Игор ДУЛЯЙ: «Работаю в Шахтаре, но пока неофициально»

Колишній півзахисник донецького «Шахтаря» 35-річний Ігор Дуляй отримав тренерську ліцензію А у листопаді 2014 року. Планує про­довжувати навчання.

- Рухатимуся крок за кроком, — каже Дуляй. — Працюю у »Шахтарі, але поки що неофі­ційно. Подивимося, що буде влітку.

Зараз допомагаю Міґелю Кардосо з молодіжним складом «гірників». З португальцем познайомилися торік. Радий, що потрапив до нього. Він — сучасний тренер, який розуміє, чого хоче.

Кардосо дозволив мені перебувати з дублем під час стажування у »Шахтарі». Кілька тренувань я був у першій команді з Містером. Хочу подякувати клубу за можливість тут перебувати.

- Бачите себе одразу головним тренером чи згодні на роль помічника?
- Кожен солдат хоче бути генералом. Те саме стосується футболістів. Я знаю, що зможу, але мені треба багато вчитися і набиратися досвіду. Не проблема стати головним тренером. Питання в тому, яким ти будеш наставником. Хорошим, поганим чи середнім?

За свою кар'єру працював з багатьма хорошими фахівцями, яких досі поважаю і люблю. У Лотара Матеуса була німецька дисципліна. Під його керівництвом сербський «Партизан» грав у груповому етапі Ліги чемпіонів проти «Реала», «Порту», «Марселя». Він був настільки впевнений у собі та своїй команді, що це передалося і нам. Багато футболістів не вірили, що у матчах з такими іменитими суперниками можна не тільки захищатися, але й обігрувати їх.

Мірча Луческу — це імпровізація, психологія, аналіз суперника, вміння вдало проводити заміни. Олег Кононов, з яким працював у »Севастополі», завжди точно знав, як його команда має грати.

- Коли ви були футболістом, то мріяли виступати за »Партизан». Маєте тренерські симпатії?
- Так далеко вперед я не дивлюся. У моїй кар'єрі гравця все було неочікувано. Виступав за »Партизан», а мені кажуть: «Ігорю, приїжджає «Шахтар», бери паспорт і ходімо». Так само було і з »Севастополем». Міг ще рік-два пограти за клуб, а після завершення кар'єри футболіста мав очолити команду. Була така ідея, але трапилася ця ситуація з Кримом.

Були варіанти продовження кар'єри в Ізраїлі та Китаї, але я відмовився. Сказав, якщо гратиму, то тільки у »Севастополі».

- У який футбол гратиме ваша команда?
- Атакувальний. Глядачі люблять, коли у матчі забивають багато голів. Зараз усі велику увагу приділяють захисту. У Європі мало команд, які відзначаються результативністю.

- Луческу дав вам поради щодо роботи тренером?
- Ми працювали разом шість з половиною років. Завжди уважно слухав його на теорії та установках, чітко знав, що він хоче. Торік сказав мені: «Ігорю, будь ласка, слухай, що я кажу гравцям. Це дуже важливий психологічний момент».

- Колишній капітан швейцарського «Туна» ­Андрес Ґербер розповідав: щоб бути хорошим тренером, потрібно добре знатися на тактиці. Тому він став спортивним директором.
- Він правий. Футболіст слухає вказівки тренера. Тобто, ти зосереджуєшся на виконанні свого завдання. Наставник управляє колективом з ­25-28 гравців і має думати про багато речей: аналіз суперника, вибір стартового складу і тактики, тренувальний процес, харчування і чимало іншого.

- Ви грали в Україні 11 років. Відчуваєте себе більше, ніж легіонером?
-  Якось після звершення кар'єри до мене в літаку підійшов хлопець і запитав, чи я Дуляй. Сказав, що служив у Севастополі моряком, і подякував за мою гру. Було приємно. Я справді почуваюся тут, як удома.

- Хто був вашим найсильнішим партнером у »Шахтарі»?
- У першу чергу це — Даріо Срна. Коли я тільки прийшов у команду, то у нас був Анатолій Тимощук. Ще відзначив би гравців, які діяли на моїй позиції — Матузалема, Фернандіньйо, Гюбшмана та Левандовського.

- Хто сильніший — Матузалем чи Фернандіньйо?
- Давайте глянемо, де зараз один бразилець, а де інший? Фернандіньйо знав, чого хоче. Багато працював над собою, щоб перейти у великий клуб. Такий як »Манчестер Сіті». Але якщо говорити про футбольні якості, то Матузалем для мене універсальніший за Ферну.

