Андрей ГИТЧЕНКО: «Какой я ветеран? Мне всего 30!»

Під час трьох останніх матчів «Карпат» більша увага була прикута до гравців групи атаки, тоді як про оборону практично не згадували. А даремно, бо саме через надійний тил, хавбеки «левів» мали можливість атакувати і створювати моменти. За словами Ігоря Йовічевіча, побудова кожної команди починається саме з оборони і для того, щоб вона працювала ефективно, потрібен час.

Але уже зараз чітко помітні злагоджені дії карпатівського захисту, де кожен виконавців знає свої безпосередні обов’язки. Керувати «зелено-білими» редутами довірили центральному захиснику Андрієві Гітченку – капітану команди.

– Андрію, команда вже відійшла від перемоги над «Олімпіком»?
– Звичайно, після такої гри уся команда дуже задоволена. На тренуваннях працюється і веселіше, і дружніше. Зараз у нас дуже багато позитивних емоцій, як, власне, і буває після кожної перемоги.

– Аналіз матчу проводився чи тренери одразу ж переключили вас на «Іллічівець»?
– Був розбір гри, куди ж без нього? Попри те, що ми перемогли з великим рахунком, не обійшлося без помилок. Ми все проаналізували і зробили висновки – тепер потрібно реалізувати усе на полі. З іншого боку ми не лише на помилки дивилися. Було багато якісної роботи, красивих та ефективних комбінацій.

– Як ставишся до слів про те, що «Карпати» тільки в «Олімпіка» і могли виграти?
– Я не чув такого і не знаю, ким треба бути, щоб таке говорити. Як на мене, то видно, що наша команда додає з кожною грою, у нас є ігровий прогрес. Ми робимо все для того, щоб грати в футбол. І всі це бачать.

– Чи справедливо називають цю гру кращою в сезоні?
– Такою її назвали журналісти, бо ми забили 4 голи. Хоча, як на мене, то поєдинки з «Металістом» і «Ворсклою» були щонайменше не гіршими, просто у них ми не забивали. Думаю, що якби у тих матчах ми реалізували бодай щось з того, що створили, то гру з «Олімпіком» не назвали б кращою. Але з іншого боку, попри крупну поразку, «Олімпік» видався непоганою командою. Згадайте, як здорово вони увійшли у другий тайм. Нам було не просто.

– Серце не забилося швидше, коли «Олімпік» забив гол? Не було думки про те, що повториться матч в Запоріжжі?
– Не буду приховувати, певна нервозність була, але цього разу нам вдалося заспокоїтися і взяти себе в руки. Після цього ми забили третій гол і стало вже легше.

– Тобі як ветерану легко порозумітися з молодими гравцями? Навіть дуже молодими...
– Та який же я ветеран? Мені всього-то 30 років (сміється). Я теж був дуже молодий і біля мене теж грали ті, кому за 30. Але я так скажу: у нас рівна команда, як на полі, так і на тренуванні. Звичайно, не без поваги, адже і Худік, і Олег, і Пластун можуть під крикнути коли треба. Ми всі працюємо на один результат, значить в кожного з нас рівні права і обов’язки.

– На носі матч проти «Іллічівця». Карпатівці розділилися в думках. Для когось ця гра найважливіша, для когось найскладніша. Ти як думаєш?
– Я переконаний, що то буде і найважча, і найскладніша гра. Поясню чому. Ми вже готуємся до того, що грати доведеться на дуже поганому полі. Відповідно, показати той футбол, в який ми граємо зараз, буде складно. До того ж, сам «Іллічівець» це досить хороша команда, де грає багато непоганої молоді. Я б відзначив їхні виходи з оборони і контратаки. Тому буде важко...