Станислав БОГУШ: «Турция всегда ассоциируется со сборами»

Взагалі, мені здається, що тренери добре відчувають колектив, тримають руку на самому пульсі. Я не можу сказати, що у нас легкі збори - ні, це зовсім не так. Але як тільки ступінь навантаження дістає по саме горло, для нас одразу придумують щось таке, що однозначно піднімає настрій.

 

Воротарські тренування, звичайно, стоять окремо. Всі заняття в тему, бездумної роботи немає, і мені це імпонує. Наш тренер Олег Остапенко постійно пояснює, що і для чого ми робимо. Та й загальний мікроклімат у колективі сприяє тому, що, незважаючи на втому, час летить якось швидко.

 

Звичайно, мені приємно було побачити своїх старих знайомих - з Дмитром Михайленком ми ще разом грали в Запоріжжі, а з Сергієм Федоровим я познайомився в Києві. Зустріч з Андрієм Шевченком теж навіяла приємні спогади. Я добре пам'ятаю його перший матч за «Динамо» відразу після повернення в Україну. Тоді Шева забив гол донецькому «Металургу», і на стадіоні включили пісню: «Привет, Андрею!». Легенда - що тут ще можна додати? Ми, зізнатися, з хлопцями дуже раді, що в такій компанії майбутніх фахівців проходить навчання і наш наставник...

 

А так, в Туреччині все, як завжди, одним словом це можна назвати просто - рутина. Для мене ця країна завжди асоціюється зі зборами, хоча більшою мірою це стосується Анталії, оскільки в Стамбулі мені одного разу вдалося відіграти на нуль у поєдинку Ліги чемпіонів проти «Фенербахче», а таке не забувається.

 

Чим займаємося у вільний час? Намагаємося відпочивати, акумулювати сили. Після вечері можемо зіграти пару партій в більярд. Ось, тільки воювали з Денисом Дедечком. Наш поєдинок закінчився внічию -1:1, хоча за сумою двох матчів я його обіграв. Так що з нього реванш (посміхається).