Вячеслав ГРОЗНЫЙ: «Мои команды никогда не симулировали»

Наставник «Говерли» розповідає про попередній та наступний матчі підопічних, і не тільки.

 

— В’ячеславе Вікторовичу, багатьом здалося, що ваші підлеглі багато симулювали в Дніпропетровську. Або, інакше кажучи, регулярно трималися за різні органи, показуючи, що там, мовляв, болить. Ось і Калинич жаліється на таку поведінку ужгородців…

— Спробую відповісти не емоційно… Зрозумійте найголовніше: всі мої команди ніколи не вдавалися до симуляцій. Ніколи! Знаєте, чому? Бо на кожній передматчевій установці я пояснюю підо­пічним, що ми разом — вони та виконавці інших команд — їмо один хліб, тому треба постійно стримуватися не тільки від театральних дій, а й, зокрема, грубощів… Ну, припустімо, епізод, коли футболіста «Говерли» просто «косять», він падає, тримається за ногу — це що, імітація? Передивіться ще раз отой матч, самі зрозумієте. Тепер щодо дніпропет­ровського нападника: він дуже сильний гравець, але в нього наявні деякі риси, яких варто позбутися… Узагалі я задоволений не тільки нашою грою в Дніп­ропетровську, а й результатом. Навіть більше: гадаю, якби мали досвідченіших футболістів, змогли би виграти. Тільки досвіду — того, що ми взяли в матчах із «Дніпром», «Металістом», донецьким «Металургом» — забракло, наприклад, Мякушку, коли він вийшов на одного захисника суперника вдвох із Бурдужаном, але не зумів доцільно скористатися кулею… Чому досягли нічиєї з одним із лідерів чемпіонату? Бо продемонстрували гнучкість тактики: в першому таймі віддали опоненту м’яч, у другому додали у швидкості, а ще — я перевів Мякушка на протилежний фланг, де він, уважаю, переграв позбавленого достатньої ігрової практики Влада.

 

— Давайте запитаю про вашого підопічного, якого вже двічі згадали. Колись давно прочитав, що одна з головних ознак по-справжньому кваліфікованого тренера — вміння зробити так, аби гравці під його орудою прогресували. А у вас тут — щось неймовірне: Каверін п’ять років не грав у футбол, отой же Мякушко феєрить, хоча є людиною 1993 року народження…

— … А Качараба взагалі 1995-го! Іще колись у мене заграли 16-літній Косовський, 15-літній Безродний, інші хлопці… Справа ось у чому: якщо молодий гравець хоче грати, він у мене обов’язково виросте. Бо дію за принципом стародавнього скульптора, котрий сказав: «Беру камінь і відсікаю звідти зайве». Так і я: беру футболіста й відсікаю в нього все те, що заважає йому грати. Намагаюся, щоби вони збагнули, як на їхніх позиціях діють провідні виконавці світу. Тому я радий, що «Динамо» та «Шахтар» дали нам своїх хлопців у оренду, шкодую, що на цей крок не зважилися «Чорноморець» і «Металіст»… Зізнаюся, мені тут часто закидають, що в «Говерлі» мало місцевих виконавців. І я так відповідаю: по-перше, в Закарпатті обмаль талантів, оскільки багато років їх вивозять іще дітьми в інші регіони України, по-друге, ми насправді за всіма слідкуємо, мій помічник Величко цього року об’їздив усю область, привіз до нас найталановитіших хлопців, але ті не розкрилися, причому дехто зі специфічних причин — їм, бачте, в їхніх селах більше платять. Це їхній вибір, але треба усвідомлювати, до чого він приведе.

 

— Іще про склад: за статистикою, жоден воротар УПЛ не отримує стільки ударів, як Коваль. Вам уже відомо — залишиться він в Ужгороді на весну чи ні?

— Спочатку скажу таке: він, на мою думку, правильно вчинив, що прийшов до нас, бо такої практики в колективі-лідері не здобудеш — там захисники знешкоджують більшість атак суперника. А щодо його майбутнього (та майбутнього інших орендованих), то поки нічого не зрозуміло. Усе почне прояснюватися після 11 грудня.

 

— 0:4 від «Динамо» та 1:1 із «Дніп­ром» — оця синусоїда пояснюється тим, що кияни не дозволили вам задіяти п’ятьох їхніх футболістів?

— Так, це єдина причина. Давайте порахуємо: Коваль, Ягодінскіс, Каверін, Мякушко, Люлька. Плюс Акакпо грав на уколах, плюс у Фещука за півтори години до зустрічі температура підскочила до 38,6… Я розумію, що столичний клуб має право так чинити, бо то його гравці. Я щиро вдячний, що нам дають людей в оренду, бо інакше не знаю, з ким би ми виступали. Однак переконаний: у регламент давно слід внести норму, згідно з якою в кожному матчі чемпіонату кожна команда має право задіяти кожного заявленого футболіста.

 

— Кажуть, нічия в Дніпропет­ровську тим для вас особлива, що маєте принципові стосунки з Маркевичем…

— Маю з ним такі стосунки, як із усіма колегами. Ми потисли руки як до гри, так і після. Знаю, наскільки складний тренерський хліб, тому поважаю побратимів по цеху… Хоча, з іншого боку, той поєдинок насправді був особливий для мене: напередодні наш дубль програв там 0:7, і я дуже не хотів осоромитися в місті, де колись працював, де в мене залишилося багато друзів і приємних спогадів.

 

— Насамкінець — про майбутнього вашого опонента: днями знаний фахівець сказав мені, що львів’яни не мають шансу, позаяк у «Говерли» набагато чіткіше поставлена гра.

— А я вважаю, що фаворити у цій зустрічі — саме «Карпати». По-перше, вони є господарями. По-друге, вони направду демонструють хороший футбол поточного сезону, в них класні швидкі виконавці, а загальнокомандна гра цілком поставлена! За ними більше «плюсів», за ними…

Украинский футбол