Українські кольори на вулицях Варшави

У день гри центр Варшави наповнився вболівальниками з самого ранку. У серці Варшави – на вулиці Краківське передмістя перевага була за українськими вболівальниками. Саме так правильно охарактеризувати фанів «Дніпра», адже гаряче підтримати команду Маркевича до столиці Польщі приїхали люди з усієї України: тут і кияни, і тернополяни, і львів‘яни, і волиняни, і фани із Закарпаття, Вінниччини, Полтавщини, Чернігівщини та Буковини. Відбулося справжнє єднання вболівальників, часом складалося враження, що сьогодні грає не дніпровська команда, а збірна України. Гучне скандування «Слава Україні! – Героям Слава!», «Україна – понад усе», «Слава нації» невпинно лунали у центрі Варшави. Без перебільшення кожні п‘ять хвилин відбувалося масове виконання гімну України.

Молоді українські діаспоряни з Англії Степан Лучка та Петро Химера швидко зібрали навколо себе компанію однодумців. Їхній промовистий прапор із написом “We are the Kozacks” привертав увагу українців, які конче хотіли сфотографуватися з британськими козаками.

Оригінальний прапор зокрема привернув увагу відомого вболівальника пілігрима Себастьяна Ву. Про нього я розповідав читачам Sport.ua під час чемпіонату світу у Бразилії. В‘єтнамець за походженням і швейцарець за громадянством  Ву мандрує по всіх фінальних турнірах чемпіонатів світу та Європи, а також по видатних міжнародних матчах. При цьому не просто мандрує, а й часто отримує від іменитих команд спеціальні подарунки за свою відданість. Скажімо, цього сезону Сетастьян літав на один із матчів чемпіонату Іспанії разом зі своєю улюбленою «Барселоною», а  на фінальний матч він має запрошення навідати каталонську команду у їхньому готелі за два дні до вирішального матчу Ліги чемпіонів. Зустрітися з цим цікавим вболівальником було особливо приємно. Ву і сам любить дарувати: у нього було два зайвих квитки першої категорії, які швейцаро-в‘єтнамець одразу ж подарував моєму другу, дізнавшись, що у того і у його дружини наразі таких немає! Ось такий щедрий чоловік!

До речі, з квитками взагалі проблем не було. Їх пропонували постійно, в основному іспанці. Один чоловік, сидячи у кафе із дитиною у возику (!) тут же розвісив вільні квитки на навіс закладу, написав великими літерами «TICKETS», аби було видно здалеку і жваво пропонував перепустки на фінал.

За кілька кроків від українських козаків  були ще дві цікаві нагоди для фотографування – на фоні емблеми Ліги Європи і за стійкою з мікрофонами – на імпровізованій прес-конференції. І тут же була найдовша черга – до точної копії самого трофею,  яку українці часто «фоткали» в обрамленні синьо-жовтого знамена.

Зважаючи на те, що із Замкової площі, де були розташовані всі згадані атракції відкривається чудовий вид на «Народовий» стадіон, була ще одна позиція для пам’ятної світлини. Ось так на невеликій території була можливість назнимкуватися досхочу.

На фоні активних та емоційних українців вболівальники «Севільї» контрастували спокійним променадом по тій же центральній алеї Варшави. Чимало із них приїхали сімейними парами, а ще впадала у вічі присутність великого числа людей солідного віку.

Два поважних дідусі показали мені прапор з їхнього минулорічного єврокубкового вояжу  із заключною точкою у Кардіффі – місці проведення Суперкубка УЕФА. Фани поважного віку були зовсім не проти, аби таким же шляхом іспанський клуб пройшов і цього року.

Незгідні з таким станом подій українці жваво розкупили сувеніри, адже фінали єврокубків за участю наших команд явище аж ніяк не часте, тому футболки за 30 євро, бейсболки за  25 і шарфики за 20 розлетілися як гарячі пиріжки. До речі, банери фіналу Ліги Європи висіли буквально на кожному стовпі. У день фіналу об‘їздив всю центральну частину Варшави – навіть якщо би хтось не любив футбол, точно би дізнався, що сьогодні у місті відбувається фінал єврокубку. А ще часом на вулицях зустрічалися й офіційні машини фіналу Ліги Європи.

За 2 години 45 хвилин до початку фіналу українці почали залишати центр міста – з Краковського передмістя рушила колона фанів «Дніпра». Спереду колони йшли поліцейські, але їхня присутність була швидше формальною, адже наші вболівальники були втіленням позитиву й радості. Вони йшли на свято футболу, тому ніяких негативних проявів не було й близько. Самі поліцейські йшли з усмішкою біля наших людей.

Звичайно, усі мріяли про тріумф, але у спорті не завжди вдається лише перемагати. «Дніпро» провів гідний фінал і маємо бути вдячні Мирону Маркевичу і його хлопцям за подаровану нагоду усім нам – бути активними учасниками вирішального європейського матчу. Як пожартував сам Мирон Богданович: «Наступного разу будемо більш досвідченими». Отож, цінуймо те, що маємо і працюймо на більше!

Олександр Гливинський з Варшави