Игорь ЖДАНОВ: «За счет государства спорт не профинансируем»

Якщо за деякі міністерські пости партії-лідери виборчих перегонів були готові битися до кінця, то Міністерство молоді та спорту жодної конкуренції в лавах коаліції не спровокувало. Це відомство досить спокійно «спустили» «Батьківщині», яка приєдналася до нової влади на правах найменшого акціонера. В свою чергу політсила Юлії Тимошенко «відрядила» на цей фронт свій «10-й номер» - Ігоря Жданова, який приєднався до партії екс-прем’єра не так давно.

 

В послужному списку нового міністра є багато цікавих моментів. Він встиг побувати представником кандидата в президенти України Леоніда Кучми в Центрвиборчкомі, працював у юридичному управлінні АП та апараті РНБО. Також керував політико-правовими програмами українського Центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова. У 2004-му році Ігор Олександрович став провідним аналітиком виборчого штабу кандидата в президенти Віктора Ющенка. Після, під час парламентських виборів 2006 та 2007 років, входив у склад центрального штабу блоків «Наша Україна» та НУ-НС. Починаючи з 2008 року, Жданов очолював аналітичний центр «Відкрита політика».

 

Сьогодні міністр відверто зізнається, що поки не надто добре знається на спорті, але запевняє, що «молодіжка» - то точно його тема. Про деталі свого призначення та перші кроки на посаді - в інтерв’ю Ігоря Жданова.

 

«Другого комсомолу в нас не буде»
 

- Ігорю Олександровичу, як посада міністра молоді та спорту дісталася саме «Батьківщині»? І чому саме вас сюди відрядили?

- Я не був присутнім на консультаціях, які проводив прем’єр з керівниками фракцій. Знаю, що там було назване моє прізвище як кандидата на цю посаду.

Міністерство багатопрофільне. Помилково думати, що сюди можна призначити професіонала, який одночасно знає і молодь, і спорт. Людина або буде добре розбиратися в спорті, або буде спеціалістом в питаннях молоді.

Що стосується мене, то я добре знаю «молодіжну» - в 1993-му починав свою професійну кар’єру позаштатним консультантом комітету ВР з питань молоді, туризму і спорту. В 96-му по програмі Ради Європи закінчив курси молодих європейських лідерів в британському університеті Thames Valley. Займався не лише науковими розробками в галузі молодіжної політики, а й практичною реалізацією десятків проектів в цій сфері.

Останній проект, який реалізовував донедавна очолюваний мною фонд «Відкрита політика», присвячений молодим вченим. Ми провели його за два тижні до мого призначення. Зараз фонд реалізовує проект «Допоможемо дітям Донбасу!», який спрямований на допомогу дітям з зони АТО. Ми веземо їх до Карпат, в село Космач. Там вони познайомляться із різдвяними традиціями, будемо готувати їх до зовнішнього незалежного оцінювання – інтерактивно, не за партами. Влітку ми неодноразово проводили фестивалі в Карпатах, і «зелену школу» – це традиційна робота з дітьми.

Невдовзі робитимемо ще одне велике діло. Посол ЄС в Україні Ян Тобмінський сказав мені, що у Європейської комісії є гроші на те, щоб оздоровлювати дітей з зони АТО та дітей наших військових. Ми вже повідомили про це громадські організації і попросили їх допомогти з формуванням програми дозвілля цих дітей під час відпочинку. Також попросили обласні управління спорту подивитися наші можливості – якісь бази, куди можна привезти дітей відпочити.

 

- Знаєте, хто ще претендував на посаду голову міністерства молоді та спорту?

- Ні. Тільки читав про те, що був рекомендований Ігор Гоцул (нині перший заступник міністра молоді та спорту, - ред.).

 

- Можливість, що на посаді залишиться Дмитро Булатов, взагалі не розглядалась?

- Наскільки я знаю настрої, у Дмитра не було шансів залишитися міністром. Але я не хочу давати персональну оцінку своїм попередникам – це не зовсім коректно. Добрі вони були, чи погані – нехай оцінює суспільство та експерти.

 

- Тим не менше, «у спадок» від Булатова ви собі залишили заступника - Олену Підгрушну, олімпійську чемпіонку, дружину екс-депутата від «Свободи» Олексія Кайди. Її роботу на посаді замміністра опоненти Булатова не надто високо оцінювали.

