Евгений МУРЗИН: «Мечта была и есть – Олимпиада»

Виступ збірної України на ЄвроБаскеті 2015 залишив двоякі почуття – з одного боку, ми не виконали завдання, не вийшли в плей-офф, з іншого – ми не найсильнішим складом грали на рівних з віце-чемпіоном Європи – збірною Литви, перемогли команду, яка зайняла згодом восьме місце – збірну Латвії. Підсумки виступу збірної України у Ризі підвів в інтерв’ю сайту ФБУ головний тренер національної команди Євген Мурзін.

- Євгене Вікторовичу, як Ви особисто оцінюєте виступ збірної?
- Ми не добилися результату, не вийшли з підгрупи. Виступ збірної України залишив двояке враження. Ми провели дві непогані гри – зі збірними Литви та Латвії, три провальних матчу з іншими учасниками групи. Хоча і з Бельгією, і з Естонією ми вели після першої половини. Ці два поєдинки залишили найбільший неприємний осад після чемпіонату Європи. З одного боку, ігри з Литвою і Латвією показали нашу силу, з іншого боку, ми не здатні були перемогти своїх конкурентів.

- Ви говорите «конкурентів». Але три команди нашої групи потрапили до ТОП-8 ЄвроБаскету, хоча спочатку склад нашої групи називали найслабшим…
- Насправді група виявилася не слабка і не прохідна, а досить таки сильна. Так, нам за стилем гри простіше було грати з командами Литви та Латвії, де є високорослі гравці. У збірній Чехії більше рухливі гравці, у збірній Бельгії п’ятий номер із зростом 2,03 м і божевільним 3-хочковим кидком, в Естонії теж швидкі і рухливі центрові. Саме тому ці суперники доставили нам неприємності.

- Вас влаштувала гра Джерома Рендла і чи плануєте залишати його у збірній в майбутньому?
- Поки говорити про це передчасно, ми будемо стежити за його виступом на клубному рівні. Його гра залишила двояке враження: він досить непогано виглядав у першій половині практично кожного матчу, був лідером, а в другій половині був безініціативним. Ми, в першу чергу, робили акцент на захист, з цим він взагалі не впорався – не було того тиску на м’яч, якого ми чекали від нього. Дуже багато проблем у захисті було саме через Рендла, бо на його позиції були опоненти вище ростом: Ван Россом – 1,88 м, Саторанскі – 1,95 м.

 Єдина команда, в якій на його позиції був рівноцінний гравець – Естонія. Гра Джерома внизу на лоу-пості була проблемою для нас. Ми його брали в збірну як лідера, як людину, яка може повести команду за собою, але у важкі моменти він не завжди виявляв лідерські якості. Чесно кажучи, я чекав від нього більшого.

- Ви задоволені тим, як впоралися зі своїми завданнями дебютанти збірної Павло Крутоус і Олександр Сизов?
- Я дав мало ігрового часу і Крутоусу, і Сизову. Олександр виходив у перших матчах, Павло – в заключних. Я випускав Крутоуса із завданнями суто в захисті. У матчі з Бельгією він непогано зіграв проти Лойескі, проявив себе саме так, як ми хотіли, як боєць. Можливо, те, що я не випускав Пашу раніше, була моя помилка, можна було випустити його проти того ж Арбета. Я думаю, що при гарній роботі і Крутоус, і Сизов зможуть закріпитися у складі.

- Чи є в збірної позиції, на яких не вистачає кваліфікованих гравців? У кому Ви бачите резерв збірної?
- Збірна України могла б бути сильніше. І нам, в принципі, не вистачило активності одного гравця. Якщо Олександр Липовий дуже добре проявив себе в матчі зі збірною Латвії, то в решті ігор він був не таким ефективним. Я більшого чекаю від Лукашова, більшого чекаю від Пустозвонова, це гравці з великим потенціалом, і збірна потребувала їхньої активності. Я розраховував на них, і на те, що вони будуть більш активні, в першу чергу, в нападі. Були два лідери – Рендл і Фесенко, і не вистачало ще однієї людини, який повів би за собою.

У поєдинку з Латвією це був Липовий, і команда, завдяки його вдалій грі по-іншому виглядала. Звичайно, у нас є резерв для посилення деяких позицій – в збірну не приїхали п’ять гравців, на яких ми розраховували – Лень, Кравцов, Гладир, Боломбой, і ми не забуваємо про Михайлюка, якого, я думаю, на наступний рік будемо обов’язково викликати в збірну. Сподіваюся, цей сезон він проведе більш корисно для себе і отримає більше ігрового часу в своєму університеті.

