Амбросий ЧАЧУА: «На первую зарплату купил бутсы»

Після виснажливих тренувань офіційний сайт «зелено-білих» поспілкувався із хавбеком Амбросієм Чачуа.

– Денис Мірошніченко розповідав, що вашій компанії не вдалося разом відпочити у теплих краях. Де ти провів свою відпустку?
– У компанії підручників і конспектів (сміється). У мене теж почалася сесія, треба було складати іспити. Може після закінчення чемпіонату вийде кудись поїхати.

– З викладачами вдалося знайти порозуміння?
– Є різні викладачі. Хтось розуміє мою ситуацію, тож скласти іспити вдається без проблем. Але є й такі, хто вимагає досконалих знань і жодних поблажок не дають. Треба мати конспекти і ходити на пари. Тут нічого не поробиш, але з іншого боку, це цікаво і корисно для свого досвіду. В майбутньому пригодиться.

– Важко уявити, що футболіст переписує конспекти.
– Деколи справді не можеш налаштуватися, але пересилюєш себе. Наразі я сесію здав без клопотів. Ще у цьому році на мене чекають державні іспити і перехід на п’ятий курс.

– Разом з тобою сесію здавав Тарас Пучковський, а от провести разом збори не судилося. Тримаєш з ним зв'язок?
– Звичайно, ми спілкувалися. Всі переживаємо за нього, але лікування проходить успішно, тож ми бажаємо йому якомога швидшого одужання і повернення до нашої команди.

– Ви давно дружите?
– З десятого класу. Я, Тарас і Вадим Страшкевич разом вчилися в Академії, потім разом грали за дубль. Четвертим у нашій компанії є Денис Мірошніченко, ми тримаємося разом. З ним познайомилися у збірній, коли я був на першому курсі. А через рік він прийшов в «Карпати». Було досить несподівано, я тоді тренувався з першою командою. Ми сиділи в роздягальні, і тут заходить Денис. Сподіваюся, ми багато років гратимемо в команді. Він дуже хороший хлопець.

– Фото вашої четвірки можна побачити в соціальних мережах. На одному готуєте шашлики. Зважаючи на те, що у тобі тече грузинська кров, можна здогадатися, що шашлики готував саме ти...
– У мене є грузинське коріння з батькового боку, але шашлики я не готував. Ми всі разом якось їх смажили, коли їздили відпочити за місто.

– Перший матч на зборах ти пропустив. Мав ушкодження?
– Ні, я трішки прихворів, горло боліло, тому й не грав. Пропустив 3-4 дні, форму підтримував у тренажерному залі. Тому у матчі проти «Гурніка» було трохи важкувато.

– Зараз на твоїй позиції дуже велика конкуренція. Ти готовий до неї?
– Добре, коли конкуренція здорова. У нас в команді багато молоді, всі стараються вибороти собі місце в основі. У них така ж ситуація як і в мене була рік тому, коли я прийшов в команду і потребував підтримки. Мені тоді допомогли і зараз так само допомагають молоді. Ми всі відчуваємо допомогу досвідченіших гравців. У нас нема вікової диференціації. Можуть «напіхати», але це нормальний робочий процес. Тож у нас нормальна конкуренція, а якщо її не буде, то не буде і прогресу.

– Ти вже грав на різних позиціях – справа в обороні, в центрі поля, навіть на місці плеймейкера. Де тобі найзручніше?
– Комфортно у центрі поля, там я грав з самого дитинства. Хоча цікаво було і в обороні себе спробувати, а в матчі проти «Олімпіка» опинявся і на позиції нападника, змінювався з Олегом Голодюком. Але найкраще мені в середині поля.

– Чому ти мало б’єш по воротах?
– Є така невеличка проблемка... Намагаюся виправлятися, от ми грали в двосторонньому матчі, то я пробивав і з 35-и метрів, правда, не дуже вдавалося (сміється). Якщо будуть моменти, то битиму.

– Який матч з чемпіонату для тебе найбільш пам’ятний?
– Коли ми в «Дніпра» на виїзді виграли 1:4. Я тоді пенальті заробив, а Зеньов забив і зрівняв рахунок. Емоції такі, що і зараз, як розказую, то мурашки бігають. «Дніпро» тоді боровся за золото. Ми як в роздягальню зайшли, то всі в шоку були. Класний матч, щоразу його згадую з приємністю.

– Щодо того пенальті тоді були певні сумніви...
– Я передивлявся цей епізод кілька разів. Ніби й сумнівно, але якщо придивитися, то можна помітити, що мене в «коробочку» взяли. Суддя вирішив, що це пенальті.

– А окрім матчу проти «Дніпра»?
– Приємно згадати і мій дебютний матч в основному складі проти «Севастополя». Ми тоді 2:0 перемогли, а я потрапив до збірної туру. Такі емоції в мене були, що я за кожним м’ячем бігав як собака. Хороші матчі були проти київського «Динамо» та «Металіста». Хоча я не так вже й багато зіграв.

– На що витратив свою першу зарплату?
– Тоді ще не зарплата була, а стипендія, коли я навчався в Академії. Отримавши перші гроші, я приїхав додому і пішов в магазин. Купив дещо, не багато, але за свої гроші. А за першу зарплату, як грав у дублі, то купив собі бутси. До того мені батьки купували, чи сам щось підшуковував у недорогих магазинах. Придбати бутси за 2 тисячі можливості не було, тож купував за 600-700 гривень, так і грали.

– Ціна впливає на зручність бутсів?
– Ні, зручні бутси можуть і 800 гривень коштувати.

– У тебе скільки пар бутсів?
– Зараз 4. На збори взяв дві пари, одну з яких купив нещодавно. Як правило, одна пара на тренування, інша на гру.

Інформаційний центр ФК «Карпати»