Сергей НАЗАРЕНКО: «Я не Зидан и не Пирло. Я – Назаренко»

«Український Зідан» розповів про сотий м’яч у кар’єрі, життя у Харкові, пригадав старі рахунки із «Чорноморцем» і відповів на запитання, чи святкуватиме гол у ворота «Дніпра».

У суботу в українському футболі сталася непересічна подія. Наддосвідчений Сергій Назаренко не лише дебютував за «Металіст», а й став автором єдиного і переможного голу. Більше того, цей м’яч виявився для 35-річного півзахисника перепусткою у престижний бомбардирський Клуб Олега Блохіна (а заодно й у Клуб Тімерлана Гусейнова).

Незважаючи на усі свої заслуги і яскраву кар’єру, попри понад 50 матчів за збірну України, Назаренко залишається простим та приємним у спілкуванні чоловіком. У нього від природи скромний характер. Коли чує про порівняння із Зіданом, сміється у відповідь: «Ну я ж не Зідан, і не Пірло. Я – Назаренко».

- Сергію, вітаю із сотим голом у кар'єрі, який дозволив увійти у символічний клуб Олега Блохіна. Наскільки це для вас вагома подія?
- Велике спасибі! Подія для мене вагома і приємна. Не завжди сто голів заб'єш. (Усміхається).

- Чи знали ви перед матчем із «Металургом», що можете перетнути гросмейстерську позначку?
- Якраз і не знав. (Усміхається). Дізнався вже після матчу. Одразу після фінального свистка у мене брали флеш-інтерв'ю, повідомили приємну новину і привітали. Так я дізнався про це.

- Тепер у бомбардирському реєстрі поруч із вами прізвища Ящука, Косиріна, Гусейнова, Заварова. Чи плануєте їх обігнати?
- Забивати - завжди приємно. Тому маю намір робити це якомога частіше, щоб максимально збільшити свій доробок.

- Перша гра за «Металіст» - і ви одразу стаєте головним героєм. Як команда вам віддячила?
- Всі мені подякували і побажали удачі. Сказали, щоб я на цій позначці не зупинявся.

- Упродовж трьох весняних турів «Металісту» не вдавалося перемогти. Якими були причини не надто вдалої серії, на ваш погляд?
- Все-таки ми забивали. І з «Шахтарем» внічию зіграли, і в Ужгороді програвали, проте зуміли відігратися. Тому я б не називав цей період невдалим. Та й команда з кожним матчем додає. На тренуваннях ми багато уваги приділяємо порозумінню, а настрій передається грі. Тому зіграність з кожним матчем ставатиме все кращою і кращою - я переконаний в цьому.

- Попереду - кубковий матч-відповідь із «Шахтарем». У «гірників» - комфортний гандикап у два м'ячі, то чи не стане повторна гра банальною формальністю?
- Це ж футбол, тому 2:0 ще нічого не означає. Все може бути. (Усміхається).

- Доведеться зіграти і з «Дніпром», щоправда, вже у чемпіонаті. Ви присвятили Дніпропетровську не один рік своєї кар'єри. Відтак, матч проти дніпрян буде для вас особливим?
- Для мене, напевно, всі ігри - особливі. Ну а цей - тим паче. До того ж, зіграю вдома.

- Припустимо, ви заб'єте гол у ворота «Дніпра». Будете святкувати?
- Ні, я утримаюся від цього.

- Зараз тільки й розмов, що про бойкот вчорашніх лідерів «Металіста». Чи важко зосередитися на роботі, коли навколо стільки негативу?
- Багато чого говорять, багато чого пишуть. Але ми увагу на це не звертаємо. Так, хлопці відмовилися від виступу, але в них є на це певні причини. Я сподіваюся, що вони все-таки дійдуть із керівництом до якогось рішення. Ми ж повністю зосереджені на тренуваннях і на матчах. А на те, що пишуть, я якось не звертаю особливої уваги. Не хочу засмічувати собі голову.

- А з кимось із страйкарів спілкуєтеся? Все-таки серед них і Едмар, і Гоменюк, з якими ви перетиналися, зокрема, у збірній...
- Зі всіма хлопцями спілкуюся. Вони тут тренуються, щоправда, самі. Тому нормально підтримуємо контакти.

- На початку березня з'явилася інформація, що вас обрали новим капітаном «Металіста»...
- Я не знаю, звідки у кореспондентів з'явилася така інформація. Нічого подібного не було. Я прочитав новини і був шокований. Де вони таке почули, чи просто вирішили собі це написати - не маю поняття.

- Чи ставиться перед «Металістом» завдання виходу в єврокубки? Адже зараз дуже хороша позиція у турнірній таблиці...
- Ой, та звичайно є такі розмови! Кажуть: «Треба». Ну а далі все покаже чемпіонат. Завдання є, а як ми його виконаємо - це з'ясується на фініші сезону.

- Чому ви обрали «Металіст», і чи мали після «Чорноморця» пропозиції від інших клубів?
- Поки я вирішував із «Чорноморцем» всі свої питання, на мене вийшов «Металіст». Я з ними грунтовно поспілкувався і вирішив, що продовжу кар'єру у Харкові. Як розійшовся з одеситами? Клуб залишився мені винен, але ми обговорили це все, щоб не було ніяких скандалів. Розійшлися ми нормально, по-людськи. Вони пообіцяли до першого липня закрити усе, що винні. Подивимося...

- Як вам живеться у Харкові? Адже, як і в Одесі, тут існує підвищений рівень небезпеки, час від часу стаються теракти. Не лячно?
- Зараз у нас така ситуація в країні, що всюди не дуже тихо. За великим рахунком, у місті наразі спокійно, нічого такого немає. Будемо сподіватися, що все буде добре. Що все налагодиться і настане мир.

- Вас часто називають то «Українським Зіданом», то «Українським Пірло». Як ви реагуєте на ці прізвиська?
- Та це так - посміятися. (Усміхається). Я ж не Зідан, і не Пірло. Я - Назаренко.

- Чи бачите в українському футболі нового Назаренка? Хто може стати вашим спадкоємцем, коли ви закінчите кар'єру?
- Напевно, це мій син. (Усміхається). Йому десять років, і він вже тренується в академії «Дніпра». Півзахисник, тільки лівша, тож грає зліва. Коли у мене вихідні, то сам везу його на тренування. У вільний час люблю пограти з ним у футбол. Ну і, звісно, допомагаю порадами, ділюся досвідом.

- Ви перебуваєте у поважному футбольному віці. Чим би хотіли займатися після того, як почепите бутси на цвях?
- Наразі хочеться грати у футбол і отримувати задоволення. Футбольне життя - недовге, тому після закінчення піду, напевно, на тренерські курси, щоб відкрити для себе щось нове. Буде цікаво!

Олег БАБІЙ