Игорь ПЛАСТУН: «Верю, что результаты Карпат улучшатся»

Наприкінці сезону у Ігоря Пластуна трапилася щаслива і радісна подія – дружина подарувала йому первістка. Не дивно, що після завершення сезону Ігор поїхав до рідного Києва і весь свій вільний час присвячує дитині. Однак і для підсумкової розмови з офіційним сайтом захисник час знайшов. 

– Сьогодні у нас були хрестини, а зараз ми зібралися сім’ями за містом, трішки святкуємо. Поки дитина маленька – нікуди не їдемо, будемо в Києві. 

– За футбольними новинами слідкуєш чи відпочиваєш від усього?
– Якщо чесно, то після матчу проти «Шахтаря» на футбольні сайти не заходив. Відпустка не така вже й довга, тому не хочу заморочуватися. 

– Тоді, ти, мабуть, не знаєш, що після останнього матчу опинився в кількох символічних збірних туру. Це для тебе це має якесь значення?
– Так, загалом приємно бачити себе в таких збірних. Точніше, приємно, коли хтось крім тренерів оцінює твою роботу. Потрапляння до таких проектів підвищує самооцінку і дає сил та наснаги рухатися вперед. 

– Попри те, що «Карпати» посіли не дуже високе місце в таблиці, команда знаходиться серед лідерів за кількістю пропущених голів. Про що це говорить? 
– Справді, я от тільки турів за три до фінішу порахував і виявив, що у нас в цьому плані доволі високі показники. Дуже приємно, що наша оборона – серед кращих в чемпіонаті. Ми відіграли не ідеально в цьому чемпіонаті – це правда, але є і плюси. Один з них – це робота захисту, яку можна побачити в цих цифрах. 

– Чи можна сказати, що оборона – ланка «Карпат», якій під час тренувань виділяється найбільше часу і уваги?
– Я б так не сказав. Навпаки, вже наприкінці сезону ми більше над атаками і комбінаціями працювали, у так званій третій зоні. Але смисл у питанні є, бо після того, як команду прийняв Ігор Йовічевіч, ми почали дуже серйозну роботу над організацією гри в обороні. До речі, Юрій Беньо, який і сам був дуже хорошим захисником, у цьому плані дає чимало корисних підказок. Всі розуміють, що команда з надійним тилом стає сильнішою. От від цього ми і танцюємо. Наприкінці чемпіонату ми вже більше старалися грати в атакувальний футбол, діяти першим номером, проти кого б не виступали. Ясно, що не все виходило, адже з грандами грати дуже важко, але попри це ми старалися не відступатися від своєї філософії.

– Давай повернемося до матчу проти «Шахтаря». Що, на твою думку, стало основним чинником того, що після перерви «Карпати» наче переродилися?
– Я в жодному випадку не хочу наші можливості принижувати, адже ми провели дуже бойовий матч, але мені здалося, що «Шахтар» у перерві трохи розслабився. Так, у першому таймі вони забили нам гол, але до цього ми почувалися в обороні доволі комфортно. Словом, нічого особливого наш суперник не створив. І десь відчувалося, що суперник це розуміє, адже у них почалися різного роду непорозуміння. Тому другий гол «Шахтаря» став для нас холодним душем. У перерві ми зрозуміли, що коли не брати до уваги пропущені нами голи, команда загалом непогано виглядала. Так само треба визнати і те, що нам дуже пощастило забити гол одразу після перерви. 

– Коли вже рахунок став 2:2, Олександр Кучер грубо збив Мар’яна Шведа, захищати якого перед арбітром кинулася ледь не вся команда. Разом з Олегом Голодюком ти найбільш красномовно спілкувався з Юрієм Мосейчуком... 
– Ну, так. На мій погляд, це чиста червона картка. А коли перебуваєш на полі, в жарі емоцій, по-іншому говорити не виходить. Ми намагалися донести судді свою позицію: жодної спроби Кучера вибити м’яча у Шведа не було. 

– В який момент ти зрозумів, що «Шахтар» більше не зможе забити? Коли виніс м’яча з порожніх воріт?
– Ні, ще перед цим був момент, коли Тейшейра пробивав, але влучив мені в ногу – я якраз стелився в підкаті. І от тоді мені сяйнула думка, що вони не зможуть нам забити. Взагалі, після того як ми зрівняли рахунок, почали почуватися якось дуже легко. Не було ані боязні, ані відчуття того, що ми граємо проти «Шахтаря». Так, у нас не було моментів, щоб забити третій гол, але свою нічию ми заслужили. Зрештою, я не думаю, що «Шахтар» розстроївся. Словом, в останньому турі уболівальники отримали класну, бойову гру, яка мені особисто дала чимало позитивних емоцій. 

– А загалом, у цьому сезоні, який для тебе найбільш яскравий момент?
– Напевно, це мої забиті м’ячі. Я дуже хотів забити, чекав на них. Вдалося двічі відзначитися, допомогти команді. Хоча, в цьому чемпіонаті приємних миттєвостей не бракувало. Були хороші матчі, коли на «Олімпійському» ми зіграли внічию з «Динамо», або коли команда атакує, грає першим номером і все вдається... 

– Відчуваєш, що в новому чемпіонаті команда зможе поборотися за кращі місця?
– Однозначно! Впевнений у цьому. Головне, щоб була стабільність серед гравців і тренерів, щоб все лишилося, як є. Ми пройдемо збори і будемо працювати далі. Я можу запевнити, що працюватиму в 100 разів краще, аби вийти на новий рівень. Видно, що в нашої команди є ріст і це не пусті слова – усе видно на полі. Тому я вірю, що результати покращаться.