ГРОЗНЫЙ: «Думаю, Люльку и Цурикова зимой вернут в Динамо»

— Що з голосом? — хрипло перепитує мене Грозний. — На футболі накричався. Плюс утома: ми щойно, десь півгодини тому (інтерв’ю записано в неділю о 11.30), приїхали до Ужгорода поїздом…

— Напередодні туру в нашій редакції майже ніхто не ставив на «Говерлу», бо були впевнені, що «Олімпік» візьме мінімум очко.
— Я вже багато разів повторював знамениту фразу Віктора Прокопенка: «Не шукайте логіки у футболі». На післяматчевій прес-конференції чесно визнав: нам більше пощастило, а зразу після зустрічі сказав те ж саме Роману Санжару. Із іншого боку, то така своєрідна компенсація за попередні випадки, коли нам не щастило. Наприклад, із Запоріжжям: якби ми виграли тоді, увесь наш турнірний шлях склався би зовсім інакше. Або з «Дніпром»: гол Романа Безуса був зумовлений тим, що гравець, який опікав його, був утомлений, а заміну я не міг зробити. Або з «Металістом»: вигравали 2:0, Михайло Сергійчук вийшов сам на сам, однак не забив… Учора «Олімпік» мав більше моментів (точніше, напівмоментів), краще контролював гру. Якби ми пропустили, здійснили би те ж саме, що й донеччани: додали активності в нападі… Мали проблеми зі складом: Євген Чумак і Дмитро Хльобас тривалий час перебували у збірній, але зіграли тільки по тайму, отже, були не в ідеальних кондиціях; Орест Кузик підхопив тонзиліт, майже тиждень не тренувався, випускав його тільки тому, що він є сильним індивідуально, вміє тримати м’яч. За таких обставин на перший план виходить характер, а нам удалося проявити його.

— Щодо складу: багатьох здивувала поява Сергія Люльки в опорній зоні. То експромт чи експеримент?
— Відтренований експеримент. У нас тут діє Чумак, але, повторюю, він мало відіграв за свою збірну, тож я розумів, що з «Олімпіком» ставити його не можна. Значить, виникла необхідність шукати людину в цю ланку. Рятівником ситуації став Люлька — чи не найбільший універсал у моїй команді (може зіграти фактично будь-де). Сергій, зокрема, добре чіпляється за м’яч, уміє його відбирати. Думаю, керівництво «Динамо» вже звернуло увагу на його прогрес, а також на фахове зростання Андрія Цурикова, тож узимку, гадаю, їх повернуть до Києва.

— Ви саме до часу згадали столичний клуб: є чутки, нібито тренери «блакитно-білих» змушують вас грати за такою ж схемою, як «Динамо»! Що дивно: з тим же «Олімпіком» «Говерла» діяла з двома нападниками.
— Це нісенітниці! Ніколи в моєму професійному житті не було такого, не є й не буде, щоби хтось указував, як чинити. Чому кияни дають нам своїх виконавців? Бо знають, що вони тут зростають! А чому зростають? Бо тренуються, готуюся за «системою Грозного»! Й у мене, до речі, немає якоїсь однієї тактичної схеми: можу грати з одним форвардом, двома… А вчора я виставив трьох нападників, просто це не всі побачили. До слова: ви помітили, що після замін Хльобаса та Сергійчука моя команда грала з т.зв. «плаваючим форвардом» Віталієм Каверіним? Цю модель практикує національна збірна Іспанії. Про що свідчить такий факт? Про те, що я не тільки сам слідкую за сучасним футболом, а й змушую робити це підлеглих.

— Наостанок: ви читали слова Олега Лужного? «Сьогодні УПЛ слабкіша, ніж друга ліга півтора десятиліття тому».
— Кожному дозволено висловлювати своє бачення ситуації. Я так не вважаю. Можу хіба що частково погодитися: за цей час помітно впав рівень українських захисників. Недарма тренери національної команди мають великі проблеми з вибором виконавців відповідного типу. Чому ж? До якогось моменту наш футбол тримався на плечах іще радянської підготовки. Зрештою, це закінчилось. Але, що прикро: порвавши з минулим, ми не перейшли до прогресивної сучасності: у вітчизняних ДЮСШ досі роблять ставку на «фізику», а не на роботу з м’ячем. Цю систему треба ламати, бо інакше матимемо те, що сталося в зустрічі молодіжних команд України та Македонії: вважаю, наші програли через кращу роботу з кулею македонських оборонців. А це ж закладається в дитинстві… Повертаючись до питання рівня УПЛ: він не такий поганий, як комусь здається, й не так упав. І 15 років тому в нашій першості не грали виконавці рівня Алекса Тейшейри. Навіть наявне падіння — тимчасове, на мій погляд.