Под микроскопом: Гран При Бразилии

Бразильський етап цієї осені став одним з небагатьох, де пілоти змогли повноцінно працювати на сухій трасі протягом всіх трьох днів, а отже мали всі умови для того щоб якнайкраще підготуватися до гонки. Саме тому досить дивно, що минулі перегони на Інтерлагосі можна було б віднести до дієвого седативного – давно в Сан-Паулу так спокійно не було. Тож невиправдані очікування від гонки, мабуть, головне враження, що залишилося по її завершенню.

 

Та навіть попри певне розчарування від побаченого в Бразилії все ж таки є речі, на які просто неможливо не звернути увагу. Вже на самому початку гонки, коли Торо Россо Сайнса завмерла на виході з 5-го повороту швидкість машин в якому сягає 250 км/год., рішення дирекції гонки обмежитися виключно жовтими прапорами викликало чималий подив, адже задня частина STR10 залишалася на трасі, хоч і не на гоночній траєкторії, проте для маршалів, які займалися евакуацією машини, це було потенційно небезпечно. Якби бодай один з пілотів помилився при проходженні віражу, наслідки були б вкрай поганими. З огляду ж на те, як Чарлі Уайтінг нерідко випускав на трасу автомобіль безпеки у значно більш спокійних ситуаціях, залишається тільки дивуватися прийнятому в Сан-Паулу рішенню, а ще запитати – хіба ж не для таких ситуацій було придумано режим віртуальної машини безпеки?

 

Минулого року на свіжопокладеному асфальті шини досить швидко зношувалися, що змусило більшість пілотів провести три піт-стопи, а Ряйкконен, який від цього відмовився, наприкінці гонки не міг підтримувати нормальний темп і втратив кілька позицій. Цього року стан покриття значно покращився і Піреллі розраховувала, що основним варіантом буде повернення до тактики двох змін гуми. Та й попереднє комп’ютерне моделювання показувало, що варіант з трьома піт-стопами довший секунд на 5, а ще додає ризик опинитися у трафіку, втративши ще більше. Проте ми побачили, що такий ризикований на думку шинників і командних стратегів варіант в дійсності виявився вже й не таким ризикованим – половина пілотів, класифікованих у першій десятці, обрала саме тактику трьох піт-стопів, щоправда не всі робили це з власного бажання.

 

Від самого початку гонки і в Феррарі, і в Мерседес планували зупинятися з боксах двічі, проте Феттель, прекрасно розуміючи, що йому нічого більшого за третє місце не світить, вирішив змінити тактику й наприкінці гонки користуючись перевагою більш свіжої гуми спробувати нав’язати боротьбу як мінімум Хемілтону. Такий «хід конем» Скудерії не став несподіванкою для «срібних стріл», які, щоправда вирішили перестрахуватися від можливих несподіванок, тож так само закликали пілотів на третій піт-стоп. В принципі Мерседес цього робити було зовсім не обов’язково – навіть якби Феттель зміг би компенсувати час, витрачений на зайвий піт-стоп, наздогнати Льюіса просто не встиг би. Проте в Мерседес прекрасно розуміли, що раптовий виїзд машини безпеки – появу якої спрогнозувати в принципі неможливо (якщо ви звісно не Флавіо Бріаторе) – нівелює відриви, і тактична перевага буде вже на боці Феттеля, а «срібні стріли» не могли собі дозволити програти там, де їх перевага протягом всього уїк-енду не викликала жодних сумнівів.

 

Вимушена реакція Мерседес на дії Феттеля породила внутрішньокомандну дискусію стососвно необхідності третього піт-стопу – Хемілтон, як і в Мексиці, не бажав миритися з тим, що нічого не може вдіяти з напарником і змушений розглядати заднє крило та коробку передач на W06 Ніко. Льюіс намагався переконати команду дати йому можливість розділити тактику, що дозволило б поборотися з Росбергом за перемогу – з огляду ж на те, що ніяких інцидентів наприкінці гонки не сталося, то з таким підходом можна стверджувати, що британець мав 99% шансів на перемогу. В принципі бажання Хемілтона є цілком зрозумілим, і навіть аргументація того, що команда вже має обидва титули в руках, виглядає цілком логічно. От тільки в Мерседес такий підхід не працює – в команді практикують однаковий вибір тактики, якщо мова йде про боротьбу тільки між своїми пілотами (а при всій повазі до Феттеля – в Сан-Паулу він був конкурентом Мерседес перші метрів 350).

