Євген ВАЛЕНКО: «Будемо вигравати в офіційних матчах»

- Євген, за два тижні збірна України вирушить до Азербайджану на головний турнір цієї весни – відбірний етап до чемпіонату Європи-2016! А до цього була серія товариських матчів. Як можна оцінити цю серію?
- Одразу хочу сказати, що це великий плюс, адже ми граємо з топ-командами світу. Можливо, лише Словаччину не можна назвати грандом, а от Португалія, Іспанія та Чехія – це лідери європейського футзалу. Раніше ми з такими командами грали у фінальних частинах чемпіонатів світу або Європи, а тепер регулярно зустрічаємося на майданчику з найсильнішими збірними і перевіряємо свій рівень, накопичуємо досвід. Це здорово.

- І який наш рівень?
- Ну, звісно нам є куди рости. Будь кому є куди рости, навіть якщо ти чемпіон світу. Але, як показали товариські матчі – з усіма можна грати. Другий матч проти Іспанії, якщо взяти. Ми вигравали протягом майже всього матчу у найкращої команди за рейтингом ФІФА. Ми повинні були увозити мінімум нічию, і не біда, що наприкінці того матчу програли. Нехай ми будемо програвати у товариських матчах, а вигравати в офіційних і вирішальних.

І не будемо забувати, що це Іспанія. Найкраща команда в плані володіння м’ячем та культури пасу. Як-то кажуть, «це в них з народження». У цих компонентах їм немає рівних. Але і ми можемо свої козирі протиставити: самовідданість, тактику, швидкість. І щоб нам частіше щастило. Без фарту в спорті нікуди.

Важливий момент у спорті і тренерський потенціал. Ми віримо у Косенко. Він сам грав на найвищому рівні, був капітаном збірної України. Він з досвідом, зі своїми ідеями, розуміє футзал.

- Що до матчів з Іспанією, сильно засмутились після другого матчу?
- Скажу так – для нас це була маленька трагедія. Ми ніколи їх до цього не перемагали і перемога була у нас майже в руках. І секунди відділяли нас від тріумфу. Звісно, всі засмутились. Але, це все ж  таки товариські матчі – у спорті потрібно проходити і через таке…

- Після Іспанії були два товариських матчі з Чехією у Львові…
- Я думаю, в першому матчі перемогою 5:1 ми показали свою силу. У нас хороша, потужна команда. Я не думаю, що чехи недооцінили нас. Вони прекрасно знали, з ким вони грають.

А от у другому матчі в нас не все виходило. Змарнували багато моментів – якщо б одразу в їх ворота залітало, як у першій грі, і результат був таким самим. Але щось не пішло. Ну і все ж таки чеська збірна – не остання футзальна команда у світі. У рейтингу УЄФА вони шості… А взагалі, здорово що ми грали з найкращими командами – Португалією, Іспанією та Чехією. Це дуже корисно для нас.

- Наша головна мета – пробитися на Чемпіонат Європи-2016, і попереду в нас відбірний турнір у Азербайджані з 18 по 21 березня цього року. Ви граєте в азербайджанському клубі «Фенер», тож добре знаєте футзал у цій країні...
- Не секрет, що збірну Азербайджану тягнуть натуралізовані бразильці. Там дві четвірки і воротар – це бразильці. Звісно, не зірки світового футзалу, але слабких бразильців не буває. Вони всі хорошого рівня. А ці у збірній Азербайджану – хлопці з досвідом, технічні. Хоча бразильці не люблять сидіти в глухій обороні – вони і самі намагаються грати, і суперникам дають. Тож, буде не просто, проте цікаво.

- Крім того, в них доволі відомий головний тренер…
- Так, головний тренер азербайджанців – іспанський спеціаліст Тіно Перес. Зараз він тренує і «Араз», і збірну. А раніше тренував московське «Динамо», з яким тричі вигравав золото, а також тричі Кубок Росії. А ще раніше він завойовував Кубок європейських чемпіонів та Кубок УЄФА. Ось такий в них головний тренер…

- Що до клубного рівня футзалу в Азербайджані?
- Середній рівень клубного чемпіонату доволі непоганий. Є п’ять сильних команд, і одна слабка. Я граю у «Фенері» – у нас в команді три українці, чотири бразильці, два серби. У «Хазара» ще минулого року було аж десять бразильців в команді! У «Нефтчі» три бразильці, три зі збірної Грузії, є португальці і тренер в них португалець. Тож, рівень чемпіонату завдяки легіонерам високий, будь-яка команда може відібрати очки у будь-кого. Завдяки легіонерам і рівень збірної Азербайджану виріс останніми роками – ще кілька років тому це була звичайна середня команда. Тепер, можу впевнено сказати – просто з ними не буде. А ще вони грають вдома, буде підтримка місцевих вболівальників. Але все в наших руках. Потрібно їхати в Азербайджан, грати у свою гру не тільки з ними, а ї з Данією та Бельгією. Показати свою силу, і позитивний результат обов’язково прийде!