- Частина людей, які працювали заступниками міністра, залишилась на своїх посадах. Олена Підгрушна працює в команді, вона є професіоналом, має авторитет серед спортсменів і є певним символом для України також як олімпійська чемпіонка. У мене до неї зауважень не було.

Микола Мовчан був призначений за конкурсом заступником міністра з питань європейської інтеграції. Це принципова позиція: якщо людина пройшла за конкурсом, я не буду її змінювати. Тим більше, він професійний дипломат, знає кілька мов, працював в МЗС.

Прийшов на посаду заступника Сергій Митрофанський. Він займався молодіжною політикою, хороший організатор. До того ж, представники молодіжних організацій також мені його рекомендували.

Ігор Гоцул, який був заступником, керівником апарату, - людина спорту і добрий організатор. Він призначений першим заступником міністра.

Також я на посаду заступника міністра – керівника апарату запросив Євгена Баженкова, людину зі спорту, хоча він останнім часом вже працював в прокуратурі.

Ще от міністерство оголосило конкурс на заміщення посади керівника департаменту молодіжної політики – хочемо отримати кандидатури від молодіжних організацій. Ну і ще у нас буде невелика реорганізація міністерства.

 

- Скорочення, люстрація будуть?

- У нас 213 штатних посад – стільки можемо мати. Працює ж реально 147. З них – 17 в декретній відпустці. Ми можемо ще скоротитися. От тільки куди – я не знаю.

 

- Зараз модно говорити про реформи. Які з них найнагальніші у молодіжній та спортивній сферах?

- Я призначений міністром трохи більше 20 днів тому. Чим весь цей час влада займалась? Бюджетом. Це питання номер один і для мене.

Щодо планів і реформ. У нас в країні існує досить активний молодіжний рух, і є міністерство, яке примудрилося посваритися з частиною молодіжних організацій. Перші кроки – це відновлення взаємної довіри і налагодження зворотного зв’язку. Ми вже сформували спільну робочу групу з лідерами цих організацій з реформування відносин молоді і держави.

 

- Але ж «добрі стосунки» з міністерством – це навряд чи головна проблема. Є, наприклад, питання грантів… Скільки їх виділено «молодіжці» в минулому році?

- Якщо не помиляюсь, передбачалося виділити на гранти десь 7 мільйонів гривень. В 2015 році розраховуємо на 9 мільйонів. Тут завжди було два питання. Перше – це корупція, великі відкати. Друге – взаємопов’язане: ці кошти отримувала формальна організація, а той, хто реально працював – ні. До кінця лютого утворимо дієву громадську раду – ми вже запустили цей процес. Наступним кроком має стати проведення відкритих конкурсів. Під час зустрічі з молодіжними лідерами я чітко заявив – другого комсомолу в нас не буде, а замість конкурсу брендів організацій та прізвищ їх очільників у нас має бути змагання реальних і корисних проектів із обов’язковим звітом про його реалізацію.

Саме тому звернувся до Євгена Бистрицького, директора Міжнародного фонду «Відродження», і попросив: допоможіть налагодити систему конкурсного відбору, без корупційного чинника. Адже за всі роки роботи «Відродження» скандалів щодо розподілення грантових коштів не було. Бистрицький дав попередню згоду. Цим питанням займається мій новопризначений заступник – Сергій Митрофанський, який вийшов з молодіжного середовища, і прекрасно розуміє цю ситуацію. Будемо також займатись таким проектом, як Будинок Молоді – це мій пріоритет №2 на наступний рік.

 

- Про втілення цієї ідеї на базі будівлі по вул. Еспланадній, 17 говорив ще Булатов. В чому проблема з реалізацією?

- Історія тягнеться десь з 2005 року. Молодіжні організації не можуть орендувати офіси, держава повинна їх підтримувати. Ще з 2005 року йдеться про те, що їм потрібно надати приміщення, які вони зможуть, умовно, орендувати за гривню. Є кілька пропозицій. Якщо проб’ємо – буде супер.

 

«Гроші можуть «загубитися» в обладміністраціях»
 

- В спорті ви розібрались?

- Там є два великих напрямки. Перший — спорт вищих досягнень, олімпійські ігри, в тому числі 2016 року в Ріо-де-Жанейро, і до яких треба готуватися вже зараз. Другий – масовий спорт.

