Михаил ФОМЕНКО: «Сборная наработала на твердую «четверку»

— Михайле Івановичу, порівняно з минулим сезоном, коли ваша команда в шаленому марафоні до останнього сперечалася за вихід на бразильський мундіаль, нинішній рік навряд чи можна назвати насиченим на футбольні події. Як оціните виступи своїх підопічних 2014 року?
— На міцну «четвірку». Цьогоріч ми справді провели небагато матчів, але так побудований календар ФІФА, тут нічого не вдієш. Є конкретні дати, коли дозволяють грати збірним. Окрім матчів відбору вдалося взяти участь у кількох товариських зустрічах. І це також добре, бо практика є практика, і чим частіше збиратиметься збірна разом, тим краще. Зрештою, цьогорік Україна поступилася тільки Словаччині, однак у тій зустрічі для досягнення позитивного результату нам стала на заваді низка причин.

— Про які саме причини ви говорите, адже ця поразка значно ускладнила життя збірній Украї­ни в боротьбі за пряму путівку на французький чемпіонат Європи?
— Тоді ми зіштовхнулися зі знач­ними кадровими проблемами, вирішити які нам так і не вдалося. У підсумку, зазнали прикрої поразки, хоча мали шанси, щоби відігратися. Загалом, цього року в кваліфікаційному раунді нам жодного разу не вдалося залучити всіх найсильніших. То один травмується, то інший, відтак зібрати оптимальний склад не мали змоги.

— Наскільки в психологічному плані вашим підопічним було складно відновитися від того поєдинку, адже було помітно, що хлопці виклалися максимально, й на заключних хвилинах навіть забили такий бажаний м’яч, який, щоправда, не зарахували…— У словаків не було багато моментів, якоїсь територіальної переваги. Усе вирішили дві грубі помилки в обороні, одну з яких суперник реалізував, а іншу — ні. Безперечно, причини потрібно шукати винятково у собі. Сподіваюся, наступного року всі хлопці будуть здорові, й зможуть допомогти збірній вийти на європейську першість. А що стосується психологічної складової, то це пот­рібно питати самих футболістів. Більшість із них — це терті калачі, мають хороший досвід виступів на клубному рівні, грають у єврокубках. Як на мене, навряд чи наші гравці через одну поразку пали духом. Тим паче, в наступних матчах вони довели, що з психологічною стійкістю в них усе гаразд.

— Хто з вітчизняних футболістів, на вашу думку, за цей рік досяг найбільшого прогресу?
— Андрій Ярмоленко. Помітно, що хлопець із кожним роком додає, прогресує. У нього наразі хороший футбольний вік, йому ще є куди зростати. Гадаю, якщо він й надалі прогресуватиме такими ж темпами, зможе стати одним із найкращих футболістів Європи, а то і світу. Андрій добре працює на тренуваннях, сумлінно ставиться до своєї справи. Подивимося, як у подальшому розгортатиметься кар’єра цього, безперечно, обдарованого хлопця.

— А як стосовно Сидорчука? Сергій — один із небагатьох, хто за півроку здобув місце не тільки в основі збірної України, а й столичного «Динамо».
— Сергій також проявив себе з найкращого боку, через що його й запросили до національної команди. Добре, що йому вдалося доволі швидко вписатися в ігрову модель збірної, й відзначитися результативними діями. Ми Сергію дуже вдячні, сподіваємося, він і надалі демонструватиме високий рівень гри.

«Не стану виключати можливості повернення Мілевського до нашої команди»

— Із зміною керманича футболісти дніпропетровського «Дніпра» стали грати гірше не тільки у складі своєї команди, а й за «синьо-жовтих». Можете пояснити, із чим пов’язаний регрес Коноплянки та Зозулі?
— Одверто кажучи, тяжко відповісти на ваше запитання. Про це, насамперед, потрібно запитати самих футболістів, чому вони стали грати гірше?! Не думаю, що причина тут лежить у зміні головного тренера «Дніпра». Тут, скоріше, проблема у самих футболістах.

— Що маєте на увазі?
— Можливо, їм потрібно відповідальніше ставитися до своїх обов’язків.

— Себто голеву «засуху» Зозулі, який за півроку в жодному офіційному матчі так і не зміг відзначитися бодай одним забитим м’ячем, можна пояснити неналежним ставленням до своїх обов’язків?
— Я ж не знаю напевно. Можливо, й так, а можливо, й ні. Тут є очевидний факт — Роман перестав забивати. А що для форварда означає відсутність забитих м’ячів? Романові потрібно розібратися в причинах, зробити необхідні висновки, й почати забивати. Тут усе залежить тільки від нього.

