Игорь ПЛАСТУН: «Хочу поиграть в европейском чемпионате»

Оборонець «Карпат» щиро розповів про найбільшу біганину в житті, конкуренцію після прощання з Балажицем і запрошення з-за кордону.

— Ігоре, перший збір уже відгарували. Чим він запам’ятався?
— У принципі, все, як завжди. Спершу було тяжко: багато бігали, займалися в тренажерних залах. Коли вже почалися спаринги, стало простіше, позаяк навантаження таким чином сприймаються приємніше. Загалом, не можу сказати, що зараз було щось, чого не було раніше.

— У вашій кар’єрі були лише два клуби — «Оболонь» і «Карпати». Де тренувальний процес вам більше до душі?
— Немає сенсу порівнювати, оскільки в кожного тренера свої методи роботи. На сьогодні мені подобається тренуватися: граємо через короткий пас, намагаємося більше контролювати м’яч. Це всім до вподоби, проте для такої манери потрібно бути добре фізично підготовленим, аби накривати суперників на їхній частині поля. Відтак отримали чимало бігової роботи. Напевне, так багато я ще не бігав: ні за «пивоварів», ні за «зелено-білих» раніше.

— Отож навантаженнями Йовичевич не виокремлюється своєю ліберальністю?
— Їх не менше, ніж раніше, — це точно. А за відчуттями взагалі — значно більше.

— За час роботи із хорватським наставником виконували, приміром, якісь управи вперше в житті?
— Так, були певні вправи з м’ячем, які ніколи не відпрацьовував раніше. Додам, що своєю спрямованістю в роботі Йовичевич дещо подібний до колишнього іноземного тренера — Ніколи Костова. Повірте, наша робота на зборах — цікава й різноманітна, тож усі отримали задоволення від неї.

— Після прощання Балажица зі Львовом стало легше дихати в плані конкуренції за місце в старті?
— Та ні! Тим паче, ми з Грегором разом мешкали, товаришували. Відтак нині в команді в мене залишилося на одного друга менше. Не знаю, правда, де він зараз. Думаю, сам Балажиц іще не знає, де він продовжить кар’єру.

— Із трьох спарингів галичани двічі зіграли «на нуль». Певне, особливих нарікань до вас на зборах не було?
— У принципі, ні до кого не було особливих докорів. Усі розуміють, що ми займаємося на тлі значних навантажень і нам бракує свіжості в діях. До того ж, ми грали змішаними складами, а позитивний результат — не першочергове завдання. Приємно перемагати, проте, як на мене, центральна й захисна ланки зіграли добротно. А невелика кількість влучень — проблема не лише нападу, а всіх гравців.

— Вам, як захиснику, не відомо, чому виникла така скупа результативність у бомбардирів?
— Якщо ви натякаєте, що в нас некваліфіковані форварди, то мушу з вами не погодитися. На тренуваннях із кожним нам складно впоратися. Не потрібно робити передчасних висновків. Якщо ми мало забиватимемо у чемпіонаті, а не на зборах, тобі буде про що говорити. Думаю, лише на наступному зібранні результат контрольних поєдинків матиме якусь вагу.

— До слова, чи не зрозуміло, як продовжиться доля Манце — хорватського нападника, котрий перебував на перегляді?
— Це справа не футболістів, а керівників. Зауважу, що Антоніо весь час тренувався з нами, вже прийняли його, як гравця нашої команди. При тому, що він єдиний, хто не розуміє нашу мову. Хоча бачу, що, попри все, він комфортно почувається в колективі.

— Уже на турецькому зібранні до колективу приєднався Федорчук. Раді були зустріти старого колегу?
— Знаємо, що Валерій може бути корисним «Карпатам», отож усі були раді його поверненню. Під завісу зборів уже й зникло відчуття, що його не було з нами останні півроку.

— Од вас, як від Балажица, не вимагають активно підключатися до завершальної фази гри?
— Між собою жартували: «Якщо Грегор іде вперед, значить, у нас усе погано». Я спочатку думаю про свої головні обов’язки, проте готовий допомогти, якщо потрібно буде боротися за верхові м’ячі біля протилежних воріт.

— Йовичевич заявив, що головне завдання цих зборів — об’єднати й побудувати команду в психологічному плані, зважаючи на велику кількість молоді. На ваш погляд, «Карпатам» це вдалося?
— Уважаю, що так, адже й до цього в нас був дружній колектив. Отож поповнення молодими гравцями нам піде лише на користь, оскільки вони бачитимуть, на кого їм потрібно рівнятися, в кого переймати досвід.

— Нагадаю, що на початку грудня була інформація, що нідерландський «Фейєноорд», а також бельгійські «Брюгге» та «Стандард» бажають бачити вас у своїх таборах. Такі чутки мали своє продовження?
— Є агенти, котрі займаються моєю кар’єрою, одне із завдань яких — знайти варіанти за кордоном. Розмови справді були з приводу цього. Проте нині я — гравець «Карпат». А що буде далі — побачимо.

— А вам би хотілося спробувати сили в якомусь європейському чемпіонаті?
— Не хочу загадувати, кидатися словами. Це не дуже красиво. Коли гравець бачить, що якийсь клуб серйозно зацікавлений у ньому, повірте, він перейде туди. Я — не виняток. Однак, насамперед, я би хотів спробувати свої сили в інших чемпіонатах. І не варто це сприймати як камінь у город нашої першості. Просто мені хочеться не заради кар’єри, а своєї особистості, розвитку моєї сім’ї відчути життя в Європі. Утім, хтозна, як життя повернеться. Не відкидаю сценарію, що все життя проведу в Україні в зелено-білій футболці.

Євген ДЕМЯН