Алексей ГОДИН: «Украинские клубы на контакт не выходили»

Півзахисник запорізького «Металурга» розповів, чому випав із основної обойми «козаків» і як складаються справи з пошуками нового клубу

— Олексію, останнім часом стосовно вас у Мережі з’являється достатньо суперечлива інформація. Мовляв, ви вже залишили розташування запоріжців, але якихось офіційних підтверджень із цього приводу немає. Де ви перебуваєте наразі?
— На сьогодні ситуація склалася таким чином, що мене клуб виставив на трансфер. Якихось пояснень із цього приводу мені ніхто не давав, просто сказали, що я маю піти. На збори мене також не взяли, тож наразі підтримую форму в дублі. Зрештою, наскільки мені відомо, шлях до першої команди мені закритий, і надалі я тренуватимуся винятково в другій команді.

— А чи мали розмову з кимось із керівництва «Металурга»? Адже для досвідченого футболіста втрачати час, тренуючись із молоддю, теж не варіант…
— Так, це все зрозуміло. Є люди, котрі підшуковують для мене інші варіанти працевлаштування. Але ж самі розумієте, наскільки зараз складна ситуація в українському футболі, і щось вартісне підшукати дуже складно. Отож агенти розглядають будь-які варіанти, в тому числі закордонні. У будь-який момент може надійти пропозиція, й я готовий відгукнутися на неї. Прикро про це говорити, але рідному клубу я більше непотрібний.

— Як гадаєте, де причини вашого майже річного простою? Як відомо, після приходу на тренерський місток Олега Тарана, а потім Олександра Томаха, до основного складу ви більше не потрапляли…
— Тяжко на це питання дати однозначну відповідь. Щиро кажучи, шукати причини у собі не хочу, бо перебував у повному «порядку», дякуючи Богу, травми мене обійшли стороною. Я нормально тренувався, спокійно міг грати, але такої нагоди мені не надали. Скажу більше, навіть якихось шансів заграти за цих тренерів у мене не було. Певне, я потрапив не під «своїх» тренерів. Спершу був Таран, тепер прийшов Томах, але ситуація жодним чином не змінилася. Отож, думаю, що тут щось інше. Тому не хотілося б усе це обговорювати.

— А з Тараном свого часу розмовляли? Чому він вас одверто ігнорував, маючи при цьому далеко не найкращий підбір виконавців?
— Ні. Я з ним не розмовляв із цього приводу. Олег Анатолійович не йшов на контакт і ніяк не пояснив причини мого переводу в дублюючий склад. Мені просто повідомили, що я маю виступати за другу команду «Металурга».

— У пошуках нового місця роботи вже є якісь просування? Можливо, маєте конкретні пропозиції від клубів?
— Усе поверхнево, конкретики наразі немає жодної. Начебто перемовини й ведуться, є зацікавленість із боку деяких клубів, однак за крок до підписання угоди все зривається. Не знаю, чому так виходить, але ситуація складається не найкращим чином. Уже хочеться визначеності та повернутися знову до великої гри.

— Олексію, це були варіанти з України чи із-за кордону?
— Ні, це не були українські клуби. На контакт виходили команди з іноземних чемпіонатів.

— Олексію, в зимове міжсезоння керівництво запоріжців не зовсім красиво розсталося з кількома футболістами. Особливо пам’ятними залишається припинення трудових відносин із тими виконавцями, котрі ще в першому колі були одними з ключових — півзахисником Володимиром Прийомовим та голкіпером Євгеном Боровиком. Якщо не брати робочі моменти, як до вас ставляться в клубі?
— У цьому плані все нормально, все, так би мовити, по-людськи. Ніяких затримок по заробітній платні немає, все виплачується вчасно. Єдине що, як уже говорив, потрапив не під тих тренерів. Справа тут, скоріше, в недовірі з боку коучів, ніж у якихось особистих відносинах із керівництвом команди чи партнерами.

— До якого часу у вас розрахований контракт із «Металургом»?
— До 31 травня поточного року.

— Якщо не вдасться взимку кудись перейти, залишитесь у Запоріжжі?
— Сподіваюся, що мій трансфер усе ж відбудеться. Не хотілося би надалі залишатися в Запоріжжі й тренуватися з молодіжним складом. Я ще маю сили та бажання грати, тим паче, здоров’я дозволяє. І ті проблеми, що в мене були раніше зі здоров’ям, їх уже давно немає. Отож усе це залишилося в минулому, й мені просто хочеться пограти на хорошому рівні.

Роман КИРІЄНКО