Ще до мого приходу на посаду фактично було прийнято рішення про децентралізацію масового спорту. Раніше частина дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ) утримувалася за рахунок фонду соціального страхування: вони отримували десь 200 мільйонів, які видавалися фізкультурно-спортивним товариствам. Зараз все це передається на місцеві бюджети. Тобто фонд соціального страхування вже не буде фінансувати ДЮСШ. Це не його функція. Так історично склалося, бо колись за радянських часів профспілки фінансували ФСТ. Зараз все буде йти з місцевих бюджетів.

 

- Як уберегтися від того, щоб ці гроші на місцях десь не «загубилися»?

- Це перехідний етап. Зрозуміло, що ці гроші можуть «загубитися» в обладміністраціях. Подумають: може, краще на них збудувати якусь дорогу, аніж віддати на дитячо-юнацькі спортивні школи.

Я говорив про цю проблему керівникам обласних управлінь. По-перше, ми промаркуємо в місцевих бюджетах ці кошти – буде визначено окремим рядком, що вони мають йти виключно на ДЮСШ. По-друге, я попередив керівників обласних управлінь: це їхня особиста відповідальність, щоб ці гроші пішли не на будівництво чогось чи оплату комунальних послуг, а саме на ДЮСШ.

Масовий спорт треба зберегти в країні. Але одночасно ми розуміємо, що частина ДЮСШ працює на папері, держава фінансує повітря. Для прикладу: у Сумах 5 ДЮСШ, які готують біатлоністів, і нульовий ефект, як мені доповідає керівник федерації. А в Чернігові одна, і з таким ефектом, що там може бути побудована база підготовки олімпійського резерву.

Ця система сьогодні недостатньо ефективна, громіздка, затратна. Тому ми підтримали ініціативу депутата Дениса Силантьєва. Він запропонував співпрацю з аудиторською компанією з «великої четвірки» - KPMG. В бюджеті грошей немає – будемо шукати у донорів. Ми їм запропонуємо провести незалежний аудит державних підприємств, які знаходяться у сфері управління, провести аудит ДЮСШ, і аудит державної установи «Укрспортзабезпечення», що здійснює фінансування підготовки національних збірних.

В Україні сьогодні 1500 ДЮСШ. Буде непросто провести детальний аудит, але це треба робити. Неприпустимим є, з одного боку, знищення працюючих ДЮСШ, їх закриття з різних приводів. З іншого боку, якщо вони не ефективні, їх треба закривати.

На днях повернулися із виїзної колегії міністерства, яка пройшла в місті Тетіїв - невелике містечко за 160 км. від Києва – виявилося, що там сильні біатлон і веслування. Прийшов ентузіаст-тренер чотири роки тому і поставив там веслування на каное. Треба разом з’єднати ці два види спорту під одним крилом – щоб менше було організаційних витрат. Це по-перше.

По-друге, не можемо ми в кожному селі мати ДЮСШ, а от в районі – можемо. Треба думати, де і як краще оптимізувати їх діяльність.

Щоб міністр був не поганим і не добрим, а був міністром, він не повинен в ручному режимі розподіляти кошти: от Федерації біатлону дам стільки-то, а Федерації лижного спорту стільки-то. У нас зараз існує певна формула розподілу. Вона враховує кількість медалей, завойованих на чемпіонатах світу, Європи, Олімпійських іграх, кількість людей, які займаються цим видом спорту, і так далі. Там є кілька показників, і на основі цього відбувається визначення обсягу фінансування.

 

«Давайте чесно - зараз ми не проведемо Євробаскет»
 

- Ця система, вважаєте, є досконалою?

- Зрозуміло, що вона не є досконалою. Поки не враховано специфіку окремих видів спорту.

Наприклад, в ігрових і не ігрових видах спорту різна кількість медалей. В гандболі ти завойовуєш одну, а в лижах ти можеш завоювати п’ять, в гімнастиці – десять.

Після свого призначення я першим ділом зустрічався з усіма президентами федерацій. Будемо вдосконалювати систему розподілу коштів, коли не міністр приймає рішення про фінансування, а коли воно автоматично формується. Звісно, з урахування кількості змагань, які будуть, і специфіки олімпійської підготовки. Зрозумійте - грошей завжди буде мало. Але спорт вищих досягнень створює престиж країни – коли лунає наш гімн, коли піднімають прапор на честь наших спортсменів. І це надзвичайно важливо, особливо сьогодні, в такі складні часи бачити і чути, що Україна перемагає на міжнародній спортивній арені. Це піднімає бойовий дух нашого народу і його патріотизм.

