НОВОТРЯСОВ: «Пришел Мистер и сделал тренировки интересными»

Вихованець кримського футболу Артур Новотрясов дебютував у «Карпатах» навесні, після більш ніж річного перебування на лаві запасних. Загалом центральний захисник залишив по собі дуже пристойні враження тож тепер складе повноцінну конкуренцію Ігорю Пластуну та Андрію Гітченку за місце в основі. Але розмова із карпатівцем розпочалася з відпустки, яку Артур провів... у селі.

– Зважаючи на те, що у мене маленька дитина, їй лише 11 місяців, ми з дружиною вирішили не їхати на моря. Натомість вирушили до її родичів, в село біля Чернівців.

– Валявся на сіні?
– Та де там! Прокидався о шостій ранку і до роботи. Копав город. А що робити? Усі працюють, мені теж довелося допомагати. Дали мені шматок землі, треба було її перекопати.

– Ти лопату колись в руках тримав?
– У школі, на уроці праці (сміється).

– Чим ще село тебе вразило?
– Ну, у нас там когут був. Не знаю, чим я йому не сподобався, але він мене постійно ганяв...

– Може він фанат серіалу «Останній москаль»?
– (Сміється). Мені доводилося бабцю кликати, вона з ним у кращих стосунках. Лише тоді він мене переставав кидатися і я зміг зайти. А загалом на селі класно: молоко-сметана, тихо-спокійно. Була у мене і ранкова зарядка, і фізичні процедури. Тому на збори я поїхав у доброму настрої.

– Власне, для тебе ці збори є легшими за минулорічні?
– Зважаючи на те, що я зіграв 6 матчів в Прем’єр-лізі, то вже відчув впевненість. А ще бажання далі грати. Це не просто, бо у мене хороші конкуренти. Але я все одно доводитиму тренеру, що можу грати.

– До речі, після твоїх матчів у Прем’єр-лізі ти цікавився думкою експертів, журналістів та уболівальників про свою гру?
– Я хотів довести, що чогось вартий, хотів, щоб мене побачили. Півтора роки практично не грав, сидів у запасі. Необхідно було довести, що я не поганий гравець.

– Під час розмови з Ігорем Йовічевічем, головний тренер навів тебе у якості прикладу для молодих хлопців. Адже навіть тоді коли ти не грав, то все одно на кожне тренування виходив з усмішкою і чекав на свій шанс.
– Тут у чому справа? Прийшов Містер і зробив кожне тренування цікавим. Раніше на мене уваги не звертали. А він говорив: «Працюй, терпи, добивайся свого». Окрім цього, у нас дуже міцний колектив. Тому мені було приємно тренуватися, через це усміхався.

– Зараз ти вже можеш і підкрикнути на когось під час тренування...
– Буває, але тут нема нічого такого. Щось я комусь підказую, хтось мені. Якщо питання про Бубу (Муртаза Даушвілі – Авт.), то він просто дуже емоційний, любить посперечатися. Загалом ми ладимо, немає жодних проблем.

– Погодься, на зборах команда грає проти дуже хороших суперників.
– Так, особливо мені сподобався матч проти «Олімпії» з Любляни, це команда, яка дуже добре тримає м’яча. Ми програвали 0:2, але виклалися і здобули перемогу. І знаєте, такі емоції у нас хіба після офіційних матчів були. На зборах ні. У тому матчі ми самі собі хотіли доказати, що можемо перемогти. Що можемо вирвати будь-який матч. І якби таких спарингів було більше, ми б швидше прогресували.

– Як справляєшся з навантаженнями?
– Витримую, правда Васильович (тренер з фізпідготовки Віталій Шпанюк – Авт.) ганяє. Але ми знаємо, що потім буде легше.

– Коли вигравали в «Олімпії» то певно згадали тренувальні ганяння?
– Так! Якби не ганяли нас, то ми б тайм максимум витримали. А так маємо плоди.