 

«Срібні стріли» дозволяють гонщикам варіювати вибір шин на певний відрізок, але не кількість зупинок – випадок у Монако був винятком, за який команда довго перепрошувала у Льюіса. Тож якби в Бразилії Хемілтону дали б добро не їхати на третій піт-стоп і це спрацювало б на його користь, то така ситуація мала б для колективу відкладений неприємний ефект – наступного року, коли між Ніко та Льюісом поновиться боротьба за титул уже німець використовував би аналогічний підхід, апелюючи саме до прикладу з минулого. Падді Лоу – відповідальний в Мерседес за гоночну тактику, не може собі дозволити давати занадто багато волі пілотам, бо це справжній спусковий гачок, а стосунки між напарниками і без того назвати дружніми язик не повернеться ні в кого.

 

Оскільки нічого не відволікало пілотів від боротьби на трасі, то результат на фініші можна вважати досить тривожним дзвінком усім командам, які бажають кинути виклик Мерседес і Феррарі, пілоти яких приїхали в одному колі, в той час як уже Боттас відстав від переможців на ціле коло. Якщо так піде і надалі, то майбутній чемпіонат ризикує перетворитися на закритий «срібно-червоний» клуб, вхід до якого буде суворо обмежений навіть для клієнтів, які використовують аналогічні мотори.

 

В Сан-Паулу Рено привезла модернізовану силову установку, яку Ред Булл довірила випробувати Ріккардо, що коштувало австралійцю старту з останнього ряду. І в принципі нічого дивного в такому рішенні не було, якби не одне «але» - нова версія установки на Інтерлагосі виявилася не те що такою ж як стара, а й навіть дещо гірше. Максимальна швидкість на прямій у старого мотору на машині Квята була вищою, ніж у Ріккардо, тож розчарування Даніеля було великим, так само як і Ред Булл. «Бики» на рівному місці втратили очки, бо після старту з 19-го місця австралієць зміг піднятися лише до 12-го, а після дискваліфікації Масси – до 11-го, що очків все-одно не додало.

 

Інша справа, що команда, яка лише минулого тижня подала офіційну заявку на участь у наступному чемпіонаті, наразі повинна йти на певні поступки партнерам з Рено, бо іншого постачальника моторів у них вже не буде. Тож останні два етапи цьогорічного чемпіонату – цілком непоганий випробувальний полігон для моторів, на базі яких у Вірі-Шатійон робитимуть модернізацію взимку. А продовжувати сваритися з французами собі дорожче, бо навіть в Хонді повідомили, що вже занадто пізно проводити переговори і щось підписувати – ресурсів для виробництва установок ще для однієї команди японці не мають.

 

По завершенню гонки Хемілтон скаржився, що обігнати машину з такими ж характеристиками просто неможливо – і дійсно, протягом тих кіл, коли Льюіс мав можливість використовувати перевагу DRS, Росберг спокійно все тримав під контролем. От тільки неможливість обгонів з вуст триразового чемпіона звучить геть непереконливо. Особливо на тлі дій 18-річного новачка, який в черговий раз проводить майстер-клас з обгонів:

 

 

Хоча сам Ферстаппен і не приховував після гонки, що його надихнула боротьба Ряйкконена з Шумахером кількарічної давнини. Ну а Грожан і взагалі мав би найбільше аплодувати сміливості й майстерності Макса, що дозволило Ромену без жодних проблем обігнати Переса.

 

Білою плямою в Сан-Паулу залишається ситуація з дискваліфікацією Масси через перевищення припустимої температури однієї з шин перед стартом гонки. Відверто кажучи досить дивним виглядає ситуація, особливо після пояснень Роба Смедлі, який розповів про аргументи команди під час апеляції на рішення стюардів. Якщо різні джерела вимірювання, якими користуються у Вільямс показували температуру в діапазоні +104С +105,7С при верхньому порозі у +110С, то яким чином показники на датчику FIA видали +127С? Випадок по справжньому дивний і схоже, що команді буде непросто довести власну правоту. Насамперед через те, що Федерація вкрай рідко визнає власні помилки, особливо якщо рішення не впливають на долю титулу, тож шанси Вільямс повернути Массі 4 очка наразі невисокі.

 

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