Зараз я також розбираюся із діяльністю ДУ «Укрспортзабезпечення», яке здійснює фінансування збірних. Там можна відчутно зекономити, але не на спортсменах, а на адміністративних витратах самого держпідприємства. Думаю, скоро ми запропонуємо нову модель.

 

- Яку саме?

- Можливо, аутсорсінгову. Коли не буде такого, що тренер отримує гроші, а потім бігає купує квитки – тобто виконує абсолютно невластиві йому функції. Визначимо на відкритому тендері компанію, яка могла би це робити, і яка запропонує знижки. Туристичні компанії не купують квитки в ту ж Туреччину, умовно, за 500 доларів. Їм пропонують якийсь пакет, де переліт коштує 100-150 доларів. Це робиться за рахунок довгострокових контрактів. Ще немає ідеального рішення, але ми займатимемося його пошуком. Також в 2015 році підемо на пілотні проекти з наданням більше автономії федераціям, спробуємо в іншому стилі попрацювати з ними. Будемо напряму надавати їм гроші, але при цьому будемо і з них жорстко питати за виконання планів, які вони будуть формувати під це фінансування.

Я особисто був вражений тим, що стосунки спорту і держави у нас і досі відбуваються за радянською моделлю. Не національні федерації відповідають за проведення чемпіонатів, а міністерство. Як міністерство може проводити чемпіонат? Не відбувся чемпіонат з хокею з певних причин – виходить, міністр особисто відповідальний за це? Накази про проведення чемпіонатів, змагань – все це також досі видає міністерство. Але це не його функція. Воно повинно розробляти державну політику і реалізовувати її, а не проводити змагання. От і буває, що журналісти пишуть, що десь недосконалі правила змагань, дехто подає до суду…

 

- З прикладів позовів до суду на відомство – мабуть, найгучніші - то позови керівника спортивного клубу з парашутного багатоборства, експерта, журналіста та автора низки матеріалів, присвячених корупції у Міністерстві молоді і спорту, Володимира Бойка...

- Я розберусь із цим – судові рішення повинні виконуватися.

Але знаєте, чому до суду на міністерство подають? Бо відповідно до закону, Мінмолодьспорт подає, а Мінюст затверджує правила спортивних змагань. Це нісенітниця. Тому що правила спортивних змагань встановлюються міжнародними федераціями. І якщо ти щось зміниш в цих правилах, то вони будуть абсолютно нелегітимні. Тобто, ми фактично дублюємо все це і ще й витрачаємо додаткові ресурси держави на відповідне адміністрування. Найпростіший приклад – футбол. Неможна проводити в Україні матчі за правилами, які відрізняються від тих, що встановлені ФІФА. Так і в легкій атлетиці, і в боксі, і так далі.

Така ж ситуація, як з ліками, до речі. Я маю на увазі той факт, що ліки, вироблені і ліцензовані, наприклад, в США та ЄС, ми ще раз по другому колу ліцензуємо, сертифікуємо. А це потім веде до подорожчання цих ліків для споживача. У нас що, вимоги до цих ліків вищі, ніж там? Ні. Це просто спосіб заробляння грошей. Уряд прийняв рішення відмовитися від цієї практики: якщо ліцензовано там – сприймаємо і все.

Аналогічна ситуація і у нас із правилами спортивних змагань. Тому моя принципова позиція полягає в тому, що Міністерство спорту має лише реєструвати ці правила. Ми вже внесли на розгляд Верховної Ради законопроект, де чітко сказано, що Національна федерація затверджує правила змагань, які повинні відповідати міжнародним правилам, а наше міністерство бере це до відома. Ухвалення цих змін буде хоч і невеликою, але реально досить корисною міні-реформою в галузі.

 

- Як оціните державне фінансування галузі наступного року?

- В проекті, що був затверджений Кабінетом Міністрів, на відомство йшло 920 мільйонів гривень. Це більше, ніж минулого року після двох секвестрів, на 100 мільйонів. Але таке зростання, насправді, пов’язано з кількома речами. В першу чергу, з великою курсовою різницею. Є багато відряджень, наприклад, поїздки національних збірних. Там закладався долар по 12, а зараз він реально 16-20. Збільшена кількість візитів за кордон. В Баку в 2015 році будуть перші Європейські ігри – абсолютно новий формат, олімпійські ігри в Європі. Туди поїдуть наші команди. Потім - підготовчі змагання до Олімпіади 2016 року в Бразилії. Потрібно більше грошей на перельоти.

