Анатолий ДЕМЬЯНЕНКО: «Днепру нельзя опускать руки»

У цілому. Матч не сподобався. Загалом, маю на увазі й невтішний для нас результат ні до чого. Дуже раціонально діяли обидві команди, що було «підкріплено» кількома негативними факторами: прийшло мало глядачів, наші допустили багато помилок, особливо у центральній ланці — в обороні та півобороні, ну й, звісно, рахунок, який позбавив дніпрян шансів на європейську весну. Жаль, звісно, що так усе завершилося. Тим паче з огляду на те, що минулого сезону підопічним Маркевича забракло дещиці, щоби виграти турнір, із якого тепер вони вилетіли настільки рано. Причому, як мені видається, фатальним для української команди став виїзд у Францію з програшем там «Сент-Етьєну». Бо якогось моменту наші справи розвивалися цілком оптимістично: зіграли вдома внічию з «Лаціо», по тому доволі несподівано перемогли «Русенборг», здавалося, ми близькі до виходу з групи. Але потім прийшли два програші французам, що перекреслили попередні набутки. Навіть виграш у «Лаціо» — в гостях! — нічого нам не гарантував, але ми ще й програли, тож можемо відпочивати.

Про кадри. У всіх суспільних прошарках (не тільки у футболі) завжди в усі часи вирішальну роль грали кадри. У цьому вбачаю головну проблему нинішнього «Дніпра» — в недоукомплектованості. Зрозумійте, нема футболістів — нема гри — нема результату. Тобто все закономірно. Улітку з Дніпропетровська поїхав основний опорник Канкава, основний лівий крайній Коноплянка (котрий був для Маркевича всім — мотором, мозком і просто лідером), основ-
ний форвард Калинич. Із цих трьох замінити вдалося лише останнього, й то — завдяки внутрішнім резервам, адже несподівано розкрився Селезньов. Натомість решту позицій не закрили, а втрата нинішнього хавбека «Севільї» має фатальні наслідки. Прикро те, що зазнавши таких пробоїн, «Дніпро» вирішив комплектуватися за залишковим принципом, беручи переважно вільних агентів. Я не стану заглиблюватись у причини цього — немає сенсу, просто констатую те, що є. Отже, в нинішній ситуації бронзовому призеру чемпіонату України найперше не можна опускати руки, а відтак варто здійснити серйозну кадрову комплектацію. Простіше кажучи, потрібні люди — нові й кваліфіковані. Інший варіант — чекати прогресу від уже наявного «матеріалу», але це довго й не факт, чи дасть результат у майбутньому. Так, є цікаві талановиті виконавці, але їм чогось бракує: торік Гама демонстрував дуже сильні матчі, проте чергував їх із провальними; перспективний Лучкевич сьогодні кудись загубився; влітку непогано дебютували Андерсон і Томечак, але продов-
ження не вийшло; досі не відновився корисний Зозуля. Тобто працювати є з ким, але наявні кадри потребують істотного підсилення.

Чигринський як опорник. Справді, невдало відіграв Дмитро в Італії на незвичній позиції: в захисті більше заважав, у нападі не допомагав, часом навіть привносячи якусь плутанину. Але пам’ятаймо: тренер команди краще за всіх знає, що й як робити, значить, рішення випустити на поле Чигринського було виправдане. Ми ж не знаємо всього, що коїться. Не знаємо про травми, про фізичний стан гравців. Раніше на цій позиції пробували Чеберячка, котрий, якщо чесно, дуже імпонував мені. Чому тепер цього немає, не можу відповісти. Можливо, знову-таки, позначається якась травма.

Про роль керівництва. Переконаний: ані фінансові труднощі в клубі, про які чимало говорять, ані якісь уявні конфлікти не мають великого впливу, власне, на футбольний колектив. Іще раз хочу наголосити: проблема дніпрян — відсутність достатньої кількості кваліфікованих виконавців. І все! Решта факторів, чинників і чуток не беру до уваги.

Що буде далі? Чи збережеться команда й тренер узимку? Звідки ж мені знати? Більше того: здається, цього в принципі ніхто не знає. Тим паче, сьогодні наш футбол дуже залежить од національної економіки, її стану. Хтозна, скільки ще багаті люди зможуть нести складні ноші у вигляді професійних ФК. Треба сподіватися на краще.