КОПОЛОВЕЦ: «Места в коллективе Йовичевича мне не нашлось»

- Михайле, ваші стежки з галичанами розійшлися. Чому?
- У мене ще був чинний контракт із «Карпатами», проте, судячи з усього, тренер на мене не розраховував. Власне, так і розпрощалися ми. Коли ти нецікавий керманичу, то який сенс перебування в команді? То як якась бутафорія в театрі, коли неживі речі займають своє місце на сцені. Відтак не хотів уживатися в таку роль.

- У вас була особиста розмова з тренером, чи вам просто повідомили, що бажають припинити співпрацю?
- До того, як ми розірвали договір розмови «тет-а-тет» не було, а ось недавно в телефонному режимі таки поспілкувалися. Ігор детально не роз’яснював, що й чому, проте, як на мене, все очевидно. Він сказав, що зараз у клубі стратегія, направлена на молодих виконавців, на яких робитимуть ставку в майбутньому. Отож місця в колективі для мене не залишилося.

- Із розумінням поставилися до такого повороту подій?
- Так, цілком! Таке вже наше футбольне життя. Вважаю, що ми нормально розійшлися. Чесно. Приміром, коли йшов із «Говерли», то дав не одне погане інтерв’ю стосовно Грозного, зараз же ситуація протилежна. Ми гарно поспілкувалися, дійшли до розуміння з клубом. Зрештою, сам розумію, чому все так відбулося. Отож не почуєте жодного погано слова з моїх вуст на адресу «Карпат». Звичайно, хотілося дограти до завершення договору, проте, з іншого боку, навіщо мені сидіти в команді, якщо я не виходитиму на поле? Краще вже отримувати меншу зарплатню деінде, але мати регулярну ігрову практику. Йовічевіч мені прямо сказав: «Міша, наразі курс на омолодження складу». Так, іще залишилися кілька досвідчених гравців, але такими темпами в команді зостануться виключно молоді гравці. Видно, вирішили почати з мене. Утім неприємно осаду від цього немає. Я вісім років провів у зелено-білій формі, яке зло можна тримати на команду? На мою думку, за цей час із мене «вижали» багато, хоча могли і більше.

- У плані фінансів із вами повністю розрахувалися?
- Так, жодних претензій немає — ми усі питання владнали. Зважаючи на ситуацію в країні, було б неправильно — сильно нахабніти в цьому аспекті.

- До речі, не знаєте, чому зі Львову також поїхали Ільющенков, а ще раніше — Мартинюк і Балажиц? Нікого з них не можна назвати старим, тим паче, українців.
- Із Грегором усе зрозуміло — в нього закінчився контракт. Що стосується Мартинюка й Ільющенкова, то з цими питаннями краще звернутися в клуб. Якщо подумати: мені вже 31-й рік пішов, тому нормально поставився до цієї ситуації з омолодженням, але коли тобі таке говорять у 25-ть, чесно, це прикро має бути. В такому віці бути непотрібним команді — по-особливому неприємно. Я про це щиру кажу. Однак, знову ж таки, в колективі є тренер, який стежить за гравцями, розуміє, на кого можна покластися. Зараз вони отримають статус вільних агентів, а, знаючи ситуацію на трансферному ринку, думаю, їм буде важко знайти роботу. Зменшується чисельність команд, урізаються бюджети… Певно, лише «Шахтар» може утримуватиму велику групу виконавців.

«ЗА КОРДОНОМ ЗНАЧНО ПРОСТІШЕ ЗНАЙТИ СОБІ КОМАНДУ»

- Як підсумуєте карпатський етап у свої кар’єрі?
- Опишу просто: тут я став футболістом. На мій погляд, усі ці роки, проведені за «Карпати» на стадіоні «Україна» - найяскравіша подія в моєму житті. Можу її порівняти з моментом, коли народилася дитина чи одружився. Загалом, винятково позитив, нічого поганого не говоритиму. Користуючись нагодою, хочу подякувати усім людям, із якими працював, виступав пліч-о-пліч, а також фанатам, які дуже гарно до мене ставилися. За цей час поріднився з містом і людьми, почав відчувати себе львів’янином. Сподіваюся, нинішня команда гратиме так успішно, як це було кілька років тому, коли ми представляли Україну в Лізі Європи. Зрештою, є навіть певні аналогії: молода команда, амбіційний тренер…

- Більшість команд уже вийшли з відпустки, вирушають на збори. А ви вже знайшли собі команду, з якою готуватиметеся впродовж зимового антракту?
- Дивіться: я лише розірвав контракт, отож складно одразу говорити про своє майбутнє. Уже завтра займуся цим питанням, до кого можу поїхати на збори. Будемо ще спілкуватися з агентами. Є можливість поїхати закордон: маю варіанти з Угорщиною та Чехією. Думаю, там значно простіше знайти собі команду, ніж тут. Найближчим часом почну «щільно» займатися своїм працевлаштуванням. Гадаю, довго без роботи не залишусь, але говорити про конкретику нині тяжко.

- Останнім часом усе частіше заглядаєте до свого паспорту? Чи ще прагнете кілька років присвятити професійному футболу?
- Гляньте на чемпіонат Італії: Тотті в свої 38 забиває по два голи. Я, звичайно - не італієць, але ж така сама людина, як він. Отож іще не думаю про те, щоб вішати бутси на цвях. Певною мірою у мене присутнє відчуття недомовленості в кар’єрі. До того ж, наразі себе чудово почуваю. Завершити з футболом я завжди встигну, а ось повернутися - уже не зможу. Як на мене, не варто з таким рішенням поспішати. Маю надію, ще вдасться вхопитися за шанс і проявити себе.

- Наостанок: Самсону Годвіну, який у «Карпатах» провів на два роки більше за вас, після завершення кар’єри запропонували роботу у структурі клубу. Зі схожим пропозиціями керівники львів’ян до вас не зверталися?
- Якби таке запрошення надійшло зараз, то, подякувавши, мені б довелося від нього відмовитися. Як сказав, я ще хочу грати. Думаю, це розуміють і функціонери клубу. Мені було б дуже приємно, але наразі це не актуально. Тим паче, що подібних розмов і не виникало.

Sport.ua