Звісно, в будь-якому випадку грошей замало. Хотілося б мати більше на молодіжні програми, на олімпійські види спорту. Ми мали серйозну розмову із Сергієм Бубкою (керівник Національного олімпійського комітету України, - ред.), Валерієм Сушкевичем (президент Паралімпійського комітету України, - ред.). Треба і будемо спілкуватися зі спонсорами і залучати додаткові гроші на олімпійський, паралімпійський, дефлімпійський рухи.

 

- Ви вважаєте, що в умовах кризи і війни інвестор піде в спортивну сферу?

- Важко. Дуже багато людей, з якими я спілкувався, відстоюють прийняття закону про спонсорство і меценатство. Напевно, таким шляхом нам всім і треба йти. Існує європейська модель, коли ти, наприклад, повинен 20% з прибутку заплатити. 17% з прибутку в казну, а 3% - на спорт, дитячим організаціям, на благодійництво. Зрозуміло, в наших умовах тут будуть проблеми відкатів та інше. Але треба рухатися цим шляхом. Бо ми за рахунок держави, в цьому я переконаний, спорт не профінансуємо так, як треба. У всіх країнах – це, в тому числі, і соціальна відповідальність великого бізнесу. Ще є певний аспект по казино та лотереях…

 

- Ви про законопроекти, що мали б легалізувати гральний бізнес, але які в Раді поки що відмовилися розглядати?

- Я про законопроект про лотереї. Коли ми приймали його на уряді, я офіційно заявив, що частина доходів від лотереї повинна йти на підтримку спорту. І з цим уряд погодився. Якщо закон про лотереї буде прийнятий, в цьому чи якомусь іншому вигляді, думаю, ми створимо національну олімпійську лотерею. Щоб кошти від неї йшли НОКу напряму, на підготовку національних олімпійських команд.

 

- В контексті нестачі грошей і війни постає питання про доцільність проведення в Україні Євробаскета, який з 2015 року був перенесений на 2017-й.

- Давайте чесно - зараз ми не проведемо Євробаскет. Я неодноразово розмовляв з Олександром Волковим з Федерації баскетболу. У нас спільна позиція. Волков сказав, і я в цьому йому довіряю: в країні, яка воює, не буде чемпіонату.

 

«Єдине, що в Криму залишилося - Центр паралімпійської підготовки»
 

- Розкажіть, що цінного зі спортивної інфраструктури залишилося в окупованому Криму.

- Об’єктів саме міністерських в Криму не було, взагалі. Там були профспілкові об’єкти, де тренувалися плавці, вітрильники. По країні взагалі об’єктів саме підпорядкованих міністерству дуже мало – в основному, або місцеві, або профспілкові. Питанням цих об’єктів займається не наше окреме міністерство, а держава. Єдине, що в Криму залишилося - Центр паралімпійської підготовки. Сушкевич зміг «пробити» через паралімпійців Росії, щоб це не забирали.

 

- Тобто він залишився в підпорядкування України?

- Так. Бо якщо б центр забрали у інвалідів, уявляєте, який би то був скандал? Через це Росію могли б виключити з паралімпійського руху. Та українці ним практично не користуються зараз. Він залишився, але людей туди треба якось же завозити. Скоро ми відкриваємо сучасний, новий центр паралімпійської підготовки у Львівській області.

Хочу підкреслити, що до цих пір в нас було заборонено скорочувати мережу спортивних споруд. Чому порушувався закон – питання до органів місцевого самоврядування і прокуратури. Як правило, всі ці споруди – це комунальна власність також.

Проблеми з майном є, але в іншому контексті. Міністерство керує 19 державними підприємствами. Там НСК «Олімпійський», база в Заросляку, центр в Чернігові, Арена «Львів», Палац Спорту… Тому ми хочемо провести незалежний аудит. Моя особиста точка зору, яка підтримана прем’єром та урядом: міністерство не повинно управляти державним майном. Державне майно повинно бути або приватизоване, або ефективно управлятися спеціально нанятою компанією, яка в цьому щось розуміє.

 

- Давайте розглянемо конкретний приклад. Який бачите вихід із ситуації зі збитковістю Арени «Львів»? Був час, її навіть хотіли розбирати.