— Востаннє форварди відзначалися за збірну ще в березні, в товариській зустрічі проти США. Зробив це Марко Девич, який відтоді більше не викликається до лав «синьо-жовтих». Чому екс-гравець «Металіста» втратив довіру тренерського штабу?
— Тут усе доволі просто — в Девича відсутня ігрова практика, він перестав грати за свій клуб. Я не знаю, які в нього там виникли проблеми, проте якщо він не виходить на футбольне поле, за що ж його тоді викликати до збірної?

— А ви з ним зв’язок підтримуєте?
— Ні, не підтримую.

— У вітчизняних ЗМІ останнім часом полюбляють піарити Мілевського, сватаючи його до лав збірної. Враховуючи, як Артем провів кінець чемпіонату Хорватії, чи можна розглядати можливість того, що він таки отримає виклик до національної команди?
— Я вже стільки разів говорив, що двері до збірної відчинені всім, потрібно лише заслужити запрошення. Не стану виключати можливості повернення Мілевського до нашої команди. Усе залежить тільки від нього: якщо й в подальшому Артем працюватиме з такою ж наполегливістю, як це він робить останнім часом, чому би, власне, й ні? Усе можливо, побачимо, як він гратиме наступного року. Зрештою, як він сам заявляв, його нинішня форма не відповідає рівню збірної. Отож наразі немає про що говорити.

— Після того, як зі збірної пішов Шевченко, в команді взагалі перевелися забивні форварди. Із чим це пов’язано?
— Тут є багато причин. Наразі в усьому світі забивних форвардів дуже мало, їх можна перелічити на пальцях однієї руки. Що вже говорити про Україну, де кадровий потенціал достатньо обмежений. Наш тренерський штаб виходить із тих можливостей, котрі є в наявності. Повірте, хороший забивний нападник — це велика рідкість, і ми будемо тільки раді, якщо хтось із наших форвардів почне стабільно відзначатися.

«Із новачків нас ніхто не розчарував»

— Цьогоріч тренерський штаб національної команди запросив чимало новачків. Зважаючи на товариську зустріч із Литвою, хтось із викликаних вас розчарував?
— Ні, ніхто не розчарував. Усі грали з великим бажанням та самовіддачею. Ми дякуємо збірникам за допомогу, всі вони — молодці.

— Також ви активно залучаєте до лав збірної вчорашніх гравців «молодіжки» — Будківського, Ордеця, Болбата та Шевченка. Що скажете про молодь?
— Ми давно слідкували за цими футболістами, й усі вони своєю грою довели, що готові виступати за головну команду країни. Ми й у подальшому слідкуватимемо за ними. Сподіваюся, що вони нас не розчарують, і стануть майбутнім стрижнем збірної.

— Хто вже найближчим часом може підсилити збірну України?
— Ми за багатьма футболістами слідкуємо, але конкретні прізвища називати не стану.

— А як щодо Лучкевича? Хлопець чудово провів сезон, непогано зарекомендував себе у складі «Дніпра». Чи зможе він отримати запрошення?
— Ми слідкуємо за цим футболістом.

— Уже в березні наступного року нашу команду чекає непростий поєдинок проти Іспанії. Як гадаєте, в якій формі підійдуть до цього матчу українські футболісти, враховуючи відсутність належної ігрової практики?
— Тяжко зараз про це говорити. Побачимо, як хлопці проведуть підготовчі збори у своїх клубах, який матимуть вигляд у стартових турах чемпіонату. Звісно, готуватимемося дуже серйозно, спробуємо підвести футболістів до оптимальних кондицій.

— Поразка від «фурії рохи» поховає шанси України на місце в завітній двійці?
— Думаю, що ні. Попереду ще буде багато поєдинків, у тому числі й матч-відповідь проти іспанців. Але ми й на Піренеях спробуємо зачепитися за очки.

— У контексті важливості зустрічі з Іспанією, наскільки необхідним для вашої команди є проведення хорошого спарингу? Адже в ЗМІ неодноразово повідомлялося про те, що в рамках підготовки до березневого матчу «націоналка» може зіграти проти «молодіжки»?
— Розумієте, там дуже стислі терміни. Навряд чи вийде організувати якийсь спаринг. Хоча він би нам не завадив.

— Чи можна бундестім наразі вважати законодавцем мод у сучасному футболі?
— Так, а чому б і ні? Німці по праву стали чемпіонами світу. Гадаю, на сьогодні саме Німеччина задає темп у футболі.

— Особисто для себе щось корисне в грі бундестіму почерпнули? Можливо, якісь тактичні напрацювання тощо?
— Розумієте, щоби грати, як Німеччина, потрібно мати у своєму розпорядженні виконавців належного рівня. Звісно, якісь моменти я для себе виокремив, але такий футбол, який демонструють «чорно-білі», вимагає не тільки серйозної конкуренції в кожній ланці, а й хорошої тактичної підкованості та високої виконавчої майстерності.

Роман КИРІЄНКО, УФ