувається певна втома, та загалом почуваюся добре. Подекуди, коли йде серія ударів, не завжди встигаєш все дістати, що летить в «рамку». Голова все розуміє й хоче, а фізично вже не можеш (сміється). Але заради цього ми й на зборах, аби поліпшувати свою готовність. Вечірньою порою після відновлювальних процедур і вечері можу щось почитати в інтереті, або книгу. Скажу, що сплю дуже міцно, навіть снів не бачу. Перед собою ставлю завдання набрати хорошу форму, а кому довірити місце в воротах – це вже тренерська прерогатива…»