Игорь ЖАБЧЕНКО: Жеваго будет сложно удержать два клуба в УПЛ

Коуч «гірника» розповів про літні зміни в команді та оцінив шанси клубу на вихід до еліти.

 

— Ігорю Валентиновичу, як провели відпустку? Чи не переймалися, що тривалий час не була відома дата поновлення змагань?

— Удома, відпочивав із рідними. Нічого особливого. Ми знали, що старт буде 10 або 26 липня. Єдине — хотілося, щоби це було пізніше, щоби мали більше часу на відпочинок. Відтак нашому президенту пану Каплуну радили, щоби на Виконкомі затвердили саме останню дату. Так воно і сталося.

 

— Недавно, 1 липня, ви святкували день народження. Як вас привітали?

— Як завжди. У нас уже третій рік традиція: збиратися всім разом із керівниками та всім персоналом. Весело відзначили після тренувань.

 

— Чому команду залишили не останні гравці: Александров, Лозовий і Лугачов?

— Із Лозовим усе зрозуміло: він поїхав грати в «Дачію», котра виступає в Лізі Європи. Александров нам не підійшов: він потрапив не у свою команду. Він добротний футболіст, але не міг звикнути до нашого стилю гри. Стосовно Лугачова: хороший футболіст, але… Пам’ятаєте, він був у «Полтаві», там його щось не влаштовувало, й ми його викупили. Це був нонсенс для нашого клубу, що Петро Матвійович виділив кошти на трансфер, оскільки в нього був чинний контракт. Начебто непогано виступав у другій лізі, а потім — усе як завжди: травми, обурення. У людини є все, щоби грати в футбол, однак немає характеру. А без цього ніяк. У нього завжди були якісь причини: щось болить, щось не подобається. Відтак вирішили припинити співпрацю.

 

— За вашими словами, Шульц, Чеботаєв і Даудов були на перегляді в інших клубах. Утім, учора (бесідували 11 липня. — Є.Д.) останній вже грав у контрольному матчі з «Олександрією». Яка доля інших виконавців?

— Чеботаєв уже підписав договір із «Олександрією». Приємно, що від нас люди йдуть на підвищення в прем’єр-лігу. Ми для цього доклали чимало зусиль. Хоча й він нам допомагав і при цьому прогресував. Із Шульцем інша історія: навіть не знаю, куди він поїхав. Окрім того, в нього конт­ракт із нами. Найближчим часом із ним бесідуватиму. Поки його немає в розташуванні клубу.

 

Додам, що з Сашою Ломком підписали контракт. Візьмемо Койдана в оренду. Іще вирішуємо питання з Тимофеєнком: чекаємо 14 числа, щоби забрати документи з донецького «Металурга». Воронченко? Він теж оформив із нами співпрацю. Тепер подивимося на нього у справі.

 

— На цьому потенційні втрати й надбання завершуються?

— Подивимося, ще є час. Якщо до нас приїде хтось сильніший, то залишимо його. Цей процес не завершується. Хлопцям пот­рібно завжди розвиватися. Якщо зупиняєшся, тебе замінить кращий. Такі принципи спорту. Отож потрібно завжди тримати себе в тонусі.

 

— Судячи з протоколу поєдинку проти олександрійців на офіційному сайті, на перегляді всього троє гравців.

— Їх усіх я назвав вище. Зреш­тою, думаю, ще будуть нові обличчя. Приміром, іще переглядали Орловського та Прутяна (місцевого гравця, 1998 р. н.). Якщо останній працюватиме так надалі, в нього є майбутнє. Не скажу, що нам багато людей потрібно. «Дірки» виникли після того, як пішов Чеботаєв і травмувався Моісеєнко, тобто проблеми були на обох флангах оборони. Утім, на ці місця вже знайшли заміну. Відтак ми, вважаю, вкомплектовані.

 

— Раніше травмований Ігор Кирієнко відтепер може працювати без обмежень?

— Авжеж! Він сповна працював іще під завісу минулого сезону.

 

— Наскільки може змінитися «Гірник-Спорт» загалом?

— Ми не змінимося, бо стрижень залишився незмінний. Лише Чеботаєв — відчутна втрата. Хоча, впевнений, Ломко не буде гірший за нього. Додалися лише молоді гравці, котрі повинні нас підсилити.

 

— Команда вже більше двох тижнів, як вийшла з відпустки, чи всім задоволені?

