Кирилл КОВАЛЬЧУК: «Каждое очко - на вес золота»

— Кириле, коли їхали з Харкова, не згадували ситуацію, котра склалася в Луцьку востаннє? Не хвилювалися, що безладдя знову матимуть місце на полі?

— Та ні. Чесно, не думав про це.

 

— Старт видався невдалим: на другій хвилині пропустили м’яч. Чи складно було продов­жувати гру в психологічному плані?

— Так, адже першими пропустили. Приїхали, звичайно, за перемогою та налаштовувалися на максимальний результат. Тим паче, подолали пів-України на автобусі. Після такої дороги було непросто грати. Розуміли, що у «Волині» зараз хороша команда, тому буде складно здолати їхній опір у таку погоду. Прикро, що вже на перших хвилинах довелося діставати м’яч із наших воріт. Надалі потрібно було докладати набагато більше зусиль на полі. В принципі, всі витримали до кінця зустрічі. При цьому, ні в чому не поступалися лучанам, які вважаються атлетичною командою. Думаю, нічия — закономірний підсумок матчу. Хоча в нашому випадку не обійшлося й без неприємного осаду.

 

— Погорілий апелював до арбітра, мовляв, пенальті не було. Потім Сергій розповідав, чи був насправді контакт із Кобахідзе?

— Та дотик, ясна річ, був. Інша справа, що в ворота господарів не поставили два очевидних пенальті… Втім, не хочу порушувати суддівську тему. Могли забивати, могли вигравати й самі. Дуже багато створили моментів. Якби реалізували їх, то виграли би цей поєдинок. Гадаю, ми за перші три матчі не створили стільки нагод, стільки проти «Волині».

 

— Що сталося з командою впродовж 35-36 хвилин? Путівцев зрівняв рахунок, а за мить лучани знову повели…

— Не подумайте, не розслабилися ми. Просто збіг обставин. Це заслуга індивідуальних дій Кобахідзе: Сандро обіграв трьох, прострелив на Діденка, а останній в сумбурі вдало підставив ногу. Таке теж буває у футболі.

 

— Водопої щопівгодини допомагали подолати спеку?

— Було справді спекотно: термометр показував 39 градусів. Було нелегко, й шкода, що першими пропустили. Як казав, довелося докладати більше зусиль. У таку спеку простіше, коли перемагаєш по ходу двобою.

 

— На чому акцентував увагу Севидов у перерві?

— Конкретних акцентів не було. Самі розуміли, що потрібно забивати та відіграватися. Відтак Олександр Володимирович сказав, аби ми додали в мобільності, щоби взяти залікові пункти. Наголосив, що у нас усе виходить, єдине — треба моменти трансформувати в голи.

 

— Яка була перша думка, коли вилучили Довгого?

— Та жодних думок не було! Хотілося, щоби гра якнайшвидше поновилася, щоби було більше часу для створення голевих нагод. Не було відчуття, що граємо в меншості. Навпаки, до останньої хвилини шукали щастя поблизу воріт Шуста, щоби здобути три бали.

 

— Чи просто було тримати себе в руках у такому емоційному матчі? Було помітно, що гравці не завжди тримали руки при собі…

— Звичайно, кожен матч чемпіонату не дається просто. Все на емоціях. Плюс ситуація: там ставлять пенальті, а на протилежній частині — ні. Коли стежиш за цим у матчі, намагаєшся не брати до уваги, проте все одно на душі неприємно. Всім здається, що до них упереджене ставлення. Це зараз, коли матч позаду, можна спокійно аналізувати події. У матчі завжди знаходиться місце емоціям. Утім, варто себе стримувати та конт­ролювати, щоби все було в межах нормального.

 

— Гол Чурка подарував вам нічию. В’ячеслав такі удари на тренуваннях виконує чи це йому так поталанило переграти Шуста?

— Про це краще в нього запитайте. Гол вийшов і курйозним, і красивим. Молодець, що відзначився, можна його привітати. Думаю, до цього були й кращі нагоди, в яких було простіше забити. Добре, що цим взяттям воріт взяли своє та справедливо розписали мирову.

 

— Одним очком задоволені?

— Не на 100 відсотків. Однак нічия теж позитивний результат, тяжкий труд. Хочеться перемагати, адже зараз кожен бал — на вагу золота. Зрештою, сталося, як сталося. Цим очком теж тішимося.

 

— Наразі «Металіст» на четвертому місці. Маєте бажання й передумови не опускатися нижче?

— Перед нами стоїть таке завдання. Сподіваюся, що від туру до туру додаватимемо. Вийдемо на певний рівень. Іще рано дивитися на турнірну таб­лицю. Десь після 10 туру буде зрозуміло, хто на що претендуватиме.

 

— Наступний суперник — «Говерла»…

— В Ужгороді працює хороший тренер — Грозний. Місцевій команді зав­жди складно протидіяти. Вони знають, що робити на полі, не б’ють куди попало. Тим паче, в Харкові всі хочуть відібрати очки в нас. Маю надію, уболівальникам сподобається матч.