- Срна говорив, що за потенціалом теперішній «Шахтар» сильніший за команду, яка виграла Кубок УЄФА-2009. Згодні?
- Так. Теперішні футболісти сильніші, але вони не можуть грати в Донецьку. Команда показала б себе по-іншому, якби проводила матчі вдома у присутності 50 тисяч уболівальників, які тебе люблять і поважають. Дуже важко грати весь час на виїзді.

Я був у тій команді, яка здобула європейський трофей, але визнаю, що за прізвищами теперішній «Шахтар» сильніший. Зрозуміло, що не імена грають у футбол, однак потенціал нинішнього складу «гірників» вищий.

«Шахтар» — великий клуб, який ніколи не здається і не опускає руки. Команда боротиметься до останнього моменту. Так є і так має бути завжди.

- Яка ваша найбільш пам'ятна розмова з Рінатом Ахметовим?
- З ним завжди цікаво. А про футбол можна говорити годинами. Назвіть йому будь-яку гру «Шахтаря», він точно скаже склад, рахунок, заміни, авторів голів. Мене це дуже здивувало. Бувало, що я сам забував, що грав у тому матчі, а він пам'ятав.

Навіть, коли я пішов із »Шахтаря», він телефонував і вітав з днем народження. Було дуже приємно. Таких людей, як Ахметов, мало.

- Ваш рідний «Партизан» та інші сербські клуби живуть з продажу гравців. В Україні таке можливо?
- У сербському футболі немає таких грошей, як в Україні. Щоб вижити, треба продавати. У нас так завжди було. У »Шахтаря», «Динамо», «Металіста» і »Дніпра» було багато пропозицій, але клуби не відпускали своїх гравців. І досягали хороших результатів, зокрема в Європі. Так вони показали, що в Україні є сильний чемпіонат.

Якби сербські гранди не жили з продажу футболістів, то також відігравали б важливу роль у Європі. Коли я виступав за »Партизан», то клуб продавав гравців 20–22 років. Зараз планка опустилася до 17–18.

- На яких сербських гравців зараз варто звернути увагу?
- У «Партизані» і »Црвені Звезді» є кілька молодих футболістів, які виходять в »основі». Напевне, скоро їх продадуть. Це півзахисники «чорно-білих» Даніло Пантич та Андрія Живкович. У »Црвени Звезди» виділив би нападника Луку Йовича та півзахисника Марко Груїча.

- Які футболісти вам подобаються як тренеру?
- Відповідальні. Ті, які поважають команду, клуб і дисципліну. Для таких гравців завжди буде місце у моїй команді. Ще тренери люблять футболістів, які можуть виступити на кількох позиціях.

Якщо ти не дуже сильний гравець, але потрапив у хорошу команду, то твої мінуси не так помітні, як у колективі нижчого рівня. Те саме можна сказати і про тренера. Якщо ти не супернаставник, але працюєш із сильними футболістами, то вони можуть зробити на полі майже все, що потрібно.

Матеус сказав: «Сьогодні Зідан — твій, а футбол тебе не цікавить»

У матчі Ліги чемпіонів Ігор Дуляй виключив із гри Зінедіна Зідана.

— У «Партизані» і збірній Сербії наставники давали мені спеціальні завдання. Любив такі виклики. Коли грали з »Порту», я персонально діяв з Деку. У матчі проти «Реала» довелося опікати Зінедіна Зідана. Це було прохання тренера Лотара Матеуса. Лотар сказав: «Сьогодні він — твій, а футбол тебе не цікавить».

Не пам'ятаю, на якій хвилині, але його замінили у тому матчі. Потім сербські журналісти розповідали, що після гри Зідан сказав: «Проти мене грав футболіст, який старався не бити по ногах». Було приємно це почути. Мені здається, я жодного разу не сфолив проти нього. У збірній Сербії грав проти Кріштіану Роналду. У »Шахтарі» таких завдань не ­ставили.

- Пекарню назвали на честь «Партизана»
- У рідному містечку Ігоря Дуляя Тополі, що за 80 км від Белграда, його сім'я має приватну пекарню «Партизан».

-  Це — наш сімейний бізнес. Спочатку там працював дідусь, тоді — батьки. Коли я почав тренуватися у »Партизані», таку назву дали і пекарні. То була татова ідея. Випікаємо дуже смачний хліб, круасани, пироги з сиром, м'ясом та яблуками, коржі. І все це домашнє. Зараз більше часу проводжу в Україні, ніж у Сербії. Коли я вдома, то на вихідні йду до батьків і братів. Старший брат утримує футбольну академію. Вона працює шостий рік. Люблю дивитися, як діти тренуються. За останні 11 років лише раз побував на матчі «Партизана». Частіше не виходить.