— Триває робочий процес. Я не можу бути задоволений, але гравці працюють добре. Є нюанси суто спортивного характеру, пов’язані з тренувальним процесом і спарингами. Проте працюємо та зростаємо професійно. Думаю, до старту першості підійдемо належним чином.

 

 

Мета — заважати «Зірці» й «Іллічівцю»

 

— Спарингів із «Ракитою» (2:3) та «Олександрією» (0:0) вистачить, аби набрати ігровий тонус?

— Нам вистачає контрольних зустрічей. Зараз нас цікавить тренувальний процес.

 

— Які плани в комсомольців надалі?

— 14-го липня граємо з «Гірником», а 18-го — зі збірною вільних агентів.

 

— За два тижні стартує першість. Наскільки зараз ви готові до першого матчу з «Нивою»?

— Іще багато роботи нас чекає. Утім, побачите: вже в першій грі все буде добре.

 

— До речі, останнім часом до вас не приходили листи в клуб із прем’єр-ліги щодо вашої готовності до миттєвого підвищення в класі? Після відмови й банкротства донецького «Металурга» ще не факт, що «Сталі» дозволять грати в еліті.

— До нас — ні. Тим паче, в регламенті чітко прописано: у випадку форс-мажору залишається «Іллічівець». Дніпродзержинська «Сталь» — такої команди зараз немає, вона вийшла з ПФЛ і не увійшла в УПЛ. Донецький «Металург» знявся. Вочевидь, вони самі себе обдурили. Щось крутили, вертіли, та нічого не склалося. Згідно з регламентом, зараз немає такого шляху, щоби «Сталь» грала в прем’єр-лізі.

 

— У розмовах із тренерами «Іллічівця» Кривенцовим і «Зірки» Лавриненком мені дали зрозуміти, що вони налаштовані на боротьбу за путівку до вищої ліги. Які наміри має «бронзовий» призер?

— А ми будемо заважати їм це зробити! Ось і все. Будемо старатися, щоби після «золота» другої ліги й бронзових нагород першої не збавляти обертів.

 

— Що ще потрібно вдосконалити, щоби «Гірник-Спорт» був ближчим до прем’єр-ліги?

— Необхідно мати відповідну якість виконавців. Інфраструктура повинна бути в клубі. Стадіон має відповідати всім критеріям. Тоді вже можна на щось розраховувати. А коли цього немає, складно про щось розмовляти.

 

— Хіба в Комсомольську проблеми з матеріальною базою?

— Ми маємо тренувальне поле, проте наша арена не відповідає всім параметрам: немає підігріву, прожекторів. Отож маємо багато проблемних точок.

 

— Певне, це вирішуватиметься лише тоді, коли «гірники» будуть за крок од підвищення в класі?

— Зараз, наприклад, займаємося тим, аби зробити освітлення, котре відповідатиме рівню еліти. Утім, нині така ситуація в країні… Якби наш комбінат виділяв кошти лише нашому клубу, тоді би можна було про щось говорити. Костянтину Жеваго й так складно фінансувати «Ворсклу», «Кремінь» і «Гірник-Спорт».

 

— Отож розумієте, що це зав­дання ще ускладниться, якщо в прем’єр-лізі виступатиме зразу два ФК.

— Безумовно. Зрозуміло, можна туди потрапити, однак треба мати кращі умови для запрошення потрібних виконавців. А в нас скромні умови. Натомість гравці прем’єр-ліги звикли отримувати зарплатні з великими нулями. Зараз наче все стає на свої місця, а то роздули мильну бульбашку, ніби в нас європейські можливості.

 

— Оптимізація зарплатної відомості теж не оминула Комсомольськ?

— Та в нас невеликі гроші. Як думаєте, 10 тисяч гривень — це велика зарплатня? До того ж, ми «чистий» клуб. Отож із цих 10 тисяч дві йдуть на податки. Головне — ми можемо розраховувати на стабільність і на те, що нас не обдурять. Краще знати, що ти отримуєш ці гроші, ніж домовитися про 10 тисяч доларів, але за рік отримати їх усього одного разу.

 

Кажуть, ніби держава зменшує податки, проте насправді все навпаки. Скоро за повітря платитимемо. Відтак сутужно зараз із спортом. Відповідної програми, щоби допомагала нам, немає. Усе списується на війну, на потреби для АТО. Гроші наче передаються, але куди вони діваються? Незрозуміло.