Артем ФАВОРОВ: «Хочу реже играть против брата»

Нападник «Оболоні-Броваря» — про сімейну зустріч, бомбардирські досягнення та активну участь у житті команди.

 

— Знали, що буде непросто: «Полтава» — хороший, в’язкий суперник, який вміло грає на стандартах, — узяв слово автор останнього гола. — Нас налаштовували на складний поєдинок. Отож намагалися грати у свій футбол, виконуючи вказівки наставника. Набрані три бали підтверджують, що ми впоралися зі своїм завданням.

 

— Справді, після того, як полтавців очолив Безсмертний, «біло-зелені» стали жорсткіше діяти. Чи часто отримували по ногах?

— Доводилося, але це не вперше. Більше того, це — логічно, бо футбол — чоловічий вид спорту. Головне — перемога. Не хвилюйтеся, до наступного матчу відновимося.

 

— У суботу протидіяли брату Денису. Що відчували?

— Складно грати проти Дениса, бо він мій брат. Навіть не було сильних емоцій після перемоги. Для мене він — сім’я, тож має велике значення. Із одного боку, добре, що перемогли, з іншого — прикро за брата. Сподіваюся, «Полтава» ще набиратиме свої очки, просуватиметься турнірною таблицею, чого щиро їм бажаю.

 

— А Денис не ображався, що взяли гору над ним?

— Та ні, все нормально. В іграх завжди хтось перемагає. Наступний матч полтавці переможуть і я потішуся за брата, як він — за мене.

 

— До речі, чи вперше грали проти Дениса?

— Ні, зустрічалися й раніше, коли він виступав у «Черкаському Дніпрі». Чесно: хочу, щоби таких двобоїв із братом було менше. Краще виступати разом, аніж один проти одного.

 

— У «Оболоні-Броваря» хороші серії: переможна — три матчі, безпрограшна — сім. Вочевидь, колектив вийшов на свій пік?

— Це наслідок роботи всієї команди — тренерів і персоналу. Усі максимально віддаються на тренуваннях, виконують указівки коуча. Ми разом рухаємося до спільної мети, кожен трудиться за двох. Відтак у таких результатах немає нічого дивного. Принаймні для нас.

 

— А в тому, що забили вже сім м’ячів?

— До цього також кожен уніс свою лепту. Не кривитиму душею, команда допомагає мені відзначатися. Відбирає м’ячі, стелиться в підкати, щоби м’яч опинився в мене або у Васі Продана. Радий, що не підвод­жу партнерів. Хоча не так важливо, хто поставить фінальну крапку.

 

— Судячи з вашої результативності, не відчули перехід між лігами.

— Я ставлю перед собою завдання — виступати на найвищому рівні. На тренуваннях завжди працюю над тим, аби поліпшити індивідуальну майстерність. Забиваю — доб­ре, але хочу ще частіше засмучувати воротарів суперника.

 

— Торік завдали 11 результативних ударів. Чи прагнете впродовж цього чемпіонату підняти планку?

— Зізнаюся, хочу щосезону забивати принаймні на один м’яч більше. Це потрібно для того, щоби відчувати свій розвиток і прогрес. Отож жадаю рухатися далі нагору.

 

— Як екс-динамівець, чи маєте мрію знову одягнути блакитно-білий однострій?

— Зараз складно розмірковувати над цим. «Динамо» — клуб, за який виступав із дитинства, робив перші кроки, пройшов дитячу школу та грав за «Динамо-2». Наразі мої права належать «пивоварам». Отож віддаю всі свої сили заради успіху «Оболоні-Броваря». А що буде згодом — побачимо.

 

— Які завдання стоять перед командою?

— Нічого нового не розповім: зав­дання — перемагати щоматчу, набирати максимум очок. Маю надію, продовжимо у цьому ж дусі до зимового міжсезоння. Думаю, під час антракту буде загальне зіб­рання, на якому нам озвучать нову мету. Зважаючи на нашу гру та результати, вважаю, нам до снаги конкурувати за провідні місця.

 

— Торік після вдалого першого кола «Тернопіль» «посипався»: Василь Івегеш пояснював, що підопічні зазналися. Як ваша команда реагує на такі виступи зразу після підвищення в класі?

— Зрозуміло, що ми — дебютанти. Утім, якщо поглянете на підбір виконавців, зрозумієте, що в нашому складі футболісти, котрі пограли на хорошому рівні в першій та навіть прем’єр-лізі. Відтак не бачу нічого надзвичайного. Не знаю, що трапилося тоді з «Тернополем». Зрештою, нехай це вирішує їхній наставник. Однак у нас ніхто не переживає ейфорію. Навпаки, всі бачать перспективи наших виступів. Якість нашої гри суперечить твердженню, що наші результати мають спонтанний характер. Наші тренери вже другий рік прищеплюють власний футбол. Отож ми лише вдосконалюємо свій рівень. На мою думку, ми заслуговуємо на друге місце. Сподіваюся, завершимо першість не нижче.

 

— Знову ж таки, торік була цікава ситуація: «Гірник-Спорт» і «Сталь» почергово заявляли, що хочуть перебувати вище в турнірці за свого суперника. Чи є щось схоже у вас із «Черкаським Дніпром»?

— Та ні. Хоча зустрічі з ними завжди принципові. Недавно поступилися черкасцям. Гадаю, це трапилося випадково. Проте вже зробили висновки з тієї поразки. У нас немає такого, щоби виступити краще за «Черкаський Дніпро». Голов­не — виконувати завдання, кот­рі поставив наш тренер і президент.

 

— До слова, чи відчуваєте підтримку пана Слободяна?

— Авжеж! Олександр В’ячеславович постійно стежить за нашими матчами. Намагається навіть виїзні не пропускати. Це лише мотивує, бо відчувається, що президент за нас уболіває та хвилюється. Приміром, завжди заходить до нас у роздягальню після фінального свистка. Це сприяє позитивній атмосфері в колективі. Відтак намагаємося не підводити його.

 

— Зважаючи, що наступний тур у четвер, доцільно кілька слів сказати про «Геліос».

— До речі, «Полтава», котру днями обіграли, недавно зіграла внічию із харків’янами. Загалом, тішить, що чемпіонат складається із ФК, які здатні конкурувати між собою. Немає відвертих фаворитів і аутсайдерів. Отож поїдемо в гості до «сонячних», аби продовжувати набирати бали. Хоча пам’ятаю ще за виступів у «Динамо-2», що у Харкові складно грати. Упевнений, вболівальники побачать змістовну й цікаву зустріч.