Владимир КОСТЕВИЧ: «Переезд в Россию не планирую»

Вже другий сезон поспіль Володимиру Костевичу немає рівних на лівому фланзі оборони «Карпат». Чіпку гру в захисті він доповнює рейдами до ворожих воріт, перед якими нерідко «розряджає» свою дальнобійну «гармату». У сезоні 2013/14 від снайперського таланту Костевича постраждала «Ворскла». А два місяці тому божевільний діагональний удар 22-річного захисника у дальню «дев’ятку» воріт Максима Коваля приніс звитягу над «Говерлою». Зимова футбольна пауза – чудова нагода ближче познайомитися із карпатівським талантом.

– Володимире, відпустка вже позаду. Попереду – наполеглива робота на зборах. Де ти відпочивав? Можливо, набрав зайві кілограми?
– Зайвих кілограмів у мене немає, ніколи не було і, думаю, не буде (Сміється). Цього разу нікуди не їздив, а відпочивав вдома, з батьками. Упродовж сезону ми бачилися не так часто, як того б хотілося.

– Перші збори «Карпат» заплановані у Туреччині. Саме там три роки тому ти вперше працював з першою командою «зелено-білих». Які враження від цієї країни?
– Туреччина подобається. Головне, щоб погода не підвела. Приємно туди їхати, знаючи, що працюватимемо на зелених полях. Вже скучив за футболом.

– Без якого аксесуару ніколи не вирушаєш в дорогу?
– Безперечно, це iPad. Закачую туди все – фільми, серіали, музику. У Туреччину полечу із серіалом «Втеча з тюрми». Що слухаю? Та майже все: від репу до американської попси.

– До речі, ти не боїшся літати? За статистикою, 2014-й був «найурожайнішим» на авіакатастрофи за останнє десятиліття...
– Поки ти не сказав про цю статистику, я й не задумувався. Та ні, не боюся. Літак – один із найбезпечніших видів транспорту. Думаю, все буде добре.

– Як оцінюєш осінню частину чемпіонату для себе і для команди?
– Свою гру важко оцінити. Це повинні робити тренери, вболівальники і ви, журналісти. А ось щодо команди, то, звісно, хотілося б мати більше очок і перебувати у турнірній таблиці на кращій позиції. Але ми ще «притираємося» один до одного. Сподіваюся, що результативно попрацюємо на зборах і навесні зіграємо значно краще.

– Твій супергол приніс перемогу над «Говерлою». Бив зряче, чи допомогла випадковість?
– Я б не сказав, що це сталося випадково. У кожній грі я «заряджений» на удар. Перед «Говерлою» в аналогічний спосіб міг забити і «Динамо», але тоді трохи не пощастило. Відпрацьовую ці удари на тренуваннях.

– Твоя кар’єра лише розпочинається. Рано чи пізно постане питання вибору нового клубу. Припустімо суто гіпотетично: тобою цікавляться «Шахтар», «Динамо» і «Дніпро». Кого обереш?
– Таке важко уявити. Це трійка найкращих українських клубів, тому перехід в будь-який із них – однаково почесний. Не можу сказати, що я вболіваю за якусь конкретну команду із цього тріо. Усі демонструють красивий футбол.

– Твій одноклубник Голодюк нещодавно зізнався, що ніколи б не перейшов у російський клуб. А ти?
– Ну, найближчим часом переїзд у Росію точно не планую. Чому? З політичних міркувань.

– Хто в матчах чемпіонату України завдав тобі найбільше клопоту?
– Насамперед пригадуються матчі з «Динамо» і «Шахтарем». Серед киян це, безперечно, Ярмоленко. Серед «гірників» – бразильці. Добряче ж вони «возять»!

– В одному з таймів тобі доводиться курсувати поруч із тренерськими лавами. Чи допомагає енергійне підбадьорювання Ігоря Йовічевіча? До речі, чи дозволяє собі тренер, переобтяжений емоціями, заматюкатися?
– Ні, Ігор Йовічевіч – завжди коректний, навіть в емоціях. Під час матчу контакт із ним йде мені на користь, підказки тренера прибирають зайве хвилювання. Якщо з його боку є критика, то конструктивна, і вже після закінчення матчу.

– Ти вже не перший сезон «на видноті». Багато автографів роздав?
– На вулиці мене поки що впізнають нечасто. Зате на Жовківщині, а особливо в селі, звідки я родом, знають усі (Сміється).

– Дівчата «ведуться» на статус футболіста?
– Так, звичайно. Але я стараюся цим не користуватись. Поки що перебуваю у пошуках «тієї самої», яка буде любити мене, а не мій статус. З весіллям не поспішатиму.

– Ми поки що не знаємо, яким є Володимир Костевич за межами поля. Розкажи про себе...
– З чого б почати? У мене спокійний характер. Інтроверт чи екстраверт? Не знаю (Сміється). У дитинстві моїм кумиром був Андрій Шевченко. Зараз я більше звертаю увагу на гравців мого амплуа. Захоплююся грою Марсело з мадридського «Реала». Власне авто? Не маю і поки що не планую. Та й узагалі не люблю екстріму. Наприклад, лижі – це не моє. Зате залюбки граю у більярд, теніс і волейбол. Полюбляю хороше товариство своїх друзів, захоплююся кінематографом. Цими днями переглянув стрічку «Мільйонер із нетрів». Усім, хто ще не бачив, наполегливо рекомендую!

Футбол 24