Евгений ОПАНАСЕНКО: «Хочу получить шанс в сборной Украины»

— Євгене, підписавши контракт із «Зорею», ви вже встигли пройти й зимові збори з луганським клубом. Швидко призвичаїлись? Як усе минуло?
— Власне, це був звичайний збір для команди, нічого надзвичайного. Єдине, що варто виокремити: наша команда впродовж цього часу провела доволі велику кількість товариських матчів. Це було справді приємно, не одними тренуваннями переймалися. Загалом, атмосфера в команді і сам тренувальний процес мені сподобалися. Залишається працювати й надалі в тому ж руслі.

— Чому вирішили зупинити вибір саме на луганській «Зорі»?
— Луганчани запропонували мені контракт, була конкретна пропозиція. До того ж, мені було дуже приємно, що сам головний тренер виявив бажання бачити мене у своїй команді. Це мене додатково умотивувало перейти саме до складу луганського клубу. Проаналізувавши все, ми й вирішили зупинитися на підписанні контракту. Ось така історія.

— На ваше рішення залишити «Чорноморець» найбільше вплинула нестабільна фінансова ситуація в одеському клубі?
— Не тільки. Звісно, що така фінансова ситуація не додавала оптимізму, та, крім цього, з команди пішло дуже багато футболістів, моїх товаришів. Найголовніше, це те, що команду залишив увесь тренерський штаб на чолі з Романом Григорчуком. Тому можете уявити, який настрій панував…

— До речі, Роман Йосипович не кликав вас із собою до «Габали»?
— Скажу відверто — ні, тренер не звав із собою.

— Залишивши склад «моряків», чи продовжуєте стежити за станом справ у «Чорноморці»? Напевне, прикро, що так усе склалось у цій команді?
— Звичайно, бо в нас була дуже хороша, бойова команда, здатна переграти будь-якого суперника. У «Чорноморця» чудові вболівальники, гарне місто, яке мені зразу сподобалось. Я продовжую підтримувати зв’язок із хлопцями й зараз, ми постійно з ними спілкуємося. Тому можу сказати, що справді переживаю за «моряків», хочеться лише побажати, щоб у їхньому клубі все якомога швидше налагодилось.

— Перед переходом до складу «Зорі» ви проходили перегляд у полтавській «Ворсклі». Якщо не секрет, чому не склалось у команді Василя Сачка?
— Жодного секрету немає: до мене підійшов головний тренер і сказав, що команда просто шукає гравця іншого плану, й, бажано, шульгу. Думаю, з огляду на ці критерії я й не підійшов «Ворсклі». Але нічого страшного.

— Од інших клубів були пропозиції?
— Оце, мабуть, питання більше до мого агента. Не знаю, чи були пропозиції від інших клубів. Він запропонував мені варіант із «Зорею», на який я із задоволенням відгукнувся.

— Тобто, трансфер до «Зорі» — це крок уперед у вашій кар’єрі?
— Приємно, що команда прагне до участі в єврокубках, зокрема в Лізі Європи. Можу сказати, що тут наші інтереси збігаються, адже я також дуже хочу спробувати сили в єврокубках. Саме тому це, однозначно, не крок назад, скоріше навпаки, лише вперед.

— Напевне, з Юрієм Вернидубом ви швидко знайшли спільну мову…
— Так, маєте слушність, адже ми з Юрієм Миколайовичем уже давно знайомі, тому жодних проблем у цьому плані не було. Ми швидко знайшли спільну мову, тож раді знову працювати разом.

— Продовження чемпіонату вже за кілька днів. Із урахуванням солідного підсилення «Зорі» в міжсезонні, чи до снаги буде вашій команді знову кваліфікуватися до Ліги Європи?
— Чому ні? Звичайно. «Зоря» вже не раз демонструвала як в Україні, так і на європейській арені свій характер єдиного й міцного колективу, який ставить перед собою серйозні завдання. Тому переконаний, що нам удасться досягти поставленої мети. Головне — вірити у власні сили й наполегливо працювати.

— Які ваші особисті цілі в команді Юрія Вернидуба? Чого прагнете досягти понад усе?
— Більше за все хочу проявити себе з найкращого боку, щоби отримати шанс потрапити до складу націо­нальної збірної України. Це найголовніше. Важливо принести користь команді, щоби змогла пот­рапити до Ліги Європи наступного сезону.