Виторину АНТУНЕШ: «Помню матчи Динамо с Барселоной в ЛЧ»

27-річний португальський новобранець «Динамо» розповів про перші дні свого перебування в київському клубі, зіркових партнерів та бомбардирські амбіції.

- Віторіну, у тебе вже є один офіційний матч за «Динамо». Які емоції з цього приводу переживаєш?
- Взагалі-то, дуже радий, що підписав контракт із «Динамо». Це велика команда, відома у Європі і одна з найкращих в Україні. І коли мені запропонували перебратися до Києва, дав ствердну відповідь, адже мені хочеться грати в Лізі Європи, Лізі чемпіонів. Разом з «Динамо» я можу брати участь в цих турнірах.

- Що стало вирішальним у трансфері? Все-таки у нас в країні неспокійно…
- Основним фактором, напевно, була розмова із моїм приятелем і партнером по збірній Португалії - Мігелем Велозу. Як тільки я отримав пропозицію від «Динамо», одразу ж зателефонував йому. Він сказав, що команда дуже хороша, місто - прекрасне. Ми обговорювали і ситуацію в клубі, і загалом в Україні. Велозу мене запевнив, що в Києві все спокійно, немає чого боятися. Це було вирішальним.

- Що знав про «Динамо» до переходу у цей клуб?
- Коли я був іще зовсім юним, то бачив ігри таких великих футболістів київського «Динамо», як Шевченко, Каладзе. Це один з найкращих клубів у Європі, який має величну історію. Пам’ятаю матчі киян із «Барселоною» у Лізі чемпіонів. Це були справді славетні часи. Останнім часом не вдавалося уважно слідкувати за «Динамо». У Португалії та Іспанії, на жаль, не транслюють чемпіонат України. Тому мав змогу бачити лише матчі єврокубків. До речі, гру з португальським «Ріу Аве» я бачив. Тоді ж відзначив для себе Ярмоленка. Дуже сильний футболіст.

- У тебе була можливість вперше особисто познайомитися із «Динамо» минулого року на зимових зборах київської команди (тоді в контрольному матчі «Динамо» перемогло «Малагу» з Антунешем з рахунком 2:1 - прим.Авт.). Що пам’ятаєш з того товариського матчу?
- Запам’ятався лівий захисник «Динамо» (Євген Макаренко - прим.Авт.). Я аналізував його гру на цій позиції. Він дуже хороший футболіст і відтепер - мій конкурент за місце на полі. Але це мене не лякає. Я хочу грати в «Динамо» і буду це доводити.

- Вже встиг з кимось потоваришувати в «Динамо»?
- Звичайно. Зараз Велозу - це мій номер один серед динамівських колег. Але мине трохи часу і я потоваришую з іншими хлопцями. Ще знав раніше Даніло Сілву і… Даніло Сілву. (Сміється.) Все, більше нікого. Вже будучи в команді потоваришував із Ленсом. З ним можемо знаходити спільну мову, оскільки і він, і я знаємо англійську.

- До речі, Велозу має в «Динамо» четвертий номер. Ти обрав «п’ятірку». Це іще один доказ близькості з земляком?
- Я обрав п’ятий номер, тому що це моя цифра. Я виступав під цим номером у «Малазі», а обирав його іще в шестирічному віці, коли тільки почав грати у футбол. Мав «п’ятірку» і в юнацькій збірній Португалії.

- Щодо збірної Португалії. Серед твоїх партнерів по національній команді - володар «Золотого м’яча» Кріштіану Роналду. Як це бути партнером самого Роналду?
- Кріштіану - найкращий. Але повірте, він нормальний хлопець, який кожного дня інтенсивно тренується. Саме через це він найкращий. Коли я тільки прийшов у збірну, то навіть не відчув, що Кріштіану - це суперзірка. Він дуже адекватний хлопець.

- Протягом кар’єри тобі доводилося не одного разу грати пліч-о-пліч із зірковими партнерами, зокрема з уже згаданим Роналду. У такі моменти себе почував зіркою?
- Я - не зірковий гравець. Так, мені доводилося грати з іменитими футболістами, але найважливіше - це все-таки команда. Ось, наприклад, «Динамо»… Тут хороші молоді гравці, молодий тренер. Це значно важливіше. Якщо весь колектив грає в одному пориві - він переможе, будьте певні. Інколи буває, що ти граєш із зірковим гравцем - він прямує в одну сторону, ти - в іншу. Не завжди зірковий склад - запорука успіху.

- Свого часу ти був одним із творців «малазького дива» (у сезоні 2012/2013 «Малага» дійшла до чвертьфіналу Ліги чемпіонів - прим.Авт.). Сумуєш за тим часом?
- «Малага» тепер і «Малага» тоді - це різні клуби. Коли я тільки перебрався туди, то там були імениті гравці, які грали в найкращих турнірах. Тепер там теж є хороші футболісти, але немає великих амбіцій у клубу. Тому коли «Динамо» запропонувало мені вже цього року зіграти в Лізі Європи, а наступного, можливо, у Лізі чемпіонів - звичайно, я погодився.

- Свого часу ти не цурався таких переходів, як, скажімо, із «Роми» в «Пасуш де Феррейра». Тепер ось перебрався з іспанської Ла Ліги в Україну. Що це - футбольні амбіції?
- Для мене футбол - це все. Я хочу постійно виходити на поле. Якщо я не граю, то мене ніхто не бачить. Футбол – це те, що мені необхідне, як повітря. Тому грати набагато важливіше, ніж просто отримувати зарплату, як це було, наприклад, у «Ромі». Я завжди намагався піти в оренду в менший клуб, згодом взагалі наважився на трансфер у «Пасуш де Феррейра». І це все через, здавалося, банальне бажання: я хочу грати, а не сидіти на лаві.

- Як охарактеризуєш свій ігровий стиль?
- Я захисник, але люблю частенько ходити в атаку. Люблю бити по воротах. Можна сказати, що люблю грати атакувального лівого захисника, тому що постійно іду вперед, б’ю штрафні.