- А що стосується позиції першого номера, Ви бачите в перспективі якесь посилення або тільки натуралізація?
- Кандидати є. Є варіант грати з Олександром Липовим на першому номері. Є Артамонов, Буренко…

- Можливо, в майбутньому це буде Віталій Зотов?
- Він теж невисокого зросту, хоча гравець хороший. Збірна Литви – Калніетіс – 1,95 м, Латвія – Стрелніекс – 1,90 м, Чехія – Саторанскі – 1,95 м, Бельгія – Ван Россом – 1,88 м. У сучасному баскетболі на цій позиції всі фактурні, силові. Яку команду не візьміть, вона укомплектована плеймейкером з хорошими ростовими даними, здатним допомагати в жорсткому захисті.

- Досвід ЄвроБаскету 2015 був першим і для Вас, як для головного тренера збірної. Які Ви особисто для себе зробили висновки? Чи є відмінності роботи в збірній від клубної роботи?
- Відмінності колосальні, годі навіть порівнювати роботу в клубі і в збірній. На ЄвроБаскеті ти граєш проти кращих, і будь-яка твоя помилка є вирішальною, будь-яке непорозуміння або невпевненість у чомусь відразу ж впливають на результат. Божевільний ритм – за шість днів ми зіграли п’ять ігор. Було незвично грати при повних трибунах, при такій кількості глядачів. Але ми до цього адаптувалися – ми дуже добре виглядали в матчі з Литвою, хоча був повний зал, ми дуже добре виглядали з Латвією при повністю заповнених трибунах. Навчилися грати проти глядача.

Перший такий досвід для нас був під час товариських матчів зі збірною Франції, ми там грали при заповнених трибунах, було важко. Важко було до цього пристосуватися, контроль над грою був втрачений через сильний шум в залі. Але на ЄвроБаскеті при такому тиску публіки ми виглядали гідно.

- Тобто можна сказати, що у команди є характер?
- Не можна говорити, що команда показала сталевий характер або що вона була хлопчиками для биття. Команда показала, що є резерв. Така велика кількість критики, яка була на адресу збірної, говорить про те, що люди вірили, ми дали їм привід вірити в збірну, в те, що команда може перемагати, досягти хорошого результату і виглядати боєздатним колективом. Нам не вистачило стабільності і не вистачило одного-двох гравців.

- У житті немає умовного способу, тому не будемо говорити «Якби ЄвроБаскет 2015 був би в Україні…» Якщо ми приймемо групу ЄвроБаскету 2017, чи буде більше шансів, що на домашній турнір приїдуть провідні гравці збірної, що ми виступимо краще?
- Найголовніша моя помилка була в контакті з гравцями. Контакт з кандидатом у збірну у тренера має бути постійний, треба телефонувати один одному, бути в курсі того, що відбувається в його житті, знати, які у нього є проблеми. У нас же був офіційний виклик до збірної, сухе спілкування. Я раніше не працював ні з одним з нинішніх кандидатів у збірну. Ці помилки в наступному році я не збираюся допускати, хочу вийти на прямий контакт і з Ленєм, і з Кравцовим, і з Гладирем, і з Боломбоєм, і з Михайлюком, спілкуватися безпосередньо з гравцями. Я вважаю, що у збірної України є резерв в тому, що приїдуть перераховані гравці.

- Ви є тренером тільки збірної, чи будете продовжувати роботу, пов’язану з командою, протягом клубного сезону? У чому вона полягатиме?
- Я хотів би бути практикуючим тренером, але Президент Федерації баскетболу України категорично проти, Михайло Юрійович Бродський наполягає на тому, щоб я їздив на матчі за участю кандидатів у збірну, стежив за гравцями, спілкувався з ними.

- Перед ЄвроБаскетом 2015 Ви говорили, що Ваша мрія – потрапити на Олімпіаду. Які цілі зараз стоять перед збірною?
- Мрія була і є – Олімпіада. Вона здійсниться якщо не зараз, так в майбутньому, треба просто більше докласти зусиль, більше працювати. Збірна Латвії грала за потрапляння в Олімпійську кваліфікацію, а ми її обіграли в групі. Тобто резерв є. Не вистачає тільки стабільності та рівності складу. Головне – виправити помилки, не повторювати їх і рухатися вперед. Якби мрія виконувалася протягом одного сезону, що це була б за мрія?