- Треба провести аудит і прийняте рішення, що з нею робити. З кондака, як хотіли деякі колеги на уряді – типу давайте все приватизуємо, не вийде. В час падіння економіки ми ніколи не отримаємо реальну ціну. Бо вийде, що оцей стадіон, який коштував нам, всім громадянам України, мільярд, ми продамо за 100 мільйонів в кращому випадку...

 

- Хто саме вносив пропозиції на уряді все приватизувати?

- Це не члени Кабінету міністрів.

 

- Але хто саме?

- Заступник одного із міністрів вносив таку пропозицію з голосу: давайте приватизуємо 6 об’єктів, в тому числі, базу олімпійського резерву в Конча-Заспі. Я питаю: вас що, цікавить там земля, кілька десятків гектарів? Там тренуються наші спортсмени. Хочете знищити це все? Тільки через мій труп. Слава Богу, уряд не прийняв такого рішення.

 

- Тобто у вас ще немає розуміння кращого вирішення проблем з такими об’єктами?

- Ми зібрали всіх керівників державних підприємств. Я заборонив їм зараз будь-які операції з відчуження майна, кредитування. Ми повинні тільки контролювати там ситуацію, щоб не дай Бог не утворили боргів з якими держава потім не зможе розрахуватися.

Також кожен з них має надати нам бізнес-план на наступний рік. Я хочу подивитися, хто як розуміє ситуацію по своєму об’єкту. Одночасно ми будемо проводити зовнішній аудит, і думати, що робити з НСК «Олімпійський», Ареною «Львів», на яких висять мільйонні доларові борги. Тому що ті, хто їх будував, начебто ще не отримали грошей. Зате скільки там відкатів було, як писали журналісти! Але офіційно там є борги з Євро-2012. За рахунок господарської діяльності ці арени не можуть їх покрити. Це ж не в прямому сенсі бізнесовий проект. Бо в протилежному випадку отримаємо квитки на футбол по 300-500 гривень і те, що люди просто перестануть на нього ходити. Тому ситуація реально дуже складна і їм доводиться проводити на своїй території неспортивні та різноманітні представницькі заходи.

 

- Вважаєте, це правильний підхід?

- Це, напевно, нормально. Якщо директор розумний, він покаже прибуток. А якщо директор дурний, то в нього будуть збитки.

Наприклад, по базі в Конча-Заспі немає питань. Там немає отримання прибутку – ну, лише трошки вони заробляють, здають приміщення, якщо конференція проводиться, чи щось інше. Вони свою функцію виконують. Те саме в Чернігові. Найбільше мене непокоять три монстри: Арена «Львів», НСК «Олімпійський» і Палац спорту. І «Укрспортзабезпечення», як колектор, де сходяться гроші, і звідки потім видаються по збірним, на різні змагання, на виконання єдиного спортивного календаря. Тут буде особливо жорсткий контроль і моніторинг.

 

- Після анексії Криму ряд українських спортсменів залишили країну. Скільки «перебіжчиків» нам принесла війна на Донбасі та економічна криза?

- За останній рік дійсно ряд спортсменів залишили країну. Але за останні місяці – таких немає. Так, це проблема, яка реально існує.

 

- Як її вирішувати?

- Є кілька пов’язаних речей. Насамперед, фінансове забезпечення, яке не влаштовує окремих спортсменів. А іноді грає роль ще і недбайливе ставлення чиновників до спортсмена.

Окрім вирішення фінансового питання, треба просто з людьми зустрічатися, говорити, переконувати, агітувати. Віце-президент Федерації з фехтування Вадим Гутцайт розповідав про Ольгу Харлан. У неї були мільйонні пропозиції від росіян, але вона патріотка, і залишилась тут. Спортсменам потрібно допомагати, їм потрібна увага і повага. Задача міністра в тому, щоб переконати їх, якщо неможливо забезпечити фінансування. Планую зустрітися з керівником державної телерадіокомпанії Зурабом Аласанією, з керівниками комерційних телекомпаній, і поговорити з ними щодо пропаганди фізичної культури та здорового способу життя.

А з Національною Радою з питань телебачення та радіомовлення буду обговорювати, як можна посилити спортивну частку в сітці мовлення. Думаю, що ми проведемо ще бордову компанію з популяризації спорту із олімпійськими чемпіонами. Всі втомилися – нація не може жити в постійній депресії.

 

glavcom.ua