Вадим ЕВТУШЕНКО: «Лухтанов поехал в Говерлу»

Новий головний тренер «Динамо-2» розповів про повернення з телебачення до тренерського поприща, розмову з Ребровим і невизначеність у кадровому питанні.

 

— Вадиме Анатолійовичу, чи завдячуєте роботі на телебаченні в якості експерта своєму запрошенню до київського ФК?

— Чесно кажучи, не бачу у цьому жодного зв’язку. Робота на телебаченні була хорошим варіантом спробувати щось нове. Зізнаюсь, після ігрової кар’єри я завжди був тренером, а перейшов на цю ниву ще у Швеції, звідки повернувся до України. Певний час залишався без роботи, тому з радістю відгукнувся на пропозицію футбольного каналу. Завжди намагався якісно виконувати свої функції, повсякчас думаючи, що згодом можу повернутися до улюб­леної справи.

 

Наголошу, що з першою лігою познайомився не завдяки роботі на телебаченні. Я колись працював із кіровоградською «Зіркою», тож іще тоді добре ознайомився з рівнем першості. Хоча не приховуватиму, що, працюючи експертом на каналі, мав можливість підтримувати свою обізнаність і поповнювати багаж потрібної інформації.

 

— Те, за чим стежили за допомоги телеекранів, відрізняється від того, що побачили безпосередньо в роботі з «Динамо-2»?

— Безумовно! Коли слідкуєш за гравцем на трибуні чи на відео, не можна побачити всі характеристики виконавця. Відтак можна оцінити лише його вчинки та якості в ігровій ситуації — це не розкриває повної картини. А на тренуваннях є можливість глибше вивчити можливості гравця, риси характеру, лідерські здібності та чимало інших нюансів. Отож, звичайно, це різні речі — дивитися на футболіста в тренувальному процесі та оцінювати його по малюнку на телеекрані.

 

— Природно, що багато моментів у життєдіяльності вашої команди вирішуватиме тренер головної команди. Чи одразу знайшли спільну мову у цьому питанні із Сергієм Ребровим?

— Однозначно! Зараз клуб переходить на єдину структуру всіх динамівських команд, починаючи від старшої й завершуючи дитячо-юнацькими. Думаю, деякі рівні зазнають певних змін. Отож «Динамо-2» також притримуватиметься однієї моделі гри, тих методик, які проповідує головний колектив. Саме цього напрямку стосувалася наша розмова з Ребровим.

 

— Першим етапом у вашій роботі стала участь у турнірі імені Макарова. Які висновки зробили зі змагального циклу?

— Не робитиму з турніру Макарова далекоглядних висновків. Будь-який фахівець скаже: щоби брати участь у турнірах, необхідна належна підготовка. Я лише недавно очолив команду, тож у мене не було вдосталь часу для цього. Зараз лише починаються зміни в плані підготовки та тактичних побудов. Отож грали із чистого аркуша, використовуючи багаж, який сформували раніше та за час індивідуальної роботи. Поки ще рано говорити про реалізацію мого бачення футболу. Певною мірою, це були ознайомлювальні змагання.

 

На жаль, не змогли грати однією командою весь турнір. Можна сміливо сказати, що півкоманди нас залишило впродовж меморіа­лу: хтось поїхав у розташування молодіжки, хтось — до головної команди, хтось — у оренду до інших клубів. Лише перші два матчі зіграли оптимальним складом, а далі потрібно було добирати гравців із молодіжної команди. Попри все, вважаю, що ми гідно виступили, з огляду на те, в якому стані грали. Тим паче, наша група була топовою, в ній виступали сильні ФК. До того ж, програли ми лише «Олімпіку», хоча на полі мали не гірший вигляд за них. А сил забракло лише в останній грі проти «Десни», коли розписали мирову — 1:1.

 

«Націлюватимемося на високі позиції в першості»

 

— Випливає висновок, що формування складу відбуватиметься пізніше, коли вирішаться всі кадрові питання?

— Маєте слушність. До того ж, зараз деякі гравці проходять збори в інших клубах. Іще, можливо, відбудеться ротація з молодіжною командою. Справа в тому, що хто виступатиме за нас, не зможе грати за головну команду, позаяк потрібно подавати різні заявки. Отож наш резерв генеруватиметься за рахунок дубля. Також варто зачекати, які побажання будуть у Сергія Станіславовича. Вірогідно, що дехто з нашої команди може вирушити в зворотному напрямку. Принаймні розмови про це зараз ведуться.

 

— Уже визначили, хто точно поїде в оренду?

— У нас досі залишається група виконавців, які виступають за «Говерлу»: Бонь, Ягодінскіс і Каверін. А ще в Ужгород поїхав Лухтанов. Не знаю, чи вони там залишаться. Пройдуть збори, а там уже буде видно. Також відкрите питання щодо Хльобаса. Зреш­тою, в кожного гравця є агент, який займається продовженням кар’єри. Кадровий процес він такий — ніколи не зупиняється.

 

— Щодо зборів уже все обдумали?

— Увесь лютий тренуватимемося у столиці. Після припинення участі в меморіалі імені Макарова почали займатися пов­ноцінною підготовкою, включаючи дворазові тренування. Шукатимемо спаринг-партнерів, які

розташовуються недалеко від Києва й мають можливість приїхати до нас. А вже першого березня вирушаємо на зібрання до Туреччини.

 

— Які цілі ставитимете перед командою на друге коло?

— Я вже неодноразово говорив, що головна мета всіх команд із структури ФК — якісна підготовка кадрів для головного колективу. Розумію, що всі не зможуть грати за «Динамо», тому важливо, щоб український футбол теж якісно поповнювався за рахунок наших вихованців. Отож наше завдання — допомогти їм вийти на певний рівень, аби їхня кар’єра була тривалою та змістовною.

 

Щодо турнірних цілей: вони також є, адже будь-яка амбіційна команда прагне перемагати. Ми теж маємо великі амбіції, тому націлюватимемося на високі позиції в першій лізі. За такої умови попит на наших виконавців